17.01.20
Справа № 522/8413/19
Провадження № 2/522/3053/20
17 січня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.,
за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
17 травня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 разом із сином, є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі Розпорядження органу приватизації від 16 січня 1998 року №115005, Свідоцтва про право на спадщину від 22 червня 2002 року. В даній квартирі наразі зареєстрований колишній чоловік позивачки, ОСОБА_2 , шлюб з яким розірвано 12 квітня 2019 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси. При цьому, відповідач, який не проживає у вказаній квартирі з 2018 року, залишаючись зареєстрованим по вказаній жилплощі, створює для позивачки перешкоди в користуванні своєю власністю, так як позивач вимушена нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг.
Провадження у справі відкрито 03 червня 2019 року. 20 серпня 2019 року, згідно протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Відзив на позов не подавався.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити повністю, проти заочного задоволення позову не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, про поважність причин не явки суд не повідомив.
Третя особа в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю
Судом справа розглянута за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів в заочному порядку відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (третя особа по справі) є власниками квартири АДРЕСА_1 . Цей факт підтверджується Розпорядженням органу приватизації від 16 січня 1998 року №115005, Свідоцтвом про право власності від 16 січня 1998 року, Свідоцтвом про право на спадщину від 22 червня 2002 року (а.с. 15-17).
З 24.04.2004 року ОСОБА_4 із ОСОБА_2 знаходились у зареєстрованому шлюбі.
З 05.11.2004 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в цій квартирі, про що свідчить довідка (с місця проживання про склад сім'ї та реєстрації) за № 549-06.05.2019 року (а.с. 21).
12.04.2019 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси даний шлюб був розірваний (а.с. 18).
З 2018 року, ще до розірвання шлюбу, відповідач в зазначеній квартири не проживає, його особисті речі в квартирі відсутні, що підтверджується актом відсутності за місцем реєстрації від 13.05.2019 року, за підписами сусідів, завірений КП ЖКС «Порто-Франківський», з якого вбачається, що більше року в квартирі ОСОБА_2 не проживає, речей в квартирі немає, не веде спільне господарство з ОСОБА_1 (а.с. 20).
Крім того, позивач також стверджує, що з початку 2018 року відповідач залишив квартиру, там немає його речей, він там не з'являвся, не сплачував за комунальні послуги, не брав участі у поточному ремонті, тощо.
Реєстрація місця проживання відповідача у вказаному житловому приміщені створює для позивачки перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки вимушена нести додаткові витрати, пов'язані зі сплатою комунальних послуг, які нараховуються залежно від зареєстрованих за адресою осіб.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування жилим приміщенням (про позбавлення права користування жилим приміщенням).
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Судом встановлено, що відповідач не проживає в спірній квартирі більше одного року, а саме з 2018 року, на даний час, реєстрація відповідача за вказаною адресою перешкоджає позивачці повністю реалізувати своє право власності на належне на праві приватної власності майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю.
Згідно із ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб.
Положення статті 317 Цивільного кодексу України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК України та 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно зі ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Отже, реєстрація відповідача в квартирі, яка є приватною власністю позивачки, створює перешкоди у користуванні останньою своїм майном, що є прямим порушенням статті 319 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 29, 316, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 200, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Дане рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 27 січня 2020 року.
Суддя Л.М. Чернявська