Справа № 218/825/12
Провадження № 22-ц/801/137/2020
Категорія: 20
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук М. М.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
21 січня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю.Б.,
суддів Стадника І.М., Панасюка О.С.,
з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 14 червня 2012 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука М.М. в смт Оратів Вінницької області, у відсутності сторін,
у справі № 218/825/12 за позовом ОСОБА_3 до Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області, Оратівської РДА Вінницької області, відділу Держкомзему в Оратівському районі Вінницької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну частку (пай), в порядку спадкування,
встановив:
07 червня 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області, Оратівської РДА Вінницької області, відділу Держкомзему в Оратівському районі Вінницької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну частку (пай), в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області померла тітка позивачки - ОСОБА_5 , яка проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області помер її дядько - ОСОБА_6 , який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Матір позивачки ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та є рідною сестрою ОСОБА_6 . Дядько та тітка позивачки заповітів не залишили. Єдиним спадкоємцем за законом першої черги після їх смерті є їх син - ОСОБА_9 , який прийняв спадщину відповідно до статей 529, 549 ЦК України в редакції 1963 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області. Після смерті ОСОБА_9 єдиною спадкоємицею за законом є його дочка - ОСОБА_4 , яка від прийняття спадщини, відповідно до частини другої статті 1274 ЦК України відмовилась на користь позивачки.
Спадкові справи після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не відкривались. Згідно з частиною третьою статті 1266 ЦК України до позивачки як до спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_7 перейшли права на прийняття спадщини за правом представлення. На день смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії ВН № 0311042, площею 3,28 га, виданого 15 липня 1997 року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, що знаходиться на території Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області. На день смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії ВН № 0311043, площею 3,28 га, виданого 15 липня 1997 року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, що знаходиться на території Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області.
Юридично оформити прийняття спадкового нерухомого майна позивачка позбавлена можливості, так як у визначенні законодавством терміни для прийняття спадщини після смерті спадкодавців не звернулася до нотаріальної контори і на сьогоднішній день поважність причини пропуску шестимісячного строку довести не в змозі, тому звернулася в суд для визнання права на спадкове нерухоме майно.
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 червня 2012 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 : право на земельну частку (пай), площею 3,28 га, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0311042, виданого 15.07.1997 Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, розташовану на території Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. ПІдвисоке Оратівського району Вінницької області; право на земельну частку (пай) серії ВН №0311043, площею 3,28 га, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого 15.07.1997 Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, розташовану на території Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Підвисоке Оратівського району Вінницької області.
Особи, які не брали участі у справі, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 06 грудня 2019 року подали апеляційну скаргу, в якій зазначили, що цим рішенням порушено їхнє право на спадкування, яке передбачене чинним законодавством.
Вважають, що рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 14 червня 2012 року прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просять зазначене рішення скасувати ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що жодним з належних і допустимих доказів не підтверджено переважне право позивачки, як за нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року та і за нормами ЦК України в редакції 2004 року, на оформлення спадкових прав за законом на спадщину, яка залишилась після смерті батька третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , який належним чином прийняв спадщину після смерті своїх батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Вважають, позивачка не належить до найближчого кола спадкоємців спадщини подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки на день смерті кожного з них, окрім сина ОСОБА_9 , у них були в живих: дочка ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та син ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 і являється відповідно їхнім батьком та чоловіком. Факт прийняття спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно їхнім батьком та чоловіком, ОСОБА_12 , підтверджується як тим, що він приймав участь у похованні своїх батьків та в розпорядженні майном батьків відразу ж після їх смерті, так і тим, що ще з тих часів в нього зберігались, а нині зберігаються у них, ощадні книжки, які належали його батькам.
Отже, суд належної уваги не надав тому, що позивачка не належить до кола осіб, які є найближчими спадкоємцями за законом спадщини ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , та не надав належну оцінку тому факту, що ОСОБА_3 у визначений законом строк та порядок жодної спадщини вказаних осіб не прийняла і до суду не зверталась з проханням продовження строку на прийняття спадщини будь-кого з цих осіб.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 14 червня 2012 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що доводи скаржників про прийняття спадщини ОСОБА_12 заслуговують на увагу суду, підтверджені належними доказами та ґрунтуються на нормах закону.
Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно з положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Рішення суду мотивоване тим, що після смерті ОСОБА_7 , позивачка є спадкоємцем за законом першої черги. Спадкові справи після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не відкривались. Згідно з частиною третьою статті 1266 ЦК України до позивачки як до спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_7 перейшли права на прийняття спадщини за правом представлення. На день смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії ВН № 0311042, площею 3,28 га, виданого 15 липня 1997 року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, що знаходиться на території Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області. На день смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії ВН № 0311043, площею 3,28 га, виданого 15 липня 1997 року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, що знаходиться на території Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області. Оскільки юридично оформити прийняття спадкового нерухомого майна позивачка позбавлена можливості, так як у визначенні законодавством терміни для прийняття спадщини після смерті спадкодавців не звернулася до нотаріальної контори і на день звернення до суду поважність причини пропуску шестимісячного строку довести не має можливості, а також позбавлена можливості переоформити спадщину через відсутність правовстановлюючих документів, суд першої інстанції, керуючись нормами статті 1268 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Однак погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (у редакції цього Кодексу на час ухвалення оскаржуваного рішення), де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції цього Кодексу на час ухвалення оскаржуваного рішення та строку на його апеляційне оскарження) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
В обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , як спадкоємців майна відповідно їхнього батька та чоловіка ОСОБА_12 , останні зазначають, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено коло спадкоємців, що мають право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Отже, вважають доведеним, що їхній, відповідно батько та чоловік, ОСОБА_11 , фактично прийняв, як і його брат, ОСОБА_9 , спадщину після смерті своїх батьків, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном - ощадними книжками спадкодавців, ці дії він вчинив протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, а відтак, відповідно до статей 548 та 549 ЦК УРСР 1963 року (що діяв на момент відкриття спадщини після смерті кожного з батьків), вважається таким, що прийняв спадщину своїх батьків.
Як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
За приписами статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
За правилами статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Положеннями статті 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 не належить до найближчого кола спадкоємців спадщини подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки на день смерті кожного з них, окрім сина ОСОБА_9 , у них були в живих дочка ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та син ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 і являється відповідно батьком та чоловіком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами: про смерть ОСОБА_12 серії НОМЕР_1 від 08.05.2009, про його народження серії НОМЕР_2 від 25.05.1960, про шлюб, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 серії НОМЕР_3 від 23.08.1981, а також про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 20.07.1982 (а. с. 82-84,88).
Факт прийняття спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , підтверджується тим, що в нього зберігались, а нині зберігаються у його сина ОСОБА_5 та дружини ОСОБА_2 , ощадні книжки, які належали його батькам, відповідно ОСОБА_5 серії НОМЕР_5 по рахунку НОМЕР_10 в філіалі № 03 Фронтівки з 1992 року, та ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 від 21 серпня 1975 року по рахунку № НОМЕР_11 у касі № 04 Фронтівки (а. с. 86-87).
Таким чином, син померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_11 , як і його брат ОСОБА_9 , своєчасно прийняли спадщину після смерті свої батьків.
Суд першої інстанції належної уваги не надав тому, що позивач не належить до кола осіб, які є найближчими спадкоємцями за законом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , а також не надав оцінку тому факту, що позивачка у визначений законом строк та порядок спадщину після смерті вказаних осіб не прийняла.
З огляду на викладене, ОСОБА_11 , фактично прийняв, як і його брат ОСОБА_9 , спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно ІНФОРМАЦІЯ_5 та 24.11.2001, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном - ощадними книжками спадкодавців, ці дії він вчинив протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, а відтак, відповідно до статей 548 та 549 ЦК УРСР 1963 року (що діяв на момент відкриття спадщини після смерті кожного з батьків), вважається таким, що прийняв спадщину своїх батьків.
Посилання в рішенні суду на відмову третьої особи ОСОБА_4 від прийняття спадщини свого батька ОСОБА_9 згідно з заявою від 31.05.2012 на користь позивача є безпідставними, оскільки вказане мало відбутись протягом шести місяців після смерті її батька ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Крім того, саме за зверненням ОСОБА_4 до нотаріуса ще 03.08.2010 була заведена спадкова справа № 97/2010 (49716003) до спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується відповідним Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 24378155 від 03.08.2010 (а. с. 81).
Доводи позивачки ОСОБА_3 , які прийняті судом до уваги, суперечать нормам спадкового права, які підлягали застосуванню на час виникнення спірних правовідносин. Для отримання майна у спадщину позивачка в першу чергу повинна була прийняти спадщину, без таких її дій, вимоги останньої про визнання за нею права власності на спадкове майно є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на нормах права.
Розглядаючи цей спір суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, неповно дослідив наявні у справі докази і дав їм неналежну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на час ухвалення судового рішення.
За таких обставин судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, не можна визнати законними та обґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 14 червня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .
Відповідно до положень частини тринадцятої статті 141, п. в п. 4 частини першої статті 382 ЦПК України, апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , підлягають стягненню з позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 14 червня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Підвисоцької сільської ради Оратівського району Вінницької області, Оратівської РДА Вінницької області, відділу Держкомзему в Оратівському районі Вінницької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну частку (пай), в порядку спадкування, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 1152 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 1152 грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 січня 2020 року
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. М. Стадник
О. С. Панасюк