Дата документу 27.01.2020 Справа № 554/507/20
Провадження № 2/554/856/2020
27 січня 2020 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на оплату навчання, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на оплату навчання. У позові прохав поновити його на роботі в Полтавській обласній державній адміністрації з дати звільнення на посаді начальника відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату, стягнути з Полтавської обласної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати відкриття щодо нього дисциплінарного провадження з відстороненням від посадових обов'язків та подальшим звільненням до дня поновлення на роботі, стягнути з відповідача витрати на оплату навчання.
До відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства) та суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
У пункті 2 частини першої статті 4 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як публічно-правовий спір -спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно пункту 17 частини 1 вказаної статті публічна служба -діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова)служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пунктів 1,2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень(нормативно-правових актів чи індивідуальних актів),дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
До поняття публічної служби включають діяльність працівників усіх інституцій, які виконують публічні завдання, в тому числі державна служба.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 , ч. 2 та 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», саме вказаним законом регулюються відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначається правовий статус державного службовця. При цьому дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України «Про державну службу».
Стаття 38 Закону України «Про державну службу» вказує на те, що поняття «проходження державної служби» охоплює прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, зокрема і питань притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату Полтавської обласної державної адміністрації, прийнятий на посаду згідно наказу від 16.01.2017 № 25-к. Вказаним наказом при прийомі на роботу ОСОБА_1 встановлено 6 ранг державного службовця. Таким чином, ОСОБА_1 є державним службовцем. Згідно наказу Полтавської ОДА від 24.12.2019 № 848-к ОСОБА_1 було звільнено за вчинення дисциплінарного проступку відповідно до ст.ст 65, 87 Закону України «Про державну службу». Таким чином, спір ОСОБА_1 з Полтавською ОДА має характер спору, пов'язаного з проходженням державної (публічної) служби ( є публічно-правовим), а тому має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Спори з приводу проходження державним службовцем публічної служби є предметом юрисдикції адміністративних судів України (постанова Великої палати Верховного Суду України від 06.02.2018 у справі № 686/13410/16-ц (провадження 14-4зц18).
З урахуванням наведенного, розгляд такої справи згідно з положеннями статей 19,20 КАС України відноситься до компетенції адміністративного суду та проводиться в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Отже, враховуючи суб'єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, приходжу до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений адміністративним судом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суд, -
У відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на оплату навчання - відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до Полтавського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя Л.І.Савченко