Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 520/5616/17
провадження № 61-15565св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5, в інтересах якого діяла його мати - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою 10,3 % річних на строк до 13 вересня 2027 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань, взятих за кредитним договором, того самого дня між сторонами договору укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .
Посилалось на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, а відповідачі є його спадкоємцями та, крім прав, успадкували і його обов'язки.
На час смерті заборгованість за вказаним кредитним договором складала 14 808,88 доларів США.
Ураховуючи наведене, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд: звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед банком у розмірі 14 808,88 доларів США; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; визначити початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2017 року у складі судді Луняченка В. О. у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до спірних правовідносин положення статті 1281 ЦК України не застосовуються, оскільки вони регулюються нормами статті 1282 ЦК України. Одночасно до даних правовідносин суд застосував загальну позовну давність, яка відповідно до частини першої статті 257 ЦК України визначена у три роки. Враховуючи, що право дострокового стягнення заборгованості у банку виникло з грудня 2008 року та враховуючи встановлений договором порядок дострокового повернення несплаченої частини кредиту, суд дійшов висновку, що на момент звернення банку до суду з позовом (16 травня 2017 року), сплинув строк позовної давності стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором. Зі спливом строку позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (як забезпечення основного зобов'язання).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» з інших правових підстав.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що банк пропустив строк звернення з вимогою до спадкоємців, передбачений статтею 1281 ЦК України, тому втратив право вимоги до відповідачів.
При цьому, апеляційний суд врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року, у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18) з подібними правовідносинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до цього суду.
Крім того, заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 403 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року, у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), який було враховано апеляційним судом, є неправильним, оскільки він не узгоджується з положеннями статті 1281 ЦК України, так як при пропуску строку, визначеного у цій статті, відбувається припинення не права загалом, а права вимоги. Вважає, що при позбавленні права вимоги не припиняється зобов'язання, тому банк може звернутися з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки до спадкоємців.
Відзив на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на час виникнення правовідносин (2010 рік) регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів:
У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;
Спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;
Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;
Спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;
Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;
Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв'язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою.
Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін
.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року, у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18).
Апеляційним судом було встановлено, що з матеріалів спадкової справи № 3/2010, відкритої 29 липня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фьодоровим Є. А. після смерті ОСОБА_6 , видно, що листами цього нотаріуса:
- № 26/02.14 від 06 серпня 2010 року начальник відділення № 430 АКІБ «УкрСиббанк» повідомлений про смерть ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , та витребувано у нього документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину;
- № 53/02-14 від 27 жовтня 2010 року начальник відділення № 430 АКІБ «УкрСиббанк» повідомлений про те, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 видані свідоцтва про право власності на спадщину на кв. АДРЕСА_1 на 2/5 частини дружині померлого ОСОБА_7 , на 2/5 частки-доньці ОСОБА_8 , до якого були додані фотокопії виданих свідоцтв;
- № 67/02-14 від 27 грудня 2010 року у начальника відділення №430 АКІБ «УкрСиббанк» витребувані оригінали документів на кв. АДРЕСА_1 необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину малолітньому ОСОБА_5. після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 ;
- 17 лютого 2011 року начальника відділення № 430 АКІБ «УкрСиббанк» повідомлено про те, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 видане свідоцтво про право на спадщину на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_5, до якого додані фотокопії виданого свідоцтва про право на спадщину.
Обізнаність ПАТ «УкрСиббанк» про смерть позичальника ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2010-2011 роках підтверджено також й наданими копіями матеріалів цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 до ПАТ «Укрсиббанк» про припинення дії договорів про надання споживчого кредиту та договорів іпотеки тощо, яка була зареєстрована в Київському районному суді м. Одеси 27 жовтня 2011 року, з огляду на які представники банку знайомилися з матеріалами цієї справи та подавали заяви.
Врахувавши наведені факти щодо обізнаності банку про смерть боржника та прийняття спадщини після нього відповідачами, а також те, що з позовом до спадкоємців про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Укрсиббанк» звернулося 16 травня 2017 року, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України шестимісячного строку, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позову банку, оскільки він втратив право вимоги, як за основним, так і за додатковим зобов'язаннями та ці зобов'язання припинилися.
При цьому, на виконання вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд апеляційної інстанції правильно врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у наведеній вище постанові Великою Палатою Верховного Суду, оскільки у тій справі були встановлені подібні обставини зі справою, яка переглядається.
При цьому, колегія суддів вважає, що підстави, передбачені частинами четвертою та п'ятою статті 403 ЦПК України,для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як того просить ПАТ «УкрСиббанк», відсутні, оскільки Великою Палатою у постанові від 17 квітня 2018 року, у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18) вже висловлено висновок щодо правильного застосування норм статті 1281 ЦК України у справах з подібними фактичними обставинами, а заявник не навів належних обґрунтувань для відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду. Не бачить таких підстав й колегія суддів, яка переглядає цю справу.
Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, й закон, який підлягає застосуванню до цих правовідносин, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ПАТ «Укрсиббанк» з наведених вище підстав.
Посилання заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального права не є підставою для скасування правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк