Постанова
Іменем України
20 січня 2020 р.
м. Київ
справа № 742/1216/16-к
провадження № 51-10267км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих, адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
засудженого ОСОБА_12
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_12 та його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270210001805, за обвинуваченням
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нова Гребля Прилуцького району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_12 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Згідно з вироком ОСОБА_12 визнано винуватим і засуджено за те, що він 22 жовтня 2015 року близько 00 години 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, під час сварки із ОСОБА_13 , з метою умисного протиправного заподіяння смертіостанньому здійснив йому прицільний постріл із гладкоствольної мисливської зброї в голову. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці. У подальшому ОСОБА_12 перевіз тіло ОСОБА_13 із місця події до с. Переволочна Прилуцького району Чернігівської області, де скинув його з мосту в русло річки Удай.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року вирок щодо ОСОБА_12 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_12 ставить питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінального провадження, у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що судовий розгляд проведений неповно, з порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а тому висновки суду про доведеність його вини за ч. 1 ст. 115 КК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на недопустимих доказах. Посилається на те, що протоколи огляду місця події від 22.10.2015 року, додаткового огляду трупа від 23.10.2015 року, обшуку в с. Дідівці від 24.10.2015 року складені з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки не підписані понятими та спеціалістами. Крім того, вважає, що доводи апеляційної скарги його захисника залишено без належного обґрунтування та спростування, а в ухвалі не зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, чим порушено вимоги ст. 419 КПК України. Також апеляційний суд у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України повторно не дослідив докази, які були зазначені в клопотанні його захисника.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 вважає, що вирок та ухвала апеляційного суду є незаконними, необґрунтованими, не вмотивованими, постановленні з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, в основу вироку про доведеність вини ОСОБА_12 покладені недопустимі докази, а висновки суду про вчинення його підзахисним інкримінованого правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів, а надав оцінку доказам по справі, які безпосередньо не дослідив. Апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України не дав відповіді на всі доводи скарги та безпідставно залишив її без задоволення. У зв'язку з цим, просить судові рішення щодо ОСОБА_12 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 вважає, що в основу вироку щодо ОСОБА_12 покладені недопустимі докази, судом невірно дано оцінку доказам у їх сукупності, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а ОСОБА_12 засуджено на доказах, зібраних з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що протоколи слідчих дій в кримінальному провадженні складені з порушенням вимог ст. ст. 104-106 КПК України. Посилається, що суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам без їх безпосереднього дослідження. Ухвала постановлена в порушення вимог ст. ст. 370, 410 КПК України.
У запереченні потерпіла ОСОБА_7 просить касаційні скарги засудженого та його захисників залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_12 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджений підтримали подані касаційні скарги.
Прокурор, представник потерпілих та потерпілі заперечили проти задоволення касаційних скарг.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що засуджений та його захисники, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, однак перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Твердження засудженого та його захисників про недоведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні умисного вбивства є безпідставними, оскільки висновки місцевого суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені відповідними доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_12 та обґрунтовано послався вироку, у тому числі на: показанням потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; дані, що містяться упротоколах огляду місця події від 22 жовтня 2015 року та фототаблицею до нього (т. 1 а.п. 113-121, 135); додаткового огляду трупу від 23 жовтня 2015 року (т. 1 а.п. 136); обшуків від 24 жовтня 2015 року (т. 1 а.п. 141-151, 155-173); висновки проведених у справі експертиз.
Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль засудженого. Вина ОСОБА_12 підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Доводи, викладені в касаційних скаргах щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість покарання, яке йому призначено, колегія суддів вважає необґрунтованими. Дії засудженого ОСОБА_12 1 за ч. 1 ст.115 КК кваліфіковано судом правильно. Призначене ОСОБА_12 покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50 і 65 ККУкраїни, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання засудженого та його захисників про те, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах, а саме: даних протоколів огляду місця події в с. Переволочна від 22 жовтня 2015 року, огляду місця події в м. Прилуки від 22 жовтня 2015 року, додаткового огляду трупа від 23 жовтня 2015 року, обшуку в с. Дідівці від 24 жовтня 2015 року,були предметом перевірки судом першої інстанції, а в подальшому і судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності достатніх підстав для визнання недопустимими доказами протоколів огляду місця події в с. Переволочна від 22 жовтня 2015 року, огляду місця події в м. Прилуки від 22 жовтня 2015 року, додаткового огляду трупа від 23 жовтня 2015 року, обшуку в с. Дідівці від 24 жовтня 2015 року, оскільки в судовому засіданні спеціаліст-криміналіст ОСОБА_22 , слідчий ОСОБА_23 , Лозицький, судово-медичний експерт ОСОБА_24 , свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були понятими при обшуку автомобіля «Форд Сієра» в с. Дідівці 24 жовтня 2015 року, підтвердили проведення цих слідчих дій у їх присутності, а тому суд обґрунтовано визнав ці докази допустимими. Окрім того, не встановлено, що протоколи складенні з порушенням вимог кримінального процесуального закону, як про це наголошується в касаційних скаргах.
Разом із тим, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 22 жовтня 2015 року в с. Дідівці, оскільки при проведенні цієї слідчої дії були відсутні поняті (т. 1 а.п. 109-112).
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_12 постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки в мотивувальній його частині не зазначені окремі висновки експертиз, не є слушними. При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки експертиз були судом досліджені та перевірені під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оцінені відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. Не зазначення їх змісту в судовому рішенні не впливає на висновки суду в цілому про доведеність винуватості особи, а також не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 доводам щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження, а також іншим, які є аналогічними його доводам касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими і зазначив в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Інші доводи касаційних скарг та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
Крім цього, безпідставними є доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції повторно не дослідив докази, що має бути підставною для скасування оскаржуваних рішень.
Так ч. 3 ст. 404 КПК України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Тобто обов'язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
При перевірці матеріалів кримінального провадження встановленого, що захисник ОСОБА_9 в апеляційний скарзі, окрім іншого, просив про повторне дослідження доказів. При прослуховуванні звукозапису судового засідання суду апеляційної інстанції встановлено, що на запитання головуючої захисник зазначив, що він не погоджується з оцінкою доказів судом першої інстанції, оскільки, на його думку, суд виклав їх по іншому. Колегія суддів апеляційного суду відмовила в повторному дослідженні доказів, які були дослідженні судом першої інстанції, пославшись на те, що суд першої інстанції ретельно та повно дослідив всі докази, які повторно просив дослідити захисник, та наявність порушень не було встановлено.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування постановлених щодо ОСОБА_12 судових рішень на підставах, зазначених у касаційних скаргах, під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено.
Тому подані касаційні скарги засудженого ОСОБА_12 його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо необхідності скасування оскаржуваних рішень та закриття кримінального провадження судом касаційної інстанції не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року щодо ОСОБА_12 залишити без зміни, акасаційні скарги засудженого ОСОБА_12 його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3