Справа № 495/4687/17
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
15 січня 2020 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Аслановій Ф.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, ОСББ «Островського 30», Відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому - передачі межових знаків на зберігання,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з уточненою позовною заявою про визнання права на реєстрацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем.
Відповідно до уточненої позовної заяви позивача ОСОБА_1 від 13.10.2017 року, позивачка просить встановити факт користування межами земельної ділянки згідно технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та акту прийому - передачі межових знаків на зберігання. Визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання. Визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право на реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_2 у акті прийому-передачі знаків на зберігання. Судові витрати покласти на відповідача.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за №694 від 25.05.2019 року спадкоємцем 25/50 часток житлового будинку під номером АДРЕСА_1 є його дружина ОСОБА_1 . (том 1 а.с. 244)
У судовому засіданні адвокат Турута Євгеній Іванович, який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заяву свого адвоката.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась, проте її представники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які діють на підставі довіреності (том 1 а.с. 188) просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з огляду на позицію відповідача, яка висловлена у запереченнях проти позову, що містяться в матеріалах справи та копіях відповідних документів, які надані відповідачем та наявні в матеріалах справи (том 1 с. 70-107).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСББ «Островського 30» Клімонова Т.В. просила суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі, відповідно до наданих нею пояснень та документів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наполягає на тому, що позивачі самовільно збудували паркан на земельній ділянці, що має використовуватися ОСББ для обслуговування багатоквартирного будинку. (том 1 с. 115-126).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровської міської ради у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав пояснення, згідно яких стверджує, що самого рішення Білгород-Дністровської міської ради про передачу позивачам земельної ділянки з визначеною площею у 535 кв.м. не має, тому позивачем не надано належних доказів щодо збільшення оспорюваної земельної ділянки. Також представником Білгород-Дністровської міської ради було наголошено, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. При цьому ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами».
Якщо суміжний землевласник або землекористувач відмовляється підписувати акт погодження меж орган уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із мотивів відмови.
Разом з тим, суд приймає до уваги доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про те, що підписаний секретарем Білгород- Дністровської міської ради О.В. Ципуленко акт приймання-передачі межових знаків на зберігання не встановлює факту виникнення, зміни або припинення права, оскільки, підписання акту погодження меж чи акту приймання-передачі межових знаків на зберігання самостійного значення не має, тому не призводить до виникнення, зміни або припинення права на приватизацію земельної ділянки.
Позивачі неодноразово звертались до Білгород-Дністровської міської ради з приводу вирішення земельного спору, який склався між ними та суміжним землекористувачем, звернення яких були розглянуті на надані відповіді по суті вирішення складеного спору.
Враховуючи, що акт приймання-передачі межових знаків ОСОБА_2 не підписаний, позивачі, 20.03.2017 року звернулись до Білгород-Дністровської міської ради з проханням узгодити межі земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , без підпису суміжного землекористувача. На узгоджувальній комісії 07.04.2017 року, ознайомившись з технічною документацією ОСОБА_5 повідомила, що в межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 входять частини будівель та споруд по АДРЕСА_1 та захоплюють частину земельної ділянки.
Узгоджувальною комісією з розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування вирішено: з метою уникнення порушень прав громадян у сфері надання земельних ділянок, також враховуючи довготривалість даного земельного спору та те, що жодна із рекомендацій Білгород-Дністровської міської ради в тому числі узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів не була врахована сторонами у вирішенні спору, рекомендувати сторонам звернутися до суду для вирішення даної спірної ситуації та захисту своїх прав. В подальшому представник Білгород-Дністровської міської ради просив розглядати справу у його відсутність.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міськрайонне управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (по первісному позову), згідно пояснень, які містяться в матеріалах справи, згідно наявних в міськайонному управлінні Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 01.01.2013 року відсутня інформація щодо реєстрації правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 24 «а» за вище вказаними фізичними особам. На теперішній час відповідно до Даних державного земельного кадастру відомості щодо реєстрації вище вказаних земельних ділянок в міськрайонному управлінні також відсутні.
Також було зазначено, що розроблена ФОП ОСОБА_6 (як вбачається з позовної заяви) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » на розгляд до міськрайонного управління не надходила. З заявою про державну реєстрацію земельної ділянки жодна із сторін не зверталася.
