Справа № 137/229/19
Провадження № 22-ц/801/54/2020
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О.Ю.
Доповідач:Копаничук С. Г.
16 січня 2020 рокуСправа № 137/229/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Копаничук С.Г.
суддів: Рибчинського В.П., Голоти Л.О.
при секретарі Богацькій О.М.
учасники справи:
позивачі-відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи - орган опіки і піклування у особі служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, служба у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Федишина Романа Володимировича на рішення Хмільницького міськрайонного суду від 11.10. 2019 року, ухвалене в приміщенні цього суду суддею Гончарук-Аліфановою О.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог - органів опіки і піклування у особі служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, служби у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про визначення місця проживання дитини;
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - органу опіки і піклування у особі служби у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про визначення місця проживання дитини, -
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Літинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи осіб органу опіки і піклування у особі служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини. Зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та з народження проживав разом з позивачкою в будинку її батьків, де створені всі умови для проживання та розвитку дитини. Після розірвання шлюбу 28.01.2019 року спільної згоди щодо місця проживання дитини між нею та відповідачем не досягнуто, відповідач відібрав у неї сина та чинить перешкоди у вихованні та побаченнях з ним, а також не сплачує аліменти на утримання сина. Посилаючись на те, що відповідач не вміє доглядати за сином, який в силу віку до 3 років віку потребує материнського піклування та догляду і не може бути розлучений із матір'ю на тривалий час, вона перебуває в відпустці по догляду за дитиною, весь її час присвячує синові, у вихованні дитини їй допомагають її батьки, а дії відповідача носять характер помсти за ініціацію нею розлучення, просить визначити місце проживання малолітнього сина разом з нею, а також вирішити питання про судові витрати.
01.04.2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - органу опіки і піклування у особі служби у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про визначення місця проживання дитини Зустрічний позов мотивований тим, що під час шлюбу вони з відповідачкою стали проживати в орендованому будинку по АДРЕСА_1 . Дружина стала надмірно спілкуватися в Інтернеті, неналежно вела домашнє господарство та здійснювала догляд за сином. 11.10.2018 року відповідач не ночувала вдома та повернулась лише вранці в стані алкогольного сп'яніння. 23.10.2018 року, повернувшись з роботи, ОСОБА_2 виявив відсутність дружини та дитини, а також меблів та оргтехніки, внаслідок чого звернувся до поліції із заявами про викрадення дитини та крадіжки речей. У подальшому він дізнався, що відповідач разом із дитиною перебувають у її батьків, а наприкінці жовтня 2018 року ОСОБА_1 разом із дитиною повернулися проживати до нього, внаслідок чого було подано заяви про закриття кримінальних проваджень. ОСОБА_2 зазначає, що після відновлення спільного проживання, ОСОБА_1 повністю перестала приділяти увагу сину, готувати їжу, не здійснювала прибирання в будинку, вживала алкогольні напої та приходила додому напідпитку. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з ним, що відповідає інтересам дитини, жодних перешкод у спілкуванні відповідача з сином він не чинить, а також перераховує аліменти на картковий рахунок дитини. За таких обставин, зустрічний позивач просить визначити постійне місце проживання дитини разом з ним та вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 24.04.2019 року первісний та зустрічний позови об'єднані до спільного провадження.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 10.05.2019 року дану цивільну справу передано до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16.05.2019 року у справі призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Службу у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 11.10.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір'ю ОСОБА_1 .В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено . Стягнуто з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 768 ,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 400 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Федишин Р.В. просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення ,яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити ,а його вимоги задовольнити .Послався на те, що суд невірно оцінив надані докази ,зокрема, що стосуються безвідповідального відношення позивачки до дитини і обставини, що свідчать про необхідність визначення місця проживання дитини із ним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи скарги безпідставними.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи ,рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.
Суд встановив, що сторони у справі - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ,які перебували у зареєстрованому шлюбі з 2015 року до 28.01.2019 року , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який проживає з 28.01.2019 року із батьком в с.Дашківці Літинського району. Станом на 15 січня 2019 року сторони разом із дитиною проживали без реєстрації по ОСОБА_2 . Судовим наказом Літинського районного суду Вінницької області від 31.10.2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1 а.с. 9).
З кінця 2018 року сторони неодноразово звертались до поліції з приводу щодо незаконності дій один одного. Так, в провадженні Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області перебувало кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, внесене до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 по факту крадіжки його майна та майна його батьків, що мало місце 23.10.2018 року близько 18:00 год. за місцем його проживання. 10.12.2018 року дане провадження було закрито через відсутність складу кримінального правопорушення (Т. 1 а. с. 65-73).
