Номер провадження: 22-ц/813/4061/20
Номер справи місцевого суду: 520/98/17
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Цюра Т. В.
16.01.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Ткачука В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського», Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс» про визнання майнових прав та стягнення коштів
У січні 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського» (далі - ОК «Набережний квартал - Жаботинського»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс» (ТОВ «Олімпекс - Транс»), в якому з урахуванням остаточних уточнень до позовної заяви від 24.04.2018 року, просила суд визнати майнові права на долю, пай, на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів солідарно компенсацію збитків та моральної шкоди, завданої порушенням прав позивача у розмірі 273 217,00 грн. та судові витрати в розмірі 18917,11 грн. (Том ІІ: а.с. 171-175).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , тимчасове місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського» (код ЄДРПОУ 39446851, місце знаходження: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, 3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс» (код ЄДРПОУ 19346586, місце знаходження: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 11, каб. 422) про визнання майнових прав та стягнення коштів - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким визнати майнові права ОСОБА_1 на частку майна ОК «Набережний квартал - Жаботинського», розташованого на земельній ділянці орендаря землі ТОВ «Олімпекс-Транс» у вигляді будівельних матеріалів, що використовувались на будівництво реально існуючого 27-поверхового незавершеного будинку за адресою АДРЕСА_3 , а саме - приміщення об'єкт нерухомості - квартира площею 40,12 кв.м., за яке позивачем асоційованим членом ОК «Набережний квартал - Жаботинського» ОСОБА_1 в повному обсязі на рахунок ОК «Набережний квартал - Жаботинського», сплачені кошти 541 620 грн. у вигляді пайових внесків та стягнути з ОК «Набережний квартал - Жаботинського», з ТОВ «Олімпекс - ТРАНС» солідарно фінансову компенсацію розміром 273 217 грн., в тому числі: судові витрати - сума 18 917 грн., збитки - сума 109 000 грн., втрачена вигода - сума 124 572 грн., моральна шкода.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30.10.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року (Том ІІІ: а.с. 57), а ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.04.2018 року призначено розгляд вищевказаної цивільної справи у приміщенні апеляційного суду Одеської області (Том ІІІ: а.с. 92).
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Олімпекс - Транс», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін (Том ІІІ: а.с.95-103).
ОК «Набережний квартал - Жаботинського» не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.
За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Цюра Т.В. - головуючий суддя, судді - Ващенко Л.Г., Комлевої О.С., що є підставою для прийняття справи до провадження (Том ІІІ: а.с. 109).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2019 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського», Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс» про визнання майнових прав та стягнення коштів, яку було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду. (Том ІІІ: а.с. 110-111).
До суду апеляційної інстанції з'явилися апелянт - ОСОБА_1 , та представники ТОВ «Олімпекс Транс» - Чернохатній Д.А. та Байдерін О.А.
Представник ОК «Набережний квартал - Жаботинського» жодного разу до суду апеляційної інстанції не з'являвся. Проте, апеляційним судом здійснювались всі заходи щодо належного його повідомлення про дату та час судового розгляду, у тому числі шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці суду повідомлення про виклик у судове засідання (Том ІІІ: а.с. 149,150).
Враховуючи те, що апеляційним судом було вжиті передбачені законом заходи щодо належного повідомлення ОК «Набережний квартал - Жаботинського» про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , та враховуючи стислі строки апеляційного перегляду, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника ОК «Набережний квартал - Жаботинського».
Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Олімпекс Транс» є орендарем земельної ділянки загальною площею 47108,00 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (в районі 6-ої ст. Великого Фонтану) на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008 року, укладеного з Одеською міською радою та зареєстрованого в Одеській регіональній філії ДП Центру ДЗК за №040950500020 від 23.03.2009 року /т.1 а.с.153-157/.
