Ухвала
24 січня 2020 року
м. Київ
справа № 460/2724/18
провадження № 51-6272 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_5 ,
встановив:
До Суду надійшла касаційна прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_5 .
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без руху, та надати строк для усунення недоліків.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, що подає скаргу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, посилаючись на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК, що є підставою для його скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Прокурор, посилаючись в касаційній скарзі на незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду, не наводить обґрунтування допущення судом апеляційної інстанцій таких порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов'язкове скасування ухвали з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції на підставах, передбачених пунктами 1 ч. 1 ст. 438 КПК: не зазначає, яким саме доводам апеляційної скарги не було надано відповідь апеляційним судом. Також в касаційній скарзі не зазначено, в чому полягає неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що на думку прокурора, є підставою для його скасування.
Суд касаційної інстанції відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній належного обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3