28.01.2019 року ОСОБА_1 зверталася до поліції із заявою про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не допускає її до будинку, де знаходиться їх спільна дитина. За результатами розгляду заяви сторонам конфлікту роз'яснено, що для вирішення питання про суті потрібно звернутися з цивільним позовом до суду.
Комісія з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА рішенням №22 від 27.02.2019 року за наслідком заяви ОСОБА_1 вирішила рекомендувати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 і рекомендувала останній не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною.( т.1 а.с.127)
У березні 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Літинської районної державної адміністрації, Літинського відділення поліції для вжиття заходів з приводу самочинних дій по викраденню та утримуванню ОСОБА_2 малолітнього сина (Т. 1 а .с. 128, 129, 148).
29.06.2019 року між сторонами виник конфлікт, за наслідками якого в ЄДРД було зареєстровано кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, позивач та відповідач звертались за медичною допомогою (Т. 2 а.с. 66-68, 89, 96, 97, 127, 157, 158).
Службами у справах дітей Літинської РДА та Вінницької РДА неодноразово надавались роз'яснення сторонами щодо рівності прав та обов'язків по відношенню до дитини, а також рекомендації щодо примирення та віднайдення можливості порозумітись в питаннях виховання сина (Т. 1 а. с. 123, Т. 2 а. с. 195-196, 235-236, Т. 3 а. с. 41-43).
Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом зі своїми батьками, малолітнім братом у будинку ,що належить її матері по АДРЕСА_2 . Разом з нею зареєстрований і проживав з 23.10.2018 року по 01.12.2018 року її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В будинку створені належні умови для виховання та всебічного розвитку дитини, зокрема окреме спальне місце (дитяче ліжко), коляска, дитяче харчування, білизна, постіль, іграшки та одяг. За місцем проживання ОСОБА_1 зарекомендувала себе позитивно, на обліку у лікаря-психіатра, а також на обліку у наркокабінеті ВЦРКЛ не перебуває і за медичною допомогою не зверталася, за період з 01.08.2016 року до 16.04.2019 року до адміністративної відповідальності не притягувалась, її батьки також позитивно характеризуються за місцем проживання. ОСОБА_1 була позитивно охарактеризована як матір також свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
ОСОБА_2 зареєстрований та проживає будинку, який орендує, по АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 В будинку створені всі умови для проживання та виховання дитини, зокрема є окрема дитяча кімната, яка має меблевий гарнітур, шафу, ліжечко, дитячий куточок, одяг та іграшки. ОСОБА_2 працює менеджером з бухгалтерського обліку в ТОВ "Органік-Спайс" з оплатою праці згідно штатного розкладу, з 24.01.2019 року, у зв'язку з доглядом за дитиною, виконує свої службові обов'язки дистанційно. На "Д" обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога ОСОБА_2 не знаходиться і за медичною допомогою не звертався, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався. За місцем навчання ОСОБА_2 характеризується позитивно, за місцем проживання характеризується добре. В догляді за сином ОСОБА_2 допомагають його батьки. ОСОБА_2 був позитивно охарактеризований як батько свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8
Відхиливши відеозапис як належний і допустимий доказ через невідповідність останнього вимогам ч. 2 ст. 100 ЦПК України, а також через те, що надані на диску записи не містять ані дати, ані часу їх виготовлення, ані джерела походження, відтак не відповідають вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України, а також акт обстеження побутових умов в якості доказу поганого відношення матері до дитини , а також враховуючи малолітній вік дитини суд з метою якнайкращого забезпечення її інтересів дійшов висновку про визначення місця проживання його із матір'ю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком ,оскільки суд вірно встановив обставини справи, які перевірив оціненими в порядку ст.89 ЦПК України доказами, правильно визначив спірні правовідносини та правову норму, що їх регулює та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 і відмову у позові ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки судом доказів щодо поведінки позивачки у шлюбі правильні висновки суду не спростовують і не свідчать про необхідність протилежних висновків щодо місця проживання малолітньої дитини.
Посилання у апеляційній скарзі на недостойну поведінку ОСОБА_1 у шлюбі, як дружини, на переконання колегії суддів , свідчить лише про наявність на той час між подружжям глибоких міжособистісних проблем і обраних ними шляхів для їх подолання ( переїзд на проживання ОСОБА_1 до своєї матері ,обоюдний конфлікт із застосуванням сили влітку 2019 року, маніпулювання сторін фактами звернення до поліції ),що з врахуванням позитивних в цілому характеристик сторін , не вказує однозначно на існування обставин ,що свідчили б про неможливість проживання дитини із матір'ю.
Відповідно до положень Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року (далі - Декларація прав дитини), якими передбачено, що малолітня дитина може бути розлучена з матір'ю лише за виняткових обставин, суд при розгляді справи вірно не встановив наявність таких обставин.