17.10.2014 року між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал-Жаботинського» був укладений Договір про співробітництво №14/10-17, предметом якого є діяльність Сторін, спрямована на Будівництво Об'єкта та отримання в ньому Приміщень в порядку, визначеному цим Договором. Строк початку Будівництва Об'єкта - не пізніше 01.12.2014 року. Строк закінчення Будівництва Об'єкта не пізніше 01.05.2016 року. Об'єкт у вказаному договорі визначений, як 2-х секційний 22-х поверховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, що буде побудований Сторонами на Земельній ділянці (земельна ділянка, загальною площею 4775 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3, (в районі 6-ї ст . Великого Фонтану ), яка знаходиться в оренді у Сторони-1 на підставі Договору оренди) у відповідності з цим Договором /т.1 а.с.176-184/.
21.01.2016 року між ОК «Набережний квартал-Жаботинського» та ОСОБА_1 був укладений Договір №15.02.1.419 про сплату внесків у ОК «Набережний квартал-Жаботинського», відповідно до якого ОК зобов'язується організувати будівництво в м. Одеса (у районі 6-ої станції Великого Фонтану) за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ОК здати його в експлуатацію, передати Учаснику приміщення в Об'єкті будівництва, обумовлене цим Договором, та всі документи, необхідні Учаснику для реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов'язується сплатити до ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та має право отримати Об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним Договором для Учасника /т.1 а.с.54-61/.
Відповідно до п.п. 1.5. зазначеного Договору Сторони домовились, що Об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та передається з наступними характеристиками: квартира, секція 2, поверх 4, загальна площа 40,12 кв.м., НОМЕР_2.
Підпунктом 4.2.1. Договору визначено, що ОК зобов'язаний організувати будівництво Об'єкту будівництва та здачу його в експлуатацію у строк до 4 кварталу 2016 року при умові дотримання Учасниками порядку та строків сплати внесків.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не було доведено, що їй належать майнові права на долю, пай, саме на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , в зв'язку з чим в задоволенні цієї позовної вимоги щодо визнання майнових прав належить відмовити. При цьому, оскільки вимоги щодо розірвання договору стороною позивача не підтримуються, а вимоги щодо визнання майнових прав на інший об'єкт нерухомості ніж визначений в договорі, не є зміною договору, тому посилання позивача на ч. 5 ст. 653 ЦК України є також необґрунтованим. Окрім того, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами в справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною 2 ст. 190 ЦК України передбачено, що майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.01.2013 року у справі №6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до порядку сплати внесків, визначеного в Додатку №1 до Договору №15.02.1.419 від 21.01.2016 року сплатила ОК «Набережний квартал-Жаботинського» внесок в повному обсязі в розмірі 541620,00 грн., що слідує з платіжного доручення №13780319 від 25.01.2016 року (Том І: а.с.62).
При цьому встановлено, що позивачем ОСОБА_1 були виконані умови Договору №15.02.1.419 про сплату внесків у ОК «Набережний квартал-Жаботинського» від 21.01.2016 року, однак стороною ОК «Набережний квартал-Жаботинського» зобов'язання за вказаним договором виконані не були та секція №2 не була побудована.
Також з матеріалів справи вбачається, що 27.05.2017 року асоційовані члени ОК «Набережний квартал-Жаботинського» в кількості 141 особи організували збори для вирішення питання щодо розподілення усіх вільних площ в недобудованому об'єкті, що планував звести ОК «Набережний квартал-Жаботинського».
Відповідно до Протоколу №2705 Зборів асоційованих членів Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського» від 27.05.2017 року ухвалено розподілити усі вільні площі в недобудованому об'єкту, що планував звести ОК «Набережний квартал-Жаботинського» за адресою: АДРЕСА_3 , між асоційованими членами, які мають документи, що підтверджують внесення грошових коштів в якості паю на організацію будівництва житлового комплексу згідно з площею, зазначеною в договорі пайової участі та згідно з попередньо розробленим та узгодженим протоколом /т.1 а.с.109-118/.
