Справа № 493/1095/19
Провадження № 2/493/88/20
21 січня 2020 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючої-судді Мясківської І.М.,
при секретарі Тихонової Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
14.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовом до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 542 кв.м.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в АДРЕСА_1 на земельній ділянці 542 кв.м. розташований житловий будинок з господарськими будівлями, який був збудований в період часу 1977-1980 роки відповідно до рішення виконкому Балтської міської ради Одеської області № 141 від 12.05.1977 року, дозволу на проведення робіт від 12.05.1978 року та договору від 02.06.1977 року про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності його матір'ю ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_2 померла. Після її смерті він, як спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину у вигляді вищевказаного майна - житлового будинку з господарськими будівлями, так як подав приватному нотаріусу Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвій І.П. заяву про прийняття спадщини матері, в результаті чого нотаріусом було заведено спадкову справу № 79/2019.
Однак отримати свідоцтво на право на спадщину не виявилось можливим, так як в нього відсутній правовставнолюючий документ на будинок, оскільки його матір не отримала свідоцтво про право власності на будинок з невідомих йому причин.
Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину його матері ОСОБА_2 , немає.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак представник позивача адвокат Печарський В.Д. надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, викладені в позовній заяві вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач - представник Балтської міської ради Одеської області до судового засідання не з'явився, однак надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, проти позовних вимог не заперечує.(а.с. 66)
За умовами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позов в межах заявлених вимог, прийнявши до уваги позиції сторін, вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.04.1969 року Порожською селищною радою м. Братська Іркутської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 являється сином ОСОБА_2 . (а.с. 6)
Відповідно до копії договору про надання в дострокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, ОСОБА_2 надано на праві безстрокового користування земельну ділянку загальною площею 400 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , договір було посвідчено 02.06.1977 року нотаріусом Балтської нотаріальної контори Логач Е.Г. (а.с. 10-13)
Відповідно до копії рішення № 141 виконавчого комітету Балтської міської ради Одеської області від 12.05.1977 року про відвід під індивідуальне будівництво земельної ділянки, ОСОБА_2 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці під АДРЕСА_1 загальною площею 400 кв.м. (а.с. 9)
Відповідно до копії дозволу на виробництво робіт (а.с. 14-15) ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 , строк закінчення робіт - 12.05.1980 року.
Відповідно до характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який вбачається з технічного паспорту на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 24.04.2019 року КП «Техінвентаризатор», інвентаризаційна справа № 776 (а.с. 16-20) житловий будинок (літ. А), прибудова (літ. а), погріб (літ. Б), літня кухня (літ. В), навіс (літ. в), сарай (літ. Г), убиральна (літ. Д) були збудовані 1980 року, ганок (№ 1), огорожа (№ 2), хвіртка (№ 3), сходи (№ 4), вимощення (№ І) - не вказано якого року (а.с. 20).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01.01.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балта Одеської області, актовий запис № 01 від 07.01.2007 року. (а.с. 7)
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина у вигляді вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями, яку ОСОБА_1 прийняв, так як подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини (а.с. 41)
Однак, як вбачається з тексту листа-відповіді приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвої І.П. за вихідним № 984/02-14 від 11.06.2019 року, яке адресоване позивачу, у зв'язку із тим, що у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарським будівлями, не є можливим, і тому було рекомендовано звернутись до суду. (а.с. 8)
Як вбачається із копій матеріалів спадкової справи № 79/2019, заведеної 31.12.2006 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 40-65) із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_1 (а.с. 41) Інші спадкоємці відсутні (а.с. 42, 63, 64).
Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов'язані з здійсненням позивачем права на спадкування, вирішуючи які суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Здійснення державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1980 рік) регулювалося підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.
Питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
У відповідності до ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи із числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» було визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу затвердженої Міністерством комунального господарства СРСР 31 січня 1966 року підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалася вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).
Зокрема, за п.10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином житлового будинку, цей громадянин набуде право володіння, користування і розпорядження цим майном.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А. 3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється: по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудованібез дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 N 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом завершеного будівництва та належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб згідно ст. 316 ч. 1 ЦК України.
Відповідно до п. п. 4.15, 4.18 Глави 7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Міністерством юстиції України наказом № 296/5 від 22.02.2012., Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документу, витяг з Реєстру прав власності.
При обґрунтованій відмові нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відмову приватного нотаріуса Балтського нотаріального округу у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину суд визнає обґрунтованою.
Ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав, відповідно до ст. 1217 ЦК України, є спадкування майна за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця, і народжені живими після відкриття спадщини.
Стаття 1258 ЦК України передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1265 ЦК України)
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 як спадкоємець за законом першої черги прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як вони проживали разом на день смерті ОСОБА_2 (а.с. 47), крім того, ОСОБА_1 подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини (а.с. 41), однак не має можливості оформити спадщину через відсутність оригінала правовстановлюючого документа на житловий будинок (а.с. 8).
Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину ОСОБА_2 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи вищевикладені докази в їх сукупності, відсутність заперечень з боку відповідача, відсутність інших спадкоємців, які претендують на спадщину, суд вважає, що за позивачем належить визнати право власності на спадкове майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 78, 81, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за законом першої черги його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок ( літ. А) загальною площею 62,6 кв. м., житловою площею 45,7 кв.м. з прибудовою (літ. а), погрібом (літ. Б), літньою кухнею (літ. В), навісом (літ. в), сараєм (літ. Г), убиральнею (літ. Д), ганком (№ 1), огорожею (№ 2), хвірткою (№ 3), сходами (№ 4), вимощенням (№ І), розташовані на земельній ділянці площею 542 кв.м. в АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 27.01.2020 року.