Справа № 747/688/19
Провадження № 2/747/15/20
іменем України
27.01.2020 року смт Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Тіщенко Л.В.
секретаря Зірки В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - відділ у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, сектор містобудування, архітектури та ЖКГ Талалаївської РДА про визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача і третіх осіб. В обґрунтування позову зазначає, що у 1994 році власниками квартири АДРЕСА_1 були його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також їх діти - рідні брати позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Всі вони були зареєстровані та проживали за даною адресою. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 з невідомих позивачу причин батько не оформив спадщину після смерті сина та дружини. У 1998 році батько позивача уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . У власності ОСОБА_3 була 1/4 частина квартини АДРЕСА_2 . Крім цього після смерті свого сина ОСОБА_6 він фактично успадкував належну йому 1/4 частину квартири, а також успадкував належну його померлій дружині ОСОБА_4 1/8 частку. Загальний розмір частки особистої власності ОСОБА_3 складає 5/8 її частини. Решта 1/4 частки квартири та 1/8 частки квартири фактично успадкована після смерті матері ОСОБА_4 належала брату позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Загальна вартість квартири складає 56 045 грн. Крім цього, батько позивача за життя отримав у власність земельну ділянку площею 1,53 га, кадастровий номер 7425383500:04:001:1015 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Староталалаївської (Сильченківської) сільської ради. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями після його смерті є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Брат позивача ОСОБА_5 за життя відмовився від прийняття спадщини після смерті батька, про що подав відповідну заяву до нотаріальної контори. Позивач в установлений строк подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, але йому було відмовлено, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку, що належали померлому ОСОБА_3 .
Тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_2 та право власності на земельну ділянку площею 1, 53 га, кадастровий номер 7425383500:04:001:1015 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Староталалаївської (Сильченківської) сільської ради в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою від 18 грудня 2019 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання на 28 грудня 2019 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 28 грудня 2020 року було проведено підготовчі дії до розгляду справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та призначено судовий розгляд справи на 11.00 год. 17 січня 2020 року, яке було відкладено на 27 січня 2020 року у зв'язку з ненадходженням до суду витребуваних доказів з нотаріальної контори, про що учасники справи повідомлені належним чином.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає і не заперечує проти їх задоволення. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, через канцелярію суду надали заяву про розгляд справи без участі представників, у вирішенні справи покладаються на розсуд суду, пояснень на позов не надавали.
Суд, розглянувши заяви учасників справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Позивач ОСОБА_1 подавав клопотання разом з позовною заявою та стосувались витребування доказів у порядку ст. 84 ЦПК України, а саме - із відділу в Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області відомості про вартість належної спадкодавцю земельної ділянки, та із Прилуцької районної державної нотаріальної контори копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . Зазначені клопотання були розглянуті на підготовчому судовому засіданні та задоволені в повному обсязі. Більше ніяких заяв чи клопотань від інших учасників справи не надходило. Інших процесуальних дій - забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення чи поновлення провадження - в ході розгляду справи не було.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, наданими учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень щодо позову, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.09.1970 (а.с.9). Крім того, сином спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 19.11.2019 року (а.с.10-10 зв.). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30.09.1996 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 22 роки (а.с.11). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15.07.1997 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 50 років (а.с.12). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , у графі «Батько» зазначено ОСОБА_3 , у графі « Мати » - ОСОБА_4 (а.с.13). Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 19.12.1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_8 уклали шлюб 19 грудня 1998 року, прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_9 (а.с.24). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 04.03.2019 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 38 років (а.с.14). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 03.06.2015 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 67 років (а.с .15).
Факт наявності у спадкодавця спадкового майна підтверджується:
- копією свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1994 року, згідно з яким радгосп «Барсуківщина» посвідчує, що квартира за адресою АДРЕСА_3 належить на праві спільної власності ОСОБА_4 та членам сім'ї - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . (а.с.17). Згідно відмітки на даному свідоцтві на 1/8 частину квартири видано свідоцтво про право на спадщину за законом 11.04.2000 року після померлої ОСОБА_4 (а.с.17 зв.).
- копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.04.2000 року, згідно якого спадкоємцем майна після померлої ОСОБА_4 є ї чоловіка ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з 1/8 частини квартири по АДРЕСА_4 (а.с.21).
- копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 798831 від 01.08.2008 року, згідно з яким ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1, 53 га на території Сильченківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 23).