Таким чином, будь-яких відмов щодо реєстрації земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 «а» державним кадастром реєстратором міськрайонного управління надано не було.(том 1 а.с. 147-148)
Заслухавши сторін, ретельно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши всі представлені докази та обставини справи, суд дійшов висновку, що уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, ОСББ «Островського 30», Відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому - передачі межових знаків на зберігання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за №694 від 25.05.2019 року спадкоємцем 25/50 часток житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 . Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №167172799 від 20.05.2019 року власником 25/50 часток житлового будинку під номером АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . (том 1 а.с. 246).
У 1969 році позивачка отримала земельну ділянку за рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області від 13.08.1969 № 397 для будівництва і обслуговування житлового будинку. (том 1 а.с. 9).
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) 09.09.1969 було складено відповідний акт. (том 1 а.с. 10).
На підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області та вказаного акту, 29.09.1969 року було складено договір про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку площею 524 м кв., який посвідчено нотаріально. (том 1 а.с. 11-12).
У 1973 році рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області від 22.07.1970 № 508 із домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено частину земельної ділянки та абрис та генеральний план (схема) від 23.01.1973.
Згідно з актом про завершення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального будинку від 03.09.1984, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області від 28.09.1984 №694, домоволодіння було введено в експлутацію.
В подальшому, надано висновок про реєстрацію домоволодіння від 04.10.1984 та внесено до реєстрової книги за № 30-4086 (інвентаризаційна справа №3885).
Рішенням Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів «Про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровський» від 25.06.1998 № 41-ХХІІІ земельну ділянку площею 457 кв.м передано у власність ОСОБА_7 .
У 2002 році за заявою позивача до Білгород-Дністровської міської ради позивачі повідомили, що площа їхньої ділянки складає 537 м.кв. та просили сприяти узаконенню 80 м.кв.
На підставі заяви позивача відбулося засідання постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, гласності та захисту прав громадян від 16.08.2002, на якій було прийнято рішення внести зміни до п. 45 вищезазначеного рішення по приватизації земельної ділянки площею 535 м.кв. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Згідно із розпорядженням Білгород-Дністровського міського голови від 20.02.2006 «Про створення комісії з розгляду заяви ОСОБА_9 щодо вирішення земельного спору». Вказаною комісією здійснено виїзд на місце 22.02.2006 та згідно з актом від 22.02.2006 року рекомендовано привести у відповідність межі земельних ділянок з межами квартального плану 1954 року та, у зв'язку з цим, доручено землевпорядній організації провести відповідні роботи.
За наслідками вказаного виїзду, позивач звернулася до землевпорядної організації ПП «Центр проектування та приватизації-”, якою було проведено геодезичну зйомку 2006 року, результати якої відображаються на схемі фактичного обміру земельної ділянки.
У 2013 році, з урахуванням рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих Одеської області від 22.07.1970 № 508, проведено геодезичну зйомку і вказано межі земельної ділянки відповідно до схематичного плану кварталу 1954 року та планів забудови обох ділянок, в т.ч. сусідів за адресою: Островського, АДРЕСА_1 . Крім того, надано висновок землевпорядної організації ПП «Центр проектування і приватизації”, що підпірна стіна, вказана на схемі фактичного обміру земельної ділянки по АДРЕСА_1 не є межею між домоволодннями по АДРЕСА_1 .
Згідно із розпорядженням міського голови від 24.02.2015 №31 було вирішено створити комісію та комісією доручено землеворядникові ОСОБА_6 виконати роботи по розмежуванню (винести межу в натурі) суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Однак, власники домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не допустили комісію на свою територію, у зв'язку з чим задачі, покладені на комісію виконані не були, що підтверджується відповідним актом роботи комісії від 25.02.2015.
Додатково позивачка стверджує про факт порушення відповідачем її законних прав та підтверджується також листом екперта ОСОБА_10 від 18.11.2011 № 007, згідно з яким 28.10.2011 експертом було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, однак батько ОСОБА_2 відмовився допустити експерта для проведення вказаних робіт.
З метою оформлення та державної реєстрації прав власності на земельну ділянку позивачка звернулася до землевпорядника ФОП ОСОБА_6 , яким було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 від 17.01.2017 року).
В подальшому, при погодженні акту приймання-передачі межових знаків згідно з п. 3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, всі власники/користувачі суміжних земельних ділянок погодили існуючі межі земельної ділянки, в тому числі Білгород-Дністровська міська рада, окрім відповідача ОСОБА_2 , яка безпідставно, без пояснень, без законних на те підстав відмовилася від підписання вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.
Позивач зазначає, що через вказану обставину та неможливість реєстрації права власності на земельну ділянку без погодження із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , позивачка звернулася до Білгород- Дністровської міської ради для вирішення ситуації, яка склалася між сторонами.
