Справа № 520/10463/18
Провадження № 2/947/362/20
16.01.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
при секретарі - Грабовій Т.П.
за участю представника позивача - адвоката Ролінського В.В.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андронакі Наталія Григорівна про визнання договору дарування недійсним, удаваним, відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які збільшила 20.05.2019 року та просить визнати недійсним, таким що є удаваним договір дарування 7/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 05.12.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андронакі Н.Г.; застосувати до правовідносин, що виникли, правила по договору довічного утримання; визнати договір довічного утримання, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірваним; стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 65000 гривень. При цьому позивачка посилається на те, що вона мала намір укласти з відповідачкою договір довічного утримання, а не договір дарування, який фактично було оформлено у нотаріуса. ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 обіцяла надавати їй необхідну матеріальну допомогу, однак своєї обіцянки не дотрималась та взагалі про неї не піклувалась. В наслідок даного удаваного договору та невиконання умов довічного догляду за позивачкою-відповідачкою, ОСОБА_1 переносить значні моральні і фізичні страждання, внаслідок чого стан здоров'я погіршується з кожним днем, що спричиняє позивачці моральну шкоду, а тому з посиланням на ст.ст.16,235,717,755,756 ЦПК України ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Представник позивачки - адвокат Ролінський В.В. у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Мацієвський О.М. надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, зазначив, що ОСОБА_1 пропустила процесуальний строк оскарження договору дарування та просив застосувати позовну давність до всіх позовних вимог заявлених ОСОБА_1
3-тя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андронакі Н.Г. до судового засідання не з'явилась, повідомлялась, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність.
Вислухавши учасників процесу, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, 05 грудня 2014 року між ОСОБА_1 (дарувальниця) та ОСОБА_2 (обдаровувана) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андронакі Н.Г.
Відповідно до пункту 1 Договору дарування ОСОБА_1 безоплатно передає у власність ОСОБА_2 , а вона приймає належну дарувальниці на праві власності 7/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Пунктом 12 договору дарування зазначено, що сторони підтверджують: «що цей договір відповідає нашим дійсним намірам і не носить характер фіктивного та удаваного правочину, укладається відповідно до справжньої нашої волі, без застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нас умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір нами укладається без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, ми однаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчим, що договором визначено всі істотні умови, про що свідчать наші особисті підписи».
Крім того, як вбачається з п.10 нотаріусом роз'яснено Сторонам та ним зрозуміло положення чинного законодавства щодо порядку укладання договорів дарування, підстав та наслідків визнання їх недійсними.
Отже, волевиявлення сторін договору чітко зафіксовано в його тексті, підтверджується особистими підписами сторін та не може піддаватись сумніву за відсутності відповідних на те доказів.
Частиною 1 ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України, позивач має довести спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин та виникнення між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , допитаних у судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 не надавала позивачці обіцяної матеріальної допомоги не являються належними доказами для задоволення позову, оскільки відповідно ст. 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Позивач не довів, що укладаючи договір дарування, насправді мала намір вчинити договір довічного утримання (догляду), а також, що у неї було відсутнє волевиявлення на безоплатне відчуження 7/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , а також не доведено наявності будь-яких умисних дій з боку відповідача, спрямованих на укладення договору дарування з метою приховати інший правочин.
Окрім того, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом 13.08.2018 року, отже на час звернення строк позовної давності сплив. Обставин, які б свідчили про зупинення чи переривання перебігу строку позовної давності судом не встановлено.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представники відповідачів подали заяву про застосування строку позовної давності.
Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 строки позовної давності не пропущені, оскільки ОСОБА_2 перестала навідуватись до позиваки з 2016 року, отже строк відраховується саме з 2016 року, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначені обставини суперечать матеріалам справи, а саме: скаргою Вєтрової ОСОБА_6 в прокуратуру Київського району м.Одеси від 17.12.2014 року в якій позивачка зазначала, що 05.12.2014 року була проведена угода дарування з ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_1 просила відповідачку привезти продукти та сплатити комунальні послуги, однак ОСОБА_2 зазначила , що нічого не винна.
Також, 01.10.2015 року ОСОБА_1 зверталась до Київського райсуду м.Одеси з позовом про визнання спірного договору дарування недійсним та ухвалою від 15.10 2015 року судді Київського райсуду м.Одеси Чаплицького В.В. заява була повернута в зв'язку з несплатою судового збору.
26.10.2015 року ОСОБА_1 знов зверталась до Київського райсуду м.Одеси з позовом про визнання спірного договору дарування та ухвалою Київського райсуду м.Одеси від 28.09.2016 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним закрито, в зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від позову.
Отже, про порушення свого права ОСОБА_1 знала в грудні 2014 року, до суду звернулась 13.08.2018 року, з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не зверталась та на поважні причини пропуску строку не посилалась.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування недійсним, таким що є удаваним слід відмовити, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Щодо заявлених вимог про встановлення укладеним між сторонами договору довічного утримання, розірвання договору та стягнення моральної шкоди, то вони є похідними від вимоги про визнання договору дарування удаваним, а тому суд також приходить до висновку про безпідставність наведених вимог та в задоволенні яких слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андронакі Наталія Григорівна про визнання договору дарування недійсним, удаваним, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2020 року.
Суддя Огренич І. В.