Письмовими доказами у справі не підтверджено наявність таких виняткових обставин, які в інтересах малолітнього ОСОБА_3 унеможливлювали б його проживання з матір'ю та забезпечували його інтереси необхідністю розлуки із нею. При цьому колегія суддів об'єктивно враховує надзвичайно ранній вік дитини ( до 3 років) та необхідність дитини у такому віці у постійному тісному емоційному контакті з матір'ю, що є обставиною загальновідомою і не потребує доказування.
Мати ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, даних про перебування її на обліку як особи, що веде антисоціальний спосіб життя чи потребує лікування від будь-яких залежностей немає , питання про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав перед відповідними органами опіки і піклування ніким не ставилося і останніми не вирішувалося.
Також суд враховує, що служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністраціїорган як опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_1 вважала необхідним проживання малолітнього разом із матір'ю ОСОБА_1 ,а в подальшому служба в справах дітей Літинської районної державної адміністрації (за місцем спільного проживання сім'ї ОСОБА_2 у с. Дашківці )зазначаючи ,що обидва батьки характеризуються позитивно , тривалий час не могла дійти висновку щодо того, з ким на її думку, необхідно проживати дитині, що побічно також свідчить про відсутність вагомих підстав для розлуки матері з дитиною до 3 років.
Доводи скарги про необ'єктивність і упередженість суду під час оцінки доказів,зокрема, вибірковість у оцінці показів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх невірну оцінку щодо характеристик ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ,безпідставні. Вказані доводи скарги являють собою недослівне ,вибіркове наведення показів свідків з точки зору захисту з метою їх переоцінки Ці доводи скарги спростовуються належною , детально здійсненою судом оцінкою показів допитаних свідків у комплексі із іншими доказами , з наведенням судом правильних мотивів їх прийняття чи відхилення на підставі внутрішнього переконання .
Посилання у апеляційній скарзі на те, що мали місце звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за наданням згоди на проведення дитині щеплень (як доказ того,що останні не були проведені з її вини ) ,крім його пояснень будь-якими доказами не підтверджені.
З врахуванням викладеного та того ,що дільничний лікар ОСОБА_16 почала обслуговування дільниці уже після розлучення сторін і в період проживання дитини із батьком, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин безвідповідального відношення ОСОБА_1 до здоров'я дитини через відмову у допиті в якості свідка дільничного лікаря ОСОБА_16 ,не заслуговують на увагу .
Суд вірно розцінив докази й щодо можливості матері проживати із сином та утримувати ,оскільки суд детально описав у рішенні відповідні докази цьому ,навів мотиви прийняття щодо цього одних доказів та відхилення інших .Доводи скарги щодо недоведеності обставин щодо вказаного ,які суд вважав встановленими, також не заслуговують на увагу .Визначаючи місце проживання дитини із матір'ю, суд не повинен зазначати конкретну адресу такого проживання ,а лише встановити можливість і доцільність такого проживання ,виходячи із інтересів дитини. Судом було встановлено і підтверджено доказами ,що у ОСОБА_1 зареєстровано постійне місце проживання в с.Щітки Вінницького району ,де проживає сім'я її матері і є всі умови для виховання і розвитку дитини .Те, що вона винаймає квартиру у м. Вінниці, не є тією обставиною ,що може перешкоджати визначенню місця проживання малолітнього сина разом із матір'ю.
Обставини працевлаштування матері в ході судового розгляду не спростовані. Крім того, факт наявності чи відсутності працевлаштування матері, за умови встановленого факту сплати ОСОБА_2 аліментів на утримання сина не є такою обставиною ,оскільки законодавством передбачена можливість знаходження матері у відпустці по догляду за малолітньою дитиною.
Факти застосування фізичного насильства сторонами мали місце в ході обоюдної сварки на грунті з'ясування стосунків бувшим подружжям та питань,пов'язаних із можливістю спілкування із сином та визначення його місця проживання .Інших підстав прояву вказаної безконтрольної поведінки сторін з матеріалів справи не вбачається.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права в частині не визнання судом в якості належного доказу характеристики ОСОБА_1 , як поганої господині та матері, наданого ОСОБА_2 відеодиску. Останній вірно був розцінений судом як невідповідний нормам процесуального права доказ,оскільки він не містить часу і дат здійснення відео зйомок. З врахуванням викладеного, переглянувши вказаний диск, колегія суддів також уважає необхідним зазначити , що доказів того ,що зображені відеокадри не є постановочними,а дитина на час зйомки перебувала саме під опікуванням матері ,а не батька чи інших родичів ,із матеріалів справи не вбачається.