За заявою позивачів відбулося засідання узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористуання, на якому 07.04.2017 вирішено рекомендувати їм звернутися до суду.
Варто також зазначити, що земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 , виник ще у 2001, за попереднього користувача ОСОБА_11 (бабусі відповідача) та, в подальшому, ОСОБА_12 , спричинений їх самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачу, що є безумовним порушенням Державних будівельних норм та законних прав та інтересів позивачів.
Також суд зазначає, що з боку відповідача мала місце спроба узаконення вказаного самочинного будівництва та реєстрації права власності, однак постановою Одеського пеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 у адміністративній справі № 495/2029/15-а скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на самочинне будівництво за дресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_13 .
Отже, суд ретельно вивчивши та проаналізувавши доводи позивача, наголошує на тому, що відсутність право власності у відповідача на сусіднє домоволодіння ніяк не порушує права позивача ОСОБА_7 на реалізацію свого права щодо реєстрації її земельної ділянки, та вже було предметом розгляду іншої справи. Також предметом розгляду справи №2-429/10 згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2010 року було усунення перешкод у користуванні оспорюваною земельною ділянкою між сторонами. Цим рішенням було встановлено, що у сторін відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки та з огляду на це відповідно до ухвали Апеляційного суду Одеської області від 24.11.2010 року встановити факт самовільного зайняття земельної ділянки та невідповідності меж земельної ділянки не має можливості із-за відсутності у землекористувачів документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.07.2011 року по справі №2-а-116/11 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 , ОСОБА_3 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання недійсним рішення сесії Білгород-Дністровської міської ради в частині передачі в безкоштовне користування земельної ділянки площею 484 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_14 .
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд враховує також заперечення на позов відповідача ОСОБА_2 , з яких вбачаться, що між сторонами існує саме земельний спір, який пов'язаний з самочинними будівництвами, розмірами земельних ділянок та відсутністю розмежування суміжних земельних ділянок, який не може бути вирішений в рамках заявлених позовних вимог згідно уточненої позовної заяви.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі Афанасьєв проти України, 05.04.2005).
Таким чином особа має право пред'явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
На виконання статті 106 ЗК України наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
У пункті 3.13. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Аналіз вказаних норм свідчить, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
Таку ж позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийнято постанову у справі № 681/1039/15-ц, у якій суд зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають.
Отже, непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови у реєстрації права власності на земельну ділянку, до того ж суд наголошує на тому, що підписання акту прийому-передачі межевих знаків на зберігання є правом, а не обов'язком відповідача згідно діючого законодавства.
До того ж, згідно відповіді міськрайоннеого управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області розроблена ФОП ОСОБА_6 (як вбачається з позовної заяви) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » на розгляд до міськрайонного управління не надходила. З заявою про державну реєстрацію земельної ділянки жодна із сторін не зверталася. Таким чином, будь-яких відмов щодо реєстрації земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 «а» державним кадастром реєстратором міськрайонного управління надано не було.(том 1 а.с. 147-148).
Тобто, позивач не скористувався своїм правом на реєстрацію земельної ділянки, відмови державного кадастрового реєстратора не отримав, а отже ним не було доведено, в чому саме полягає порушення його права.
Суд роз'яснює позивачу ОСОБА_7 , що при отриманні відмови державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 він має право оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.
Щодо позовних вимог відносно встановлення факту користування межами земельної ділянки згідно технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання суд зазначає, що сам факт користування земельними ділянками сторонами не оспорюється та не заперечується, натомість між сторонами наявний спір щодо законності користування цими земельними ділянками та їх розміру.
Додатково суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Незважаючи на процесуальний обов'язок, ані позивачем ані його представником в розпорядження суду не було надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження порушення прав позивача щодо реалізації права на реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та підстав для збільшення площі земельної ділянки, ніж передбачено рішенням Білгород-Дністровської міської ради.
З огляду на вищезазначане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, ОСББ «Островського 30», Відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому - передачі межових знаків на зберігання задоволенню не підлягать.
З огляду на відмову у задоволенні позову в силу положень ст. 141 ЦПК України суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат, що були понесені позивачем.
Керуючись ст.ст. 5, 78, 81, 103, 106, 116, 118, 198 ЗК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
У задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Білгород- Дністровська міська рада Одеської області, ОСББ «Островського 30» про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому- передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 24.01.2020 року
Суддя :