Справа № 520/12885/19
Провадження № 2/947/1145/20
17.01.2020 року
Київський районний суд м. Одеси
У складі судді Калашнікової О.І.
При секретарі Шеховцевій О.В.
За участю представників сторін - адвокатів: Стогній О.В., ОСОБА_1 С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,
Встановив:
Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 18.07.2019 року відкрите загальне позовне провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування і справу призначено до підготовчого засідання.
17.09.2019 року позивач надала заяву про уточнення позовних вимог.
17.09.2019 року сторона відповідача надала до суду відзив на позов.
Ухвалою суду від 11.11.2019 року підготовче засідання було закрите, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.
Представник позивача - адвокат Стогній О.В., підтримуючи позов, пояснив, що
ОСОБА_2 на праві власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що розташована на 11 поверсі багатоповерхового будинку. В 2016 році у зв'язку з погіршенням здоров'я ОСОБА_2 вирішила продати квартиру та придбати маленький будинок в селищі Таїрове, де проживає її син ОСОБА_4 . Але коли син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 разом з дружиною ОСОБА_5 запропонували ОСОБА_2 обміняти квартиру на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 в садовому товаристві « АДРЕСА_3 » (саме в цьому будинку проживає син позивача), ОСОБА_2 погодилась. ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_2 була переселена до укладання договору відчуження квартири. 25 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подарувала належну їй квартиру ОСОБА_3 - рідній сестрі ОСОБА_5 , але до сьогодні на її ім'я не оформлено право власності на 1/2 частину будинку і не оформлено її реєстрацію за місцем проживання. Представник позивача доводить, що на момент укладання договору дарування ОСОБА_2 помилялась щодо правової природи спірного договору, що договір дарування не відповідає її внутрішній волі тому як на момент укладання договору дарування квартири позивач була впевнена, що за квартиру вона отримує інше житлове приміщення.
На обґрунтування своїх вимог сторона позивача посилалась на договір дарування від 25.10.2016 року, довідку з місця реєстрації ОСОБА_2 на момент укладання договору дарування, копію амбулаторної карти ОСОБА_2 щодо стану її здоров'я, договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом садового будинку від 15.12.2004 року, і договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2004 року в смт. Таїрове в СК «Таїр» №321 на ім'я ОСОБА_5 , технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_2 СК АДРЕСА_3 », рішення Овідіопольського районного суду Одеської області про визнання права власності за ОСОБА_5 на самочинно побудований нею садовий будинок з господарськими спорудами, що розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_3 ,свідоцтво про шлюб ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , зареєстрований 18.10.2016 року Київським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області.
Представник відповідача, не визнаючи позов, стверджував, що 25.10.2016 року договір дарування було укладено у відповідності до вимог закону і на підставі волевиявлення ОСОБА_2 , яка безоплатно передала у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ; що договір дарування ОСОБА_2 було прочитано уголос і нотаріусом роз'яснено суть цього договору.
Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних правових підстав.
За договором дарування одна сторона передає, або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність, що визначено у ст.717 ЦК України.
Судом встановлено і визнано сторонами, що ОСОБА_2 ,1937 року народження, інших доходів, крім пенсії, не має, єдиним цінним майном, що перебувало у власності ОСОБА_2 до 2016 року була квартира, інших родичів, крім сина - ОСОБА_4 не має; що в 2016 року стан здоров'я ОСОБА_2 погіршав, що ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_5 , яка є власником садового будинку з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці № АДРЕСА_2 в СТ « АДРЕСА_3 .
Згідно з ч.1 ст.229 ЦК, якщо особа, яка здійснила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягає установленню судом у цій справі, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування.
Виходячи зі змісту ст.203, 717 ЦК, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Пояснення представника позивача, що ОСОБА_2 за передану в дар квартиру мала отримати у власність 1 /2 частину будинку АДРЕСА_2 СК АДРЕСА_3 » підтверджує свідок ОСОБА_6 , яка проживала по сусідству з ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_4 і станом на 2016 рік працювала ріелтором в агентстві «Класік». ОСОБА_2 в 2016 році часто хворіла, потребувала догляду, тому звернулась до неї - ОСОБА_6 з проханням надати допомогу в продажі квартири і купівлі маленького будиночку в с.м.т. Таїрове, де проживає її син. Свідок оформлювала документи для продажу квартири, коли ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 відмовились від продажу і пояснили, що ОСОБА_2 обміняє квартиру на 1/2 частину будинку, що належить дружині сина. Аналогічні пояснення суду надав і свідок ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_4 також пояснив, що станом на 25.10.2016 року не були належним чином оформлені документи на будинок №231 в СК АДРЕСА_3 », тому оформили договір дарування квартири, а не договір міни квартири на частину будинку. Після виготовлення усіх документів на будинок мали намір оформити договір дарування на частину будинку на ім'я матері.
Пояснень, чому до сьогодні на ім'я ОСОБА_2 не оформлено право власності на частину будинку свідок не надав. Щодо оформлення реєстрації ОСОБА_2 в цьому будинку свідок пояснив, що до осені 2019 року не були готові документи для оформлення реєстрації, а восени мати відмовилась оформлювати свою реєстрацію за місцем проживання.
Пояснення свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 повністю співпадають з поясненнями ОСОБА_4 і ОСОБА_9 в частині укладання договору відчуження квартири, за яким позивач мала отримати інше житло у власність. Окрім того, свідки стверджували, що після укладання договору дарування син перестав надавати матері будь-яку допомогу, що частина будинку, куди ОСОБА_4 переселили після укладання договору дарування квартири, не придатна для постійного проживання, тому як не має опалення.
З огляду на викладене суд визначає, що при укладанні договору дарування позивач припустилась помилки в природі правочину, тому як неправильно сприймала фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладання договору дарування замість договору міни. Суд дійшов такого висновку не тільки за фактом прочитання тексту оспорюваного договору і роз'яснення нотаріусом суті договору, а і з огляду на вік позивача, її стан здоров'я, наявність у позивача спірного житла як єдиного, відсутність інших, крім сина, родичів, належність дружині сина на праві власності будинку, до якого позивача було переселено до оформлення договору дарування квартири.
Зазначені висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові по справі № 522/9562/16-ц від 10 квітня 2019р.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265,268 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування, укладений 25 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юхневич М.М., зареєстрований в реєстрі за №1376.
Рішення може бути оскаржене до Одеського обласного апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Дата виготовлення повного тексту судового рішення 27.01.2020 року.
Суддя Калашнікова О. І.