Справа № 562/533/19
"27" січня 2020 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
під головуванням судді Мички І.М.
при секретарі Берун А.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики .
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 08.11.2016 року між сторонами було укладено договір позики , відповідно до якого ОСОБА_3 позичила у позивача кошти в сумі 500 грн. та 465 доларів США, грошовий еквівалент яких в гривнях на день позики становив 13020 грн. Відповідачка зобов'язалася повернути вказану суму протягом 11 місяців поточного та наступного 2017 року в сумі 40 доларів США щомісяця . Відповідачка зобов'язалася повернути вказану суму в доларах США, незалежно від зміни курсу валют до повної виплати вказаного боргу. На виконання зазначеного договору позики, відповідачка 13.02.2017 року повернула позивачу кошти в сумі 20 євро та в жовтні 2017 повернула ще кошти в розмірі 100 доларів США. Таким, чином загальна сума боргу становить 340 доларів США.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та пояснила, що приблизно наприкінці літа - початку осені 2016 року позивач запропонував їй поїхати на відпочинок до Єгипту. Позивач відзначив, що оскільки самому їхати не цікаво, він оплатить вказану подорож за власний рахунок. Пропозицію ОСОБА_1 було прийнято.
У подальшому останній за власний кошт оплатив авіаквитки та проживання у одному з готелів Шармель Шейху . Напомість по приїзді до Єгипту виявилося , що позивачем зарезервовано один двомісний номер із двоспальним ліжком. На запитання , чому зарезервовано лише один номер та ще й двоспальним ліжком ОСОБА_1 відповів; «Ти що не знаєш для чого беруть дівчат у такі подорожі» і почав примушувати до вступу в статевий зв'язок. Отримавши відмову , примусив написати боргову розписку . Вважає , що між ними фактично було укладено договір дарування. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей, того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов» язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-63цс13.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Для правильного застосування вищевказаних положень законодавства необхідно встановити реальну природу правовідносин між сторонами, факт укладення договору позики із зазначенням істотних умов для такого виду правовідносин, на виконання якого було видано борговий документ, що підтверджує фактичну передачу коштів, а також встановити інші обставини зокрема щодо виконання договору позики позичальником.
Відповідно до положень ст.81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що за змістом розписки та додатків до неї від 08.11.2016 року та 13.02.2017р. ОСОБА_3 зобов'язується повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 465 доларів США протягом 11 місяців поточного року і наступного 2017 року в сумі 40 доларів США щомісяця.
Дана розписка підписана ОСОБА_3 однак кінцева дата повернення боргу не зазначена.
Як зазначила відповідачка, кошти в борг, які зазначені в розписці вона не отримувала, розписка була написана під примусом позивача ОСОБА_1 , для повернення вартості путівка оплаченої позивачем.
Суд критично оцінює боргову розписку надану до суду позивачем від 08.11.2016 року. Так, як факт передачі коштів відсутній, як зазначила відповідач, позивач в якості подарунка запропонував їй поїзду до Єгипту, будь яких обов'язків чи зобовязань відповідача, щодо відпочинку в Египті між ними не обговорювалось. Зокрема позивачем не спростовано факту неодноразової переписки розписки із зміною дат їх написання.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, а й факту передачі грошової суми в позику.
Факт передачі коштів позивачем в судовому засіданні не доведено.
Згідно ст.12 ЦК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оскільки позивач не довів в судовому засіданні факту передачі коштів, достовірності написання розписки саме відповідачем у вказані строки, на підставі якої позивач доводить факт укладення договору позики і його умов, суд робить висновок про відмову в задоволенні позову відповідачу.
Керуючись ст. 6, 12 ,13, 18, 263, 265, 268, 279, на підставі ст. 526, 530, 611, 625, 1046-1049 ЦК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.01.2020 року.
Суддя