Номер провадження: 11-кп/813/250/20
Номер справи місцевого суду: 522/16989/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.01.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового апеляційного провадження апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2019 р. в рамках розгляду кримінального провадження №12019160500004465, внесеного до ЄРДР 21.08.2019 року, якою відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Одеської області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, без постійного місця реєстрації, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено запобіжний заходів у вигляді тримання під вартою,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України в рамках розгляду кримінального провадження №12019160500004465, внесеного до ЄРДР 21.08.2019 року був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.02.2020 року.
Мотивуюче своє рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд не вбачає законних підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , так як інша міра запобіжного заходу не здатна забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
При продовжені строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, врахував підстави, передбачені статтями 177, 178 КПК України, згідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за доцільне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 , ч. 4 ст. 187 КК України, поєднаних із застосуванням насильства.
Обставини, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не погодилася із оскаржуваною ухвалою з підстави того, що:
- ОСОБА_7 проживає разом із своєю родиною, а саме з батьком, сестрою, цивільною дружиною та їх спільною малолітньою дитиною, тому захисник вважає хибними твердження сторони обвинувачення про те, що у ОСОБА_7 не має соціальних зв'язків;
- твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_7 може переховуватися від правоохоронних органів та суду, оскільки Одеська область межує з територіями інших держав, не є підставою вважати, що обвинувачений може переховуватися;
- ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, тому твердження, що обвинувачений може скоювати нові кримінальні правопорушення є таким, яке не відповідає дійсності.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із забороною залишати житло та покладенням особистих зобов'язань.
В судове засідання суду апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_6 не з'явились, однак надали до суду клопотання, в яких просили справу розглянути за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Оскільки від прокурора ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі, суд вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу у письмовому провадженні.
Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
З огляду на що, Рішенням Конституційного Суду №4-р/2019 від 13.06.2019 р. положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України, а ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2019 р. підлягає апеляційному оскарженню.
Як вбачається з матеріалів провадження, а також копії обвинувального акту, на розгляді в Приморському районному суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12019160500004465, внесене до ЄРДР 21.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №4-р/2019 від 13.06.2019 р. (далі - Рішення) зобов'язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене ч. 2 ст. 392 КПК України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Разом з тим, на час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеса від 06.12.2019 р., на виконання Рішення будь-яких змін до КПК України, які б визначали процедуру розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу під час розгляду кримінального провадження по суті, не внесені.
Проте, зважаючи на характер та обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які скоєні ним умисно, направленні на відкрите заволодіння чужим майном, вчинялися повторно за попередньою змовою групою осіб, з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, а також можливої міри покарання, яка може йому бути призначена у разі визнання його винним (у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки, виходячи з вищевикладеного, є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду є таким, що продовжує існувати. При цьому, зазначений ризик обґрунтований судом першої інстанції під час розгляду питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не лише тяжкістю можливої міри покарання, а й тим, що ОСОБА_7 не одружений, офіційно не працевлаштований, не має постійного місця реєстрації, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
Доводи захисника з приводу проживання обвинуваченого ОСОБА_7 разом із своєю родиною, а саме з батьком, сестрою, цивільною дружиною та їх спільною малолітньою дитиною матеріалами апеляційної скарги, а також матеріалами провадження, не підтверджено.
Колегія суддів зважає на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 спрямований до суду першої інстанції 01.10.2019 р. (а.п. 1) та жодний свідок та потерпілі не допитані, та не досліджені будь-які докази по справі, що в свою чергу підтверджує наявність можливого ризику впливу на цих осіб з боку обвинуваченого, у разі його звільнення з-під варти, з метою зміни ними своїх показів.
Твердження захисника, що обвинувачений ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, що виключає наявність ризику вчинення інших злочинів, колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що відповідно до формулювання обвинувачення, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні чотирьох епізодів злочинів, які вчинювались ним за короткі проміжки часу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру вчинених злочинів судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на даний час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Отже, доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про наявність підстав для звільнення обвинуваченого з-під варти, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 199, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченогоОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2019 р., якою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України продовжено запобіжний заходів у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4