14 січня 2020 року
м. Київ
справа № 496/1490/18
провадження № 51-6444 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 11 липня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд постановлених щодо нього судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що скаргу подано без дотримання положень пунктів 4 та 5 частини 2 та частини 5 цієї статті. Так, у касаційній скарзі засуджений не сформулював прохання до суду касаційної інстанції, яке б узгоджувалось з вимогами статті 436 КПК.
Відповідно до статті 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
4) змінити судове рішення.
Вимога до суду касаційної інстанції має відповідати вказаній статті.
Крім того, вимога до суду касаційної інстанції повинна узгоджуватись із положеннями частини першої статті 438 КПК. Цією статтею передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (стаття 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (стаття 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (стаття 414 КПК).
Всупереч цих положень процесуального закону засуджений у скарзі висловлює незгоду із судовими рішеннями, проте не наводить обґрунтування необхідності скасування вироку і ухвали, на підставах, передбачених частиною 1 статті 438 КПК, з огляду на положення статей 412- 414 цього Кодексу у їх взаємозв'язку.
У касаційній скарзі засуджений даючи власну оцінку доказам, наводить доводи, що за своїм змістом стосуються неповноти судового розгляду, невідповідності висновків судів, викладених у рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки судом касаційної інстанції.
Також, висловлюючи незгоду із судовими рішеннями, їх копії, завірені належним чином, засуджений до касаційної скарги не долучив.
За таких обставин Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без руху, надати засудженому строк для усунення недоліків й роз'яснити, що для складання та подання касаційної скарги він може скористатись правовою допомогою захисника. Право на правову допомогу захисника за рахунок держави гарантоване статтею 59 Конституції України, пунктом 3 частини 3 статті 42 КПК та пунктом 7 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим статтею 427 КПК, Суд, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 11 липня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, залишити без руху.
Встановити, що зазначені в ухвалі недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. У разі, якщо недоліки касаційної скарги не будуть усунені в установлений строк, скарга буде повернута особі, що її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3