26.07.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до голови ОК «Набережний квартал-Жаботинського» Зубко Д .В. з заявою, в якій просить в зв'язку з переносом строків будівництва секції №2 об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , як виключення, переглянути можливість зміни квартири, розташованої в секції №2 на квартиру в секції №1. При відмінності метражу - з доплатою або перерахунком /т.1 а.с.101/.
До матеріалів справи позивач ОСОБА_1 надала технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , виготовлений 25.05.2017 року /т.1 а.с.105-106/, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_1 в 1 секції відповідає параметрам квартири НОМЕР_2 в 2 секції, яка була об'єктом інвестування позивача за договором Договір №15.02.1.419 про сплату внесків у ОК «Набережний квартал-Жаботинського» від 21.01.2016 року.
Договором №15.02.1.419 про сплату внесків у ОК «Набережний квартал-Жаботинського» від 26.01.2016 року чітко визначений об'єкт нерухомості, який має право отримати ОСОБА_1 за умови сплати внеску, визначеному у договорі - об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з наступними характеристиками: квартира, секція 2, поверх 4, загальна площа 40,12 кв.м., НОМЕР_2.
При цьому, ОСОБА_1 на підтвердження своїх майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , до суду надано Протокол №2705 Зборів асоційованих членів ОК «Набережний квартал-Жаботинського» від 27.05.2017 року,
Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про відхилення вказаного доказу, оскільки він не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема Закону України «Про кооперацію», яким не передбачена можливість створення такого органу управління обслуговуючого кооперативу як Збори асоційованих членів кооперативу, а також не передбачено такого способу вирішення питань діяльності кооперативу.
Разом з тим, у доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, про те, що оскільки члени Кооперативу зникли 04 жовтня 2016 року та на дзвінки не відповідали, а п.6.3.4.6. Статуту ОК «Набережний квартал-Жаботинського» передбачено, що асоційований член має право сприяти Кооперативу в його діяльності, тому відсутність керівництва ТОВ, членів Кооперативу примусили взяти право й обов'язок діяти самостійно асоційованим членам та зібрати загальні позачергові збори 27.05.2017 року.
При цьому, як стверджує ОСОБА_1 , вказані загальні збори Кооперативу 27.05.2017 року надали можливість їй, як виняток, засобом відкритого голосування Асоційованих членів Кооперативу зазначити право на вільну квартиру АДРЕСА_1 реально існуючого 27-поверхового незавершеного будинку за адресою: АДРЕСА_3 та отримати таким чином частку кооперативного майна приміщення, а саме квартиру площею 40,12 кв.м., за яке нею в повному обсязі на рахунок ОК «Набережний квартал-Жаботинського» сплачені кошти у розмірі 541 620 грн.
Проте вказані доводи є неспроможними, з огляду на таке.
Так, як вбачається зі змісту Протоколу №2705 Зборів асоційованих членів обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського», групою фізичних осіб, включаючи ОСОБА_1 , було організовано та проведено засідання (Том І: а.с.109-118).
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України № 1087-ІУ від 10.07.2003 р. «Про кооперацію». Цим же законодавчим актом врегульовано основні принципи кооперації, порядок створення, набуття членства та управління кооперативом.
Порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу визначається в статуті кооперативу (ст. 8 ЗУ «Про кооперацію»). Такими органами управління є загальні збори членів кооперативу, виконавчий орган, спостережна рада, ревізійна комісія (ст. ст. 15 - 18 ЗУ «Про кооперацію»).
З огляду на вищевикладене, законодавством про кооперацію не передбачена можливість створення та існування такого органу управління як - Збори асоційованих членів кооперативу, не передбачено такої форми (способу) розгляду і вирішення питань діяльності кооперативу. Більш того, відповідно до частини другої ст. 14 ЗУ «Про кооперацію» асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. Отже, законодавство не передбачає права асоційованих членів на управління кооперативом та прийняття рішень від його імені.
