Ухвала
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
провадження № 51-343 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 8 квітня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 8 квітня 2019 року ОСОБА_5 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням згідно вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 березня 2017 року і направлено його для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України обов'язковим для перегляду судових рішень є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 2б-рп/2009).
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 статті 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.
Таким чином, право на доступ до Верховного Суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою. Так, предметом касаційного розгляду у кримінальному аспекті переважно виступає дотримання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального закону при вирішенні питань, пов'язаних з притягненням особи до кримінальної відповідальності, та призначенні покарання, а також забезпечення права на апеляційний перегляд судових рішень у кримінальному провадженні.
Обмеження права на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, крім тих, які перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
З касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається, що захисник ОСОБА_4 оскаржує ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 8 квітня 2019 року, якою скасовано звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, та ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, якою ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
З огляду на положення ст. 537 КПК України в цілому, питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком відносяться до стадії виконання вироку.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII КПК «Виконання судових рішень» і порядок їх вирішення врегульовано в статті 539, згідно з якою, за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. В судових засіданнях з вирішення питань виконання вироку не з'ясовуються питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій засудженого тощо - вони вже з'ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження, а тому рішення суду, ухвалені на стадії виконання вироку, не можуть перешкоджати «подальшому провадженню».
Така позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 січня 2019 року (справа № 738/1482/16-к) та висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18 березня 2019 року (756/9514/15-к).
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції», процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію ст.6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору … про цивільні права і обов'язки» та не має відношення до «пред'явлення кримінального обвинувачення».
Отже, оскаржувані захисником ухвала Сумського районного суду Сумської області від 8 квітня 2019 року та ухвала Сумського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню у справі, а тому вони не можуть бути предметом касаційного оскарження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 428 цього Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані ухвали місцевого та апеляційного судів не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції відповідно до ч.2 ст. 424 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 8 квітня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3