Про втрату оригіналів правовстановлюючих документів - свідоцтва про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акту направо власності на земельну ділянку - були поміщені оголошення в газеті «Трибуна хлібороба» за 23 квітня 2016 року (а.с.44). З часу поміщення зазначених оголошень в засобах масової інформації втрачені оригінали вважаються недійсними.
Позивачу ОСОБА_1 було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частину квартири та на 1/2 частину спадкової земельної ділянки у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документів (а.с.26-27). Згідно звіту про незалежну оцінку майна, проведеного сертифікованим експертом Куйдіним О.О . 18.11.2019 року, ринкова вартість об'єкту оцінки - квартири по АДРЕСА_3 - на дату оцінки складає 56 045 грн. (а.с.28-43).
Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що між учасниками справи склались правовідносини з приводу спадкування, які регулюються положеннями книги шостої ЦК України. Так при розгляді справи судом застосовуються положення спадкового законодавства, закріплені в ст. 1216 ЦК України, і які встановлюють, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавцям), до інших осіб (спадкоємців); положення ст. 1218 ЦК України, яка передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті; положення ст. 1220 ЦК України, згідно якого спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Крім того, судом враховуються і положення ст. 1258 ЦК щодо черги спадкоємців за законом, та ст. 1267 ЦК України, яка встановлює, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 щодо визнання права власності на 5/8 частину квартири, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване чи придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження чи придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення. Відповідно ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності. Даний підхід, закріплено також в п. 37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де вказано, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. Як встановлено в судовому засіданні, у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на спадкове домоволодіння, які були втрачені з невідомих причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 згідно діючого на час отримання у власність квартири шляхом приватизації та оформлення спадщини після смерті дружини, в передбаченому законом порядку набув право власності на 5/8 квартири, а саме - 1/4 частка, належна йому згідно свідоцтва про право власності на житло, 1/4 частка, успадкована після смерті сина ОСОБА_6 , 1/8 частка, успадкована після смерті дружини ОСОБА_4 . Решта - 1/4 частка квартири та 1/8 частка, успадкована після смерті матері, належала брату позивача ОСОБА_5 , який на даний час помер. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 на даний час є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 Інший спадкоємець - ОСОБА_5 - при оформленні спадщини відмовився від своєї частки у спадщині після смерті батька, і на даний час, як встановлено судом, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, судом враховується і та обставина, що відповідач визнала позов, її визнавання не суперечить закону та не порушує право свободи та інтереси інших осіб, оскільки вона скористалась своїм правом на відмову від спадщини, передбаченим ст. 1273 ЦК України, тому суд приймає визнання позову відповідачем і приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині визнання права власності на 5/8 частину квартири.
Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 щодо визнання права власності на земельну ділянку, суд виходить з встановлених положень ЦК України щодо спадкування, рівності часток спадкоємців у спадщині та визнання позову відповідачем, який прийнятий судом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення. Відповідно до вимог ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право власності на земельну ділянку відповідно до ст.1225 ЦК України переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України. Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини , як визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного Кодексу України. Також, як вбачається з ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Відповідно до п. «г» ст. 81, ч.1 ст. 131 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Суд приходить до висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає також і ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності. Даний підхід, закріплено також в п. 37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де вказано, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Як встановлено в судовому засіданні, за життя спадкодавець ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку, дане право підтверджено належним правовстановлюючим документом, оригінал якого було втрачено з невідомих причин. У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом. Однією з законних підстав набуття права власності є спадкування. Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. На підставі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Поскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя набув право власності на земельну ділянку, і дане майнового права залишається неуспадкованим спадкоємцем за законом позивачем ОСОБА_1 , враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову враховуючи положення норм діючого законодавства про спадкування - ЦК України - за яким до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 125, 131, 152 ЗК України, ст. 328, 392, 1216, 1218, 120, 1225, 1267, 1273 ЦК України, ст. 13, 19, 60, 76-81, 84, 211, 247, 264-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - відділ у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, сектор містобудування, архітектури та ЖКГ Талалаївської РДА про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженцем м. Дружківка Донецької області (ІПН НОМЕР_8 ) право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженцем м. Дружківка Донецької області (ІПН НОМЕР_8 ) право власності на земельну ділянку площею 1,53 га, кадастровий номер 7425383500:04:001:1015 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Староталалаївської (Сильченківської) сільської ради в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.
Суддя Л.В.Тіщенко