Окрім того, враховуючи те, що Протокол №2705 є неналежним доказом виникнення у позивача майнових прав на Квартиру НОМЕР_3 , тому на думку апеляційного суду, не підлягають дослідженню та встановленню в цій справі (не входять до предмету доказування) обставини зі скликання на 27.05.2017 року зборів асоційованих членів ОК «Набережний квартал-Жаботинського», правомірності їх проведення, наявності у позивача статусу асоційованого членства в кооперативі, та інші подібні обставини, які б, на думку позивача, могли мати юридичне значення за інших обставин судового спору.
Більш того, апеляційний суд також звертає увагу, що згідно п.8.1. Статуту ОК «Набережний квартал-Жаботинського» (Том ІІ: а.с.22-36) визначено, що Вищим органом управління Кооперативу є Загальні збори його Членів, до компетенції яких належить, зокрема прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном Кооперативу та прийняття інших рішень, що стосуються діяльності Кооперативу.
Також як вбачається зі змісту апеляційної скарги, у якості обґрунтування належності позивачу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , окрім Протоколу №2705, ОСОБА_1 також посилається і на Договір про сплату внесків № 15.02.1.419 від 21.01.2016 р. (Том І: а.с. 54-59).
Однак, згідно із Договором про сплату внесків, опісля виконання його сторонами ряду обов'язків та настання визначених договором юридичних фактів (зокрема, але не виключно: завершення кооперативом будівництва та введення ним об'єкту в експлуатацію) ОСОБА_1 могла отримати права на інший об'єкт - квартиру НОМЕР_2 проектною площею 40,12 кв. м. на 4-му поверсі 2- ї секції багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_3 (пункт 1.5 Договору про сплату внесків № 15.02.1.419 від 21.01.2016 р.).
Таким чином, Договір про сплату внесків не містить фактичних даних (інформації) щодо предмету доказування в даній справі, а отже не є належним доказом позовних вимог, та не може свідчити про наявність у позивача майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва - Квартиру АДРЕСА_1 .
З огляду на вищевикладене, обґрунтованим є висновок районного суду, що позивачем - ОСОБА_1 не доведено належність їй майнових прав на долю, пай, а саме на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , в зв'язку з чим в задоволенні вказаних позовних вимог щодо визнання майнових прав слід відмовити.
Доведеним і обґрунтованим є і висновок районного суду стосовно вимог позивача щодо стягнення збитків та моральної шкоди.
Так, як на підставу відшкодування збитків, ОСОБА_1 посилається на ч. 5 ст. 653 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Разом з тим, враховуючи те, що вимоги щодо розірвання договору ОСОБА_1 не були заявлені, а вимоги щодо визнання майнових прав на інший об'єкт нерухомості ніж визначений в договорі, не є зміною договору, тому посилання позивача на ч. 5 ст. 653 ЦК України є необґрунтованим.
Також, щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд зазначає наступне.
У апеляційній скарзі обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, апелянт зазначає, про те, що протягом тривалого часу вона не мала можливості працювати, витрачала чимало зусиль щодо поновлення своїх прав, однак постійно отримувала лише щоденні негативні емоції, які унеможливлювали і підривали її нормальну життєдіяльність та її здоров'я. При цьому, вона особисто звернулась до СУ ГУ Національної поліції в Одеській області, що підтверджено постановою від 26.07.2017 року.
При цьому, положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень п. 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440(1) ЦК та іншим законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію Закону від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" чи інших законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Так, як вбачається з постанови про залучення особи до провадження як потерпілого від 26.07.2017 року, винесену ст. слідчим відділу СУ ГУ НП в Одеській області підполковником поліції Макаровим М.М. , ОСОБА_1 залучено, як потерпілу до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016162010000032 від 20.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (Том І: а.с.107-АДРЕСА_1).
Проте висновків щодо встановлення винних осіб чи будь-яких інших фактів, що мають значення для справи, від уповноважених органів до суду не надано.
Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами в справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача із висновком суду першої інстанції, з їх оцінкою.
Інші доводи апеляційної скарги, не стосуються предмету доказування у даній справі.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського», Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс» про визнання майнових прав та стягнення коштів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24.01.2020 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Л.А. Гірняк
С.М. Сегеда