Справа № 523/11192/18
Провадження № 1-кп/947/447/20
24.01.2020 року колегія суддів Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160490002367 від 21.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, знищити або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 заперечували проти продовження дії запобіжного заходу, та просили змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 . Під час судового розгляду справи, керуючись ст.331 ч.3 КПК України, суд, розглядаючи питання доцільності продовження, обраного обвинуваченим запобіжного заходу, вирішує чи є на час розгляду зазначеного питання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, чи вони не зменшилися та не відпали.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілу та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Розглядаючи доводи захисника щодо можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів вважає, що наявність у обвинуваченого міцних сімейних зв'язків, постійного місця проживання, тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду та можливого покарання, та з огляду на характер інкримінованого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м'які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31,177-178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотання захисника про зміну відносно обвинуваченого запобіжного заходу на домашній арешт, відмовити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.
Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.
Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області строком на 60 днів, тобто до 23.03.2020 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3