Також колегія суддів вважає ,що суд вірно піддав критиці , як доказу безвідповідального відношення до дитини , наведені комісією у акті обстеження побутових умов характеристики особи матері ОСОБА_1 ,оскільки члени комісії не допитувались як свідки і наводячи у акті , крім результату обстеження побутових умов, будь які вислови осіб , що характеризують осіб та дають їм оцінку , вийшли за межі своїх повноважень.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права не є такими , оскільки ці доводи зводяться до повторного повторення аргументів та доказів про недоведеність обставин необхідності проживання дитини із матір'ю,а саме : відсутність у неї перешкод у спілкуванні з дитиною; емоційного зв'язку та належного виконання материнських обов'язків
.Проте ,як вбачається із матеріалів справи, відразу,у день розірвання шлюбу - 28.01.2019 року, ОСОБА_1 зверталася до поліції із заявою про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не допускає її до будинку, де знаходиться їх спільна дитина.Також зверталась вона до органу опіки і піклування ,внаслідок чого комісія з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА рішенням №22 від 27.02.2019 року за наслідком заяви ОСОБА_1 вирішила рекомендувати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 і останній не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною.
Про наявність глибокого емоційного зв'язку малолітньої ( до 3 років ) дитини із матір'ю свідчать численні наукові медико - психологічні дослідження, що знайшло відображення як у законодавчих нормах щодо тривалості відпусток по догляду за народженою дитиною, так і у численній практиці судів ,де наявні посилання на вказану обставину.
Щодо виконання батьківських обов'язків,то судом вірно ,на підставі письмових доказів встановлено,що обоє із батьків такі обов'язки виконували і жодним письмовим доказом ( в тому числі висновками органів опіки і піклування не встановлено неналежне виконання таких обов'язків матір'ю ОСОБА_1 ) Посилання у скарзі на аморальну поведінку ОСОБА_1 ,на думку колегії , є суб'єктивною оцінкою зазначених обставин ОСОБА_2 ,оскільки об'єктивно не підтверджується належними допустимими і достатніми доказами і беззаперечно вказує на існування глибоких і непримиримих проблем у взаєморозумінні та стосунках бувшого подружжя у шлюбі ,що привели у кінцевому підсумку до його розірвання.
Також безпідставні доводи скарги щодо невірної оцінки судом висновку органу опіки і піклування - Літинської районної державної адміністрації від 07.10.2019 року як доказу , що не несе для суду заздалегідь встановленої сили і який був вірно оцінений судом з точки зору його належності, допустимості, відповідності формі,достатності у сукупності з іншими доказами і вірно оцінений судом у їх взаємозв'язку.
Відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно ст.161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Орган опіки і піклування - Літинська районна державна адміністрація надала висновок про те, що вважає доцільним визначення місця проживання дитини разом з батьком. Проте не зазначила у ньому істотних обставин ,які б переконливо свідчили про те, що місце проживання дитини не може бути визначено з матір'ю: що мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Колегія суддів зауважує ,що даний висновок носить не обов'язковий ,а рекомендаційний характер при прийнятті рішення щодо визначення місця проживання дитини ,що не досягла 10 років і розцінює його критично, як необґрунтований, оскільки не містить обставин ,що дали б достатні підстави для однозначності висновку про визначення місця проживання дитини до 3 років саме із батьком.
Інші доводи скарги також правильні висновки суду не спростовують .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При прийнятті рішення суд вірно керувався положеннями ст.ст.11,14 ЗУ «Про охорону дитинства»,ст.ст.7 ч.7,8 ,151,155ч.2,160ч.1,161ч.ч.1,2,163 СК України,п.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яким передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а зібрані у справі докази з урахуванням всіх обставин справи ,малолітнього віку дитини, висновку органу опіки та піклування вказують на те, що проживання малолітнього ОСОБА_3 , з матір'ю ОСОБА_1 найкраще забезпечить інтереси дитини.
З врахуванням наведеного,колегія суддів вважає,що суд належним чином оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності,правильно застосував норми права та дійшов обґрунтованого висновку що на час вирішення спору найбільш доцільним , сприятливим для дитини та відповідаючим її інтересам буде рішення про необхідність встановлення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір'ю.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак ,доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення,а рішення суду ,що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права підлягає залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 понесені ОСОБА_1 та підтверджені доказами судові витрати у вигляді сплачених нею коштів за надання професійної правничої допомоги в сумі 5842,2 грн.
Керуючись ст.ст. 374,375,382,384 ЦПК України ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Федишина Романа Володимировича залишити без задоволення .
Рішення Хмільницького міськрайонного суду від 11.10.2019 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5842,2 грн. у відшкодування судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , вид. Вінницьким РС УДМС України у Вінницькій обл. 30 січня 2015 року , ІПН НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3 , вид. Літинським РС УДМС України в Вінницькій обл. 27 липня 2013 року, ІПН НОМЕР_4 ).
Головуючий : Копаничук С.Г.
Судді: Рибчинський В.П.
Голота Л.О.