23 січня 2020 року м.Суми
Справа №573/2346/18
Номер провадження 22-ц/816/59/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Павлівська сільська рада Білопільського району Сумської області
ОСОБА_3
ОСОБА_4
треті особи: Білопільська районна державна нотаріальна контора
Павлівська сільська рада Білопільського району Сумської області
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гаража
ІринаПетрівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду цивільну справу № 573/2346/18 за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Гринишина Є.В. на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2019 року (суддя Кліщ О.В.), -
22 грудня 2018 року позивач, посилаючись на неможливість оформлення спадщини через органи нотаріату, звернувся до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з позовом у якому просив суд визнати за ним - ОСОБА_1 , як спадкоємцем за нотаріально посвідченим заповітом від 27 жовтня 2014 року (реєстровий номер 2647), право власності на житловий будинок номер АДРЕСА_1 , який залишився після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22 травня 2019 року ухвалою Білопільського районного суду до спільного розгляду з первісним був прийнятий зустрічний позов сина спадкодавця - ОСОБА_4 про визнання недійсними заповітів ОСОБА_5 , що посвідчувалися 11 лютого 2013 року (реєстровий номер 9), 27 жовтня 2014 року (реєстровий номер 2647) і 03 листопада 2015 року (реєстровий номер 2758).
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2019 року у задоволені первісного і зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Гринишин Є.В., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення від 08 жовтня 2019 року в часини відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
За доводами апеляційної скарги місцевий суд дійшов хибного висновку про недоведеність матеріалами справи факту належності спадкодавцю ОСОБА_5 за життя спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Крім того, наявність інших спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, не є підставою для відмови у задоволені первісного позову, оскільки, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд мав право і повноваження для самостійного визначення частки спадкоємця за законом - позивача ОСОБА_1 у успадкованому житловому будинку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду в оскаржений частині без змін.
Учасники справи не оскаржували рішення в частині відмови у задоволені зустрічного позову про визнання заповітів недійсними. Отже, відповідно до ч. 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України у зазначеній частині рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їхніх представників, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харків у віці 91 року помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( т.1 а.с. 9).
На день смерті місце мешкання ОСОБА_5 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).
Фактично з 2011 року і до часу своєї смерті ОСОБА_5 проживав у місті Харкові разом із своєю дочкою - ОСОБА_3 ( т.1 а.с.21).
ОСОБА_3 , 1952 року народження і ОСОБА_4 , 1949 року народження доводяться померлому ОСОБА_5 рідними дітьми. На час смерті батька як ОСОБА_4 так і ОСОБА_3 досягли пенсійного віку (т.1 а.с. 5-8; 43- 44).
27 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаража І.П. за реєстровим номером № 2647 посвідчено заповіт ОСОБА_5 . Зазначеним заповітом ОСОБА_5 розпорядився після своєї смерті передати громадянину ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну АДРЕСА_1 . Заповіт є чинним, недійсним не визнавався (т.1 а.с.10).
Відповідно до довідки КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» філіал «Білопільська госпрозрахункова виробнича дільниця» за № 722 від 11.07.2018 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (т.1 а.с.17).
Згідно з даними витягу із Рішення № 33 виконавчого комітету Павлівської сільської ради «Про приватизацію земельних ділянок», ОСОБА_5 , що мешкає за адресою АДРЕСА_1 , передані у приватну власність земельні ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель розміром 0,18 га; для ведення особистого підсобного господарства - 0,60 га ( т.1 а.с.20).
Випискою з погосподарської книги № 373 від 26.07.2018 року встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1951 році. Власником та забудовником цього будинку був ОСОБА_5 (т.1 а.с.22).
Згідно з даними Технічного паспорту, станом на 11 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться житловий будинок літер «А-1», загальною площею 58,40 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами (т.1 а.с. 14-16) . Житловий будинок з прибудовою і тамбуром і господарські будівлі збудовані з дотриманням будівельних норм та правил, знаходяться в межах земельної ділянки, не виходять за червону лінію вулиці (т.1 а.с.18-19).
Згідно з даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 54681825 від 09.01.2019 року після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 176/2018 (т.1, а.с.35). Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися: 06 липня 2018 року - ОСОБА_3 ( т.1 а.с.36); 17 липня 2018 року - ОСОБА_1 (т.1, а.с.37) і 25 вересня 2018 року - ОСОБА_4 ( т.1, а.с. 37 зворот).
21 грудня 2018 року постановою державного нотаріуса Білопільської районної державної нотаріальної контори позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, що належав спадкодавцю (т.1, а.с. 25).
Відмову у задоволенні первісного позову суд першої інстанції мотивував тим, що за наявністю інших осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_5 , визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на житловий будинок неможливо.
Апеляційний суд не може погодитися з правильністю такого висновку з огляду на таке.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу (ЦК) України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.
Технічну інвентаризацію нерухомого майна в сільській місцевості розпочато згідно з Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056.
Облік такого майна здійснювався виключно за погосподарськими книгами сільських рад. Здійснення державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1951 рік) регулювалося підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Згідно з пунктом 6 цієї Інструкції не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.
Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності.
Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, пунктом 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 19 січня 1976 року № 1/5, підтвердженням належності будинку може слугувати відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку, розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.
Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов'язковим. Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття об'єкта до експлуатації.
Отже, у справі доведено, що житловий будинок літер «А-1», загальною площею 58,40 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю ОСОБА_5 на момент його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов'язки на свій розсуд.
Частиною першою статті 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом, посвідченим 27 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаража І.П. за реєстровим номером № 2647.
Разом з тим, у статті 1241 Цивільного кодексу України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту. Закон гарантує таким особам визначену частку спадщини, яка називається обов'язковою часткою. Зазначеною нормою свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.
Перелік таких осіб, визначений вищевказаною статтею Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця (в тому числі усиновленими), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатними батьками (усиновителями) та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Малолітніми є особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років та чоловіки - 60 років; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.
Спадкоємцями першої черги за законом на момент відкриття спадщини ОСОБА_5 є його рідні повнолітні непрацездатні діти: донька - ОСОБА_3 і син - ОСОБА_4 , які досягли пенсійного віку. Зазначені особи відносяться до тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Обов'язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту. Позбавлення права на обов'язкову частку в спадщині закон не передбачає.
Кожний із спадкоємців першої черги за законом ( ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) мав би успадкувати по Ѕ частки житлового будинку, що належав ОСОБА_5 . За таких обставин, частка позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом, має дорівнювати Ѕ , виходячи з наступного розрахунку:
( 1 - ( ј (обов'язкова частка ОСОБА_3 ) + ј (обов'язкова частка ОСОБА_4 )) = 1 - Ѕ = Ѕ.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення ( пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( частина 1 статті 376 ЦПК України).
Отже, через невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2019 року в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 367,374, 376, 382,383, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Гринишина Є.В. задовольнити частково.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за заповітом від 27 жовтня 2014 року на Ѕ частину житлового будинку номер АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 27 січня 2019 року.
Головуючий І.В. Орлов
Судді: Т.А. Левченко
С.Г.Хвостик