Справа № 541/2659/19
Провадження №2/541/264/2020
Іменем України
20 січня 2020 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої, судді - Куцин В. М.,
секретаря судових засідань - Євдокимової Н.Ю.,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
22 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання за набувальною давністю право власності на 1/3 (одну третю) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позов послалася на те, що вона з 29.03.1985 року постійно проживає в жилому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 02 липня 2018 року №564, станом на 31.12.2012 року за даними інвентаризаційної справи право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 адреса АДРЕСА_2 ), зареєстровано в ДКП «Миргородтехінвентаризація» за реєстровим №124 в реєстровій книзі 18 за: ОСОБА_2 - 1/3 частина, згідно рішення Народного суду Миргородського району Полтавської області від 09.12.1963 року; ОСОБА_5 - 1/3 частина, згідно рішення Народного суду Миргородського району Полтавської області від 09.12.1963 року; ОСОБА_4 - 1/3 частина, згідно Свідоцтва про право на спадщину по закону від 27.02.1998 року, виданого Першою Миргородською ДНК за р. №1-723.
ОСОБА_4 , її мама, проживала в цьому будинку до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 , двоюрідна бабуся, проживала в цьому будинку до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 відповідно до ухвали Миргородського районного народного суду Полтавської області від 24 квітня 1992 року по справі №2-383 виправлено її ім'я з « ОСОБА_5 » на правильне « ОСОБА_3 ») не проживала в цьому будинку, а проживала в Російській Федерації, а від родичів стало відомо, що вона померла в 2003 році і вони телефонували до її спадкоємців, але вони не виявили бажання прийняти спадщину. Таким чином, відомості про наявність нових власників частки будинковолодіння, що належала ОСОБА_3 , відсутні, проте вказане нерухоме майно безхазяйним не визнане.
З 22.01.2018 вона є власником 1/3 частини вказаного вище жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Право власності на вказане майно підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 111704494 від 25.01.2018. У Витязі вказано, що складовими частинами нерухомого майна є житловий будинок А-1 з прибудовами А1-1, а, а2, аЗ, а4 загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 56 кв.м.
Складовими частинами нерухомого майна також є : погріб а5, погріб В, убиральня Д, гараж Е, сарай-прибудова Ж, убиральня 3, сарай-прибудова Л, господарські споруди №2, 3, 7-11.
Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину за законом ВАС №254924 від 25.12.2002 року, зареєстроване в реєстрі №2- 2538, видане державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Смага Л.М. Відповідно до цього свідоцтва, вказане майно розташоване на земельній ділянці розміром 1000 кв.м.
Вказану 1/3 частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами вона успадкувала після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім цього, із 17.10.2019 вона є власником 1/3 частини вказаного жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами. Право власності на вказане майно підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 185187939 від 17.10.2019, де вказано, що складовими частинами нерухомого майна є житловий будинок А-1 з прибудовами А1-1, а, а2, а3, а4 загальною площею 98.8 кв.м., житловою площею 56 кв.м.
Складовими частинами нерухомого майна також є : погріб а5, погріб В, убиральня Д, гараж Е, сарай-прибудова Ж, убиральня 3, сарай-прибудова Л, господарські споруди №2, 3, 7-11.
Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.10.2019 року, видане приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Пазиничем Р.В. Відповідно до цього свідоцтва, вказане майно знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі Рішення народного суду Миргородського району Полтавської області від 09 грудня 1963 року, та зареєстрованого в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації 22 квітня 1964 року в реєстрову книгу №18, за реєстровим №124.
Вказану 1/3 частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами вона успадкувала після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 грудня 2002 року, проживає в будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 з 29.03.1985 року, відкрито володіє і користується, а також несе витрати по утриманню частки ОСОБА_3 , тобто фактично здійснює функції власника, але не може юридично оформити ці правовідносини, оскільки на даний час власник цього майна їй невідомий.
Оскільки право власності ОСОБА_3 на 1/3 будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 припинилося відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України внаслідок смерті власника в 2003 році, а після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли вона фактично прийняла спадщину, тобто більше 10 років, вона відкрито та безперервно володіє цією часткою будинку з господарськими будівлями та спорудами та здійснює його утримання, і даних про те, що право власності на це майно перейшло до іншої особи немає і ніхто до цього часу не пред'явив до неї вимоги про реалізацію свого права власності, вважає, що є всі передбачені законом підстави для визнання за нею права власності на вказану частку будинку з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю.
