Справа № 523/14059/19
Провадження №2/523/1743/20
"23" січня 2020 р.
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря судових засідань- Щербан О.Д.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 44800,00грн., яка складається з суми позики 43100 грн., 3% річних у розмірі 124,00 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1576,28 грн., а також моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на те, що 01.08.2018 року відповідач отримав у позику від нього грошові кошти у сумі 43100 грн., які зобов'язався повернути до 01.08.2019 року, що підтверджується розпискою. У вищевказаний строк відповідач на порушення своїх договірних зобов'язань позику не повернув. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 43100,00грн., пеню за кожен день прострочки грошового зобов'язання за обліковою ставкою НБУ за період з 01.08.2019р. по 05.09.2019р. в розмірі 1576,28грн., 3% річних в розмірі 126,00грн. Крім цього, вказуючи на те, що неповернення грошових коштів мало наслідком витрачання позивачем часу на підготовку документів для звернення до суду, через що він зазнав моральних страждань, які оцінюються ним в розмірі 10 000,00грн. У зв'язку з тим, що у зазначений строк сума боргу добровільно не повернута, позивач змушений звернутись до суду з вищевказаним позовом.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, судом здійснено всі можливі заходи відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України щодо повідомлення про дату, місце та час судового засідання, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ст.ст.280,281 ЦПК України, суд зі згоди позивача, за відсутністю відзиву на позовну заяву відповідача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 01.08.2018 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , отримав безпосередньо від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , грошову суму в розмірі 43100 грн., яку зобов'язався повернути до 01.08.2019 року.
Факт укладання між сторонами договору позики та виникнення у ОСОБА_2 обов'язку по поверненню позичених грошових коштів підтверджується представленою з боку позивача розпискою.
За твердженням позивача, в обумовлений сторонами в договорі строк, ОСОБА_2 позичені грошові кошти не повернув, прийняті на себе зобов'язання не виконав.
Причини невиконання зазначеного грошового зобов'язання та цільове використання позичених грошових коштів правового значення для розгляду справи по суті не мають.
Згідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як визначено нормами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Нормами ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, одностороння відмова ОСОБА_2 від повного виконання зобов'язання, яке виникло у нього за договором позики є недопустимою, та дає суду можливість дійти висновку, що пред'явлені позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З боку відповідача суду не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми боргу.
Як визначено нормами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у цій справі позикодавець має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 124грн., за період з 01.08.2019р. по 05.09.2019р., розрахованих від простроченої суми в розмірі 43100,00грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та моральної шкоди, то такі позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2 ст.546 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК). Отже, пеня, яку просить стягнути позивач, є одним із видів забезпечення основного зобов'язання, в даному випадку - договору позики.
Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Позивачем суду не надано письмового договору, яким би сторони договору з метою належного виконання договору позики встановили відповідальність позичальника ОСОБА_2 у виді неустойки.
Зважаючи на викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені.
Відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень та/або передбачено нормами закону.
Стаття 23 ЦК, на яку посилається позивач як на підставу стягнення моральної шкоди, є загальною нормою, яка повинна застосовуватися зі спеціальною нормою, яка передбачає право на відшкодування моральної шкоди, наприклад ст.1167 ЦК України (деліктне зобов'язання), або при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Виниклі між сторонами правовідносин за договором позики не передбачають права на відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн., то вона є безпідставною, оскільки суду не надано доказу на підтвердження її надання.
Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача також необхідно стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 грн..
Керуючись ст.ст.12,13, 74-76, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284,354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошову суму у розмірі 43224 грн., з яких 43100 грн. сума боргу, 124 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн..
В іншій частині вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення рішення.
Повне рішення складено 27.01.2020 року.
Суддя: