Ухвала
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 755/18479/18
провадження № 51-6123 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні його скарги на бездіяльність посадових осіб Київської місцевої прокуратури №4, яка полягає у нерозгляді клопотання у кримінальному провадженні № 12017100040013810.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_4 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вищевказану ухвалу слідчого судді, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на ту обставину, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, що не узгоджується із положеннями ст. 309 КПК України. При цьому вважає, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. 129 Конституції України та загальних засад кримінального процесуального законодавства, обмежив його право на доступ до правосуддя. Також ОСОБА_4 зазначає про незаконність ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року. Крім того, ОСОБА_4 вказує на наявність підстав для передачі його касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на його думку, вказана справа містить виключно правову проблему.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши долучену до скарги копію судового рішення, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Клопотання ОСОБА_4 про передачу провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частина п'ята ст. 434-1 КПК України надає право Суду, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
ОСОБА_4 у своєму клопотанні не обґрунтовує наявності у даному кримінальному провадженні виключної правової проблеми й того, що передача вказаного провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Тобто змісту і характеру виключної правової проблеми у клопотанні не сформульовано.
За таких обставин клопотання ОСОБА_4 про передачу кримінального провадження за його касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги та наданих йому повноважень, у зв'язку із чим Суд не дає оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_4 щодо незаконності ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року, яка відповідно до ст. 424 КПК України не є судовим рішенням, яке може бути переглянуте в касаційному порядку.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як передбачено вимогами п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, крім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Так, стаття 309 КПК України містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Як правильно зазначено апеляційним судом, до передбаченого ст. 309 КПК України переліку не входить оскарження ухвали слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора.
Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду від 27 листопада 2019 року, застосувала положення статті 309 КПК України, яка містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури.
Тобто, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу, що апеляційне та касаційне оскарження судових рішень має залежати від особливостей процесуального характеру, та з огляду на вимоги національного законодавства.
Крім того, доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про порушення апеляційним судом вимог ст. 129 Конституції України та загальних засад кримінального процесуального законодавства не заслуговують на увагу, оскільки, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чимКПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні його скарги на бездіяльність посадових осіб Київської місцевої прокуратури №4, яка полягає у нерозгляді клопотання у кримінальному провадженні № 12017100040013810, окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Тому, доводи ОСОБА_4 щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме безпідставної відмови у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу слідчого судді, не заслуговують на увагу.
Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказану ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3