Ухвалою судді від 26.11.2019 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі . Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання.
Позивач ОСОБА_1 в підготовчому засіданні вимоги позовної заяви підтримала просила задовільнити їх в повному обсязі. Суду пояснила, що вона проживає в будинку по АДРЕСА_1 з 1985 року, після смерті матері успадкувала 1/3 частину даного будинку. Відповідно до довідки ДКП «Миргородтехінвентраизація» 1/3 частина будинку належить ОСОБА_2 та ще 1/3 частина - ОСОБА_3 . ОСОБА_3 померла, після неї ніхто її частину не успадкував. Вона відкрито та безперервно володіє цією часткою будинку з господарськими будівлями та спорудами та здійснює його утримання більше 10 років, тому вважає , що має право на визнання за нею права власності на 1/3 частину будинку за набувальною давністю .
Представник відповідача Миргородської міської ради Полтавської області в підготовче засідання не з'явився, направив заяву, просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнав (а.с. 31).
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що будинок по АДРЕСА_1 належав її батькам та ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 спадщину (1/3 частину будинку) прийняла її сестра, позивач по справі. Ще 1/3 частина будинку належала ОСОБА_3 , яка померла, та ніколи не користувалася своєю частиною. 10 років ремонту в цій частині ніхто не робив, господарів не має, однак сестра ОСОБА_1 здійснювала догляд за фасадом будинку та дахом.
Заслухавши позивача, свідка, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ВАС №254924 від 25.12.2002 року, зареєстроване в реєстрі №2- 2538, видане державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Смага Л.М. ОСОБА_1 належить 1/3 частина жилого будинку з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Згідно довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 02 липня 2018 року №564, станом на 31.12.2012 року за даними інвентаризаційної справи право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 адреса АДРЕСА_2 ), зареєстровано в ДКП «Миргородтехінвентаризація» за реєстровим №124 в реєстровій книзі 18 за: ОСОБА_2 - 1/3 частина, згідно рішення Народного суду Миргородського району Полтавської області від 09.12.1963 року; ОСОБА_3 - 1/3 частина, згідно рішення Народного суду Миргородського району Полтавської області від 09.12.1963 року; ОСОБА_4 - 1/3 частина, згідно Свідоцтва про право на спадщину по закону від 27.02.1998 року, виданого Першою Миргородською ДНК за р. №1-723 (а.с. 10).
З часу набуття права власності ОСОБА_3 , остання, 1/3 частиною житлового будинку не користувалась, вказаною частиною користувалася ОСОБА_2 що підтвердила в судовому засіданні свідок.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2019 року, видане приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Пазиничем Р.В. ОСОБА_1 належить 1/3 частина жилого будинку з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 16).
З часу смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач ОСОБА_1 користується 1/3 частиною житлового будинку, що належала ОСОБА_2 та 1/3 частиною будинку, що належала ОСОБА_3 .
Відповідно до частин 1 та 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.13 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Згідно з п.14 вказаної Постанови ВССУ, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Згідно з положенням ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Позовні вимоги позивача не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає до задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, шляхом визнання за нею за набувальною давністю право власності на 1/3 (одну третю) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1563 грн. 22 коп., відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 1).
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням викладеного суд приходить висновку про повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме у розмірі 781,61 грн.
В зв'язку з тим, що позивач просив не стягувати судові витрати з відповідача, тому суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 335,344,346 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 5,10, 12, 13, 142,200, 206,258,259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на 1/3 (одну третю) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Управлінню Державної казначейської служби України у Миргородському районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 781 (сімсот вісімдесят одна) гривня 61 копійка по квитанції № МР_АВ130494SIS_10935077 від 22 листопада 2019 року у АТ «Акцент Банк» на рахунок 31215206016012, отримувач платежу УК Миргородськ.р-н/м.Миргород/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37845125, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Миргород, Полтавська область, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Миргородська міська рада Полтавської області, місцезнаходження: м. Миргород, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 21051131.
Повне судове рішення складено 25 січня 2020 року.
Суддя: В. М. Куцин