Ухвала
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 554/18745/14-ц
провадження № 61-6927ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту прийняття спадщини та визнання право власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за заповітом,
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 554/18745/14-ц на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, повний текст якої надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 19 листопада 2018 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Касаційна скарга ОСОБА_1 06 грудня 2019 року подана після спливу одного року з дня складення повного тексту постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року.
ОСОБА_1 просила поновити пропущений строк на касаційне оскарження посилаючись на те, що вперше касаційну скаргу подала у грудні 2018 року, яка була їй повернута на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року.
Вказану ухвалу поштою не отримувала, а дізналась про неї із Єдиного державного реєстру судових рішень.
У березні 2019 року повторно подала касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, яка була їй повернута на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року.
Вказану ухвалу поштою на отримувала, а дізналась про неї телефоном в канцелярії Верховного Суду та із Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвалою від 19 грудня 2019 року Верховний Суд залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 надавав їй можливість обґрунтувати наявність обставин передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України для подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення.
Натомість наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі та заяві про поновлення пропущеного строку обставини не свідчать про наявність випадків передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України для подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення.
За відсутності випадків передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України неможливо поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою поданою після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення.
Поновлення за таких обставин строку на касаційне оскарження буде суперечити не тільки статтям 390, 394 ЦПК України, а й принципу правової визначеності, основним елементом якого є принцип остаточності судового рішення.
Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини
(далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
ОСОБА_1 двічі (у грудні 2018 року та березні 2019 року) подавала касаційні скарги, але в кожному випадку із порушенням вимог ЦПК України, зокрема щодо необхідності підписати скаргу, сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі, зазначити відомості про інших учасників справи, надати копії касаційної скарги відповідно до кількості таких учасників.
При цьому, подавши повторно касаційну скаргу у березні 2019 року розглядом такої скарги не цікавилась, недоліки касаційної скарги не усунула, що призвело до її повернення ухвалою суду від 26 червня 2019 року.
В третій раз касаційну скаргу ОСОБА_1 подала тільки у грудні 2019 року, тобто більш ніж через 5 місяців після постановлення Верховним Судом ухвали від 26 червня 2019 року.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, оскільки касаційна скарга на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року подана 06 грудня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення;наявність випадків передбачених пунктами 1-2 частини третьої статті 394 ЦПК України, особою, яка подає скаргу не доведено, а судом не встановлено, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 3, 12, 43, 44, 388, 389, 390, 394 ЦПК України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цивільній справі № 554/18745/14-ц на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року.
Копію ухвали разом із доданими до скарги документами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович