21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 345/2906/14-к
провадження № 51-1664км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090170000340, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2019 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Калуського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Тернопільський апеляційний суд 25 березня 2019 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 у частині призначення покарання і ухвалив новий вирок, яким призначив йому за ч. 1 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 5 травня 2014 року близько 22:00, перебуваючи біля приміщення Народного дому в с. Студінка Калуського району Івано-Франківської області, під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_8 , завдавав йому одного удару молотком у лобну ділянку голови, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_7 через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів указує, що апеляційний суд не в повній мірі врахував конкретні обставини провадження і дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , а саме те, що:
- обвинувачений ще в ході судового розгляду в суді першої інстанції повністю визнав вину та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував шкоду потерпілому, що є пом'якшуючими покарання обставинами;
- потерпілий звернувся до суду із заявою, в якій вказував, що не має до обвинуваченого матеріальних і моральних претензій, просив врахувати факт добровільного відшкодування обвинуваченим збитків та, призначаючи покарання, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк;
- обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, страждає на серцево-судинні захворювання; працює, на роботі характеризується як добросовісний працівник, тобто повністюстав на шлях виправлення,
- ОСОБА_7 фактично вже відбув покарання за цей злочин у виді обмеження волі на строк 3 роки за вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року;
- зазначені обставини в сукупності свідчать про особу засудженого ОСОБА_7 як такого, що може виправитися без відбування покарання
- з часу вчинення кримінального правопорушення минув тривалий час і суд мав об'єктивно встановити, схильний обвинувачений до вчинення нових кримінальних правопорушень чи він виправився.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні:
- захисник підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі;
- прокурор вважала вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, просила залишити його без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги і лише у визначених законом випадках може вийти за межі її вимог.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
З матеріалів провадження убачається, що відповідно до вироку Калуського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК.
Зазначений вирок був скасований (та змінений, як зазначено у вироку) вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року, яким ОСОБА_7 було призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
За ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 24 березня 2016 року вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року був скасований з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням апеляційним судом вимог КПК. В ухвалі ВССУ зазначено, що доводи в касаційній скарзі прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання та доводи в касаційній скарзі захисника про можливість застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК мають бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції при новому розгляді провадження.
Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 23 травня 2016 року вирок Калуського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишив без зміни.
ВССУ ухвалою від 8 грудня 2016 року скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Підставою до скасування ухвали стало необґрунтоване застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Апеляційний суд Івано-Франківської області вироком від 17 лютого 2017 року скасував вирок суду першої інстанції та призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2018 року вказаний вирок апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з необґрунтованим застосуванням ст. 69 КК щодо призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, у виді обмеження волі.
За вироком Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2019 рокувирок Калуського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2015 року скасовано в частині застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК.
Зі змісту ч. 1 ст. 75 КК убачається, що суд може прийняти рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням за наявних для того підстав лише з урахуванням тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин провадження.
Беручи до уваги вищезазначені положення, з урахуванням наданих матеріалів кримінального провадження Суд дійшов висновку, що доводи в касаційній скарзі захисника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд урахував усі обставини, передбачені ст. 75 КК.
Зокрема, апеляційний суд, розглядаючи доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, про безпідставне застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК, обґрунтовано взяв до уваги встановлені судом першої інстанції обставини, які пом'якшують покарання, а саме визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання. Апеляційнийсуд установив, що ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем проживання та місцем роботи на посаді машиніста самохідного катка КП «Калушавтодор» характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначені обставини в сукупності стали підставою для призначення обвинуваченому судом першої інстанції покарання у виді мінімального строку, визначеного санкцією ч. 1 ст. 121 КК, з чим погодився й апеляційний суд. Тому доводи у касаційній скарзі захисника про неврахування апеляційним судом пом'якшуючих покарання обставин та позитивних відомостей про особу засудженого є безпідставними.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що наведені судом першої інстанції пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу обвинуваченого в цьому конкретному випадку не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки ступеню тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, і конкретним обставинам провадження. Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у сфері суспільних відносин, які забезпечують охорону здоров'я особи, вказаний злочин характеризується підвищеною суспільною небезпекою, що, на думку апеляційного суду, залишилося поза увагою суду першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що для спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 застосував молоток, яким заподіяв потерпілому відкриту черепно-мозкову травму.
З урахуванням зазначених даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу та обставини провадженняапеляційний суд дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, оскільки застосування до останнього ст. 75 КК не сприятиме його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.
Також апеляційний суд, ухвалюючи вирок, обґрунтовано послався на вимоги ч. 2 ст. 439 КПК, відповідно до яких він повинен враховувати позицію суду касаційної інстанції, оскільки вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції, який здійснюватиме новий розгляд.
З урахуванням вищезазначеного посилання у скарзі захисника на стан здоров'я засудженого, думку потерпілого щодо призначеного покарання, а також нате, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минув тривалий час, ОСОБА_7 за цей злочин фактично вже відбув покарання, призначене за вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року, на думку Суду, в цілому не спростовують правильності висновків апеляційного суду стосовно призначеного покарання. Крім того, з вироку апеляційного суду убачається, що ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання термін перебування під вартою на виконання вироку Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року та період відбування покарання у виді обмеження волі за вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року.
Отже, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, покарання, обране ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3