Постанова
Іменем України
22 січня 2020 р.
м. Київ
справа № 713/559/19
провадження № 51-4729км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 липня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260060000063, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2017 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та на підставі ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 липня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 08 лютого 2019 року о 17.00 год., діючи повторно, проник до житлового будинку по АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав гроші в сумі 100 євро, мобільний телефон «Самсунг» та навушники, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду 10 162, 06 грн.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України закрити у зв'язку з тим, що невстановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_7 та вичерпані можливості їх отримати. Вказує про те, що в основу обвинувального вироку були покладенні показання з чужих слів, також при відібранні у ОСОБА_7 зразків для дактилоскопічної експертизи було порушено його право на захист, оскільки не було залучено захисника. Крім того, зазначає, що існують істотні розбіжності між протоколом огляду місця події та висновком судово-дактилоскопічної експертизи в частині локалізації відбитків. Вважає, що винуватість ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні ґрунтується на недопустимих доказах. Посилається на те, що судом покладенні в основу вироку докази, які в порушення вимог ст. 23 КПК України, не були безпосередньо дослідженні судом. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та належним чином не перевірив доводи його апеляції й залишив вирок без зміни, без належного обґрунтування.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.
Засуджений та захисник подали заяви, у яких просили розглянути справу без їх участі.
Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисникстверджує про необґрунтованість засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вважає останнього не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які б вказували, що саме він таємно заволодів майном ОСОБА_8 . Однак такі доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Зокрема, суд першої інстанції, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному заволодінні майном ОСОБА_8 , послався у вироку на показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які безпосередньо були допитані під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, а також письмові докази, такі як протокол огляду місця події від 08.02.2019 року, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2019 року, протокол пред'явлення речей для впізнання та висновки експертиз.
Твердження сторони захисту про те, що в основу обвинувального вироку були покладенні показання з чужих слів, не можна визнати обґрунтованими.
Згідно до ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
При цьому, як убачається з матеріалів кримінального провадження, свідок ОСОБА_13 не була допитана ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду справи, а суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку дані її письмової заяви, яка була надана нею в ході досудового розслідування про те, що вона, видавши працівникам правоохоронного органу навушники чорного кольору, стверджувала, що її брат ОСОБА_7 казав їй, що викрав їх у громадянина ОСОБА_8 разом із мобільним телефоном марки «Самсунг».
Добровільна видача навушників свідком ОСОБА_13 (сестра обвинуваченого) підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що були понятими під час вказаної процесуальної дії та були допитані судом першої інстанції.
Доводи захисника про те, що при відібранні у ОСОБА_7 зразків для проведення судової дактилоскопічної експертизи було порушено право останнього на захист, є безпідставними, оскільки, згідно особистої заяви, що наявна в матеріалах кримінального провадження (а.п. 103), ОСОБА_7 надав відбитки добровільно, клопотання про залучення захисника не заявляв та відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника не є обов'язковою. При цьому право мати захисника йому було роз'яснене при затриманні, що підтверджується даними відповідного протоколу затримання особи від тієї ж дати.
Що стосується посилань адвоката на розбіжності щодо локалізації відбитків, наданих на експертизу, вони є необґрунтованими, оскільки відбитки, зазначені у протоколі огляду місця події, відповідають переліку досліджених слідів у протоколі, зокрема, своєю нумерацією (від 1 до 5) та місцем вилучення.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_7 обґрунтовано отримало юридично-правову оцінку за ч. 3 ст. 185 КК України. Отже, вважати, що судом неправильно застосований закон про кримінальну відповідальність, немає підстав.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Апеляційним судом при перевірці кримінального провадження в апеляційному порядку дотримано вимог КПК України. Суд надав відповіді на доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Свої висновки із цих питань, з якими погоджується колегія суддів, суд належним чином умотивував. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Інші доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість ухвалених рішень.
Крім цього, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції повторно не дослідив докази, що має бути підставною для скасування оскаржуваних рішень.
Так ч. 3 ст. 404 КПК України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Тобто обов'язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
При перевірці матеріалів кримінального провадження, зокрема, при прослуховуванні звукозапису судового засідання суду апеляційної інстанції встановлено, що захисник в суді апеляційної інстанції просив про повторне дослідження доказів, оскільки, на його думку, судом першої інстанції, в порушення ст. 94 КПК України, докази ретельно не були перевірені та не оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Колегія суддів апеляційного суду відмовила в повторному дослідженні доказів, які були дослідженні судом першої інстанції, пославшись на те, що суд першої інстанції ретельно та повно дослідив всі докази, які повторно просив дослідити захисник, наявність порушень не було встановлено й про ці порушення сторона захисту не вказала в суді апеляційної інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не убачає.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 липня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3