Справа № 487/49/20
Провадження № 1-кс/487/340/20
22.01.2020 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району міста Миколаєва скаргу ОСОБА_3 на дії слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №42019160000000580 щодо закриття кримінального провадження постановою від 13.12.2019 року,
ОСОБА_3 звернулася 08.01.2020 року до Заводського районного суду міста Миколаєва зі скаргою, в якій просила скасувати постанову слідчого СУ ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_4 від 13.12.2019 року про закриття кримінального провадження №42019160000000580. В обґрунтування скарги ОСОБА_3 вказала, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, оскільки досудове розслідування проводилося з порушеннями КПК, висновки слідчого ґрунтуються на власних припущеннях та міркуваннях, які суперечать дійсним обставинам справи і не підтвердженні належними доказами. Так, в порушення вимог КПК України слідчий ухилився від обов'язків доказування усіх обставин кримінального провадження та вини осіб, яких звинувачено у вчиненні злочину, у постанові викладено хронологію обставин кримінального правопорушення без надання правової оцінки діям осіб, які його вчинили. Висновки слідчого ґрунтуються лише на показаннях осіб, яких звинувачено у скоєнні кримінальних правопорушень, однак перевірку правдивості цих показань належними доказами у досудовому розслідуванні слідчий не здійснив. Під час досудового розслідування потерпіла ОСОБА_3 не була допитана, була позбавлена права надання доказів. Слідчим була допущена суттєва односторонність та неповнота досудового розслідування, без належної перевірки зазначених у заяві фактів, що призвело до появи передчасно прийнятого рішення щодо закриття кримінального провадження. При цьому в постанові слідчого про закриття кримінального провадження взагалі не надана належна правова оцінка діям службових осіб, стосовно яких подана заява про вчинення злочину. Вищевикладене свідчить про те, що досудове розслідування слідчий проводила з порушенням норм КПК України, та не вжила передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінального правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримала, просила її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту скарги. Зазначила, що оскаржувана постанова слідчого є передчасно та невмотивовано, також заважила, що допит свідків по справі здійснювався слідчим у місті Одеса, де мешкає і сама потерпіла, однак її слідча свідомо викликала до міста Миколаєва не вирішивши питання щодо організації її допиту за місцем проживання. Про неможливість прибуття до міста Миколаєва ОСОБА_3 слідчу не повідомляла. Також ОСОБА_3 зауважила, що протоколи допитів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не оформлені належним чином: не містять дати та місця складання, часу, впродовж якого допити проводились, та підпису слідчого. Крім того, скаржниця зазначила, що у своїй заяві, за якою слідчий згідно ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 09.10.2019 року була зобов'язана виконати вимоги ст. 214 КПК України, вона повідомляла про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, ч. 2 ст. 382, ст. 396 КК України. Проте, закриваючи кримінальне провадження слідчий навела у свої постанові лише аналіз ст. 364 КК України.
Слідчий Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_4 в судовому засіданні не була присутньою, надавши письмові заперечення проти скарги та матеріали кримінального провадження №42019160000000580 від 16.10.2019 року. У запереченнях слідчим вказано на законність та обґрунтованість прийнятої постанови з наведенням доводів, аналогічних змісту самої оскаржуваної постанови. Також зазначено, що виклик потерпілої ОСОБА_3 для допиту саме до міста Миколаєва був пов'язаний з місцезнаходженням органу досудового розслідування та з тим, що доручення її допиту оперативними працівниками ГУНП в Одеській області є не об'єктивним, оскільки ОСОБА_3 скаржиться на їх дії.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, згідно ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; розумність строків, тощо.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У кримінальному провадженні, за змістом ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України , за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України).
Збирання доказів регламентовано ст. 93 КПК України, за змістом якої збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Згідно 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Судом встановлено що, ОСОБА_3 завернулась до прокуратури Одеської області із заявою від 20.09.2019 року, яку було зареєстровано 24.09.2019 року за №4504. В заяві в порядку ст. 214 КПК України ОСОБА_3 було зазначено відомості про вчинення, на думку потерпілої, кримінальних правопорушень начальником Київського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_5 та його заступником - начальником СВ Київського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_6 , які виразилися в умисному невиконанні ухвал суду від 16.08.2019 року по справі №520/934/18 (провадження №1-кс/520/10392/19), від 23.08.2019 року по справі №520/934/18 (провадження №1-кс/520/10858/19), від 26.08.2019 року по справі №520/934/18 (провадження №1-кс/520/11067/19). Наведений в заяві виклад обставин, на думку ОСОБА_3 , свідчить, згідно тексту заяви, про наявність в діях вказаних осіб ознак злочинів, передбачених ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 382 КК України (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою), ст. 396 КК України (приховування злочину).
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 09.10.2019 року по справі №522/16492/19 (провадження №1-кс/522/17054/19) було задоволено скаргу ОСОБА_3 , зобов'язано уповноважену службову особу прокуратури Одеської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі за текстом - ЄРДР) відповідні відомості, викладені у заяві ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення від 24.09.2019 року за №4504 та повідомити заявника про початок досудового розслідування, надавши витяг з ЄРДР, вирішити питання щодо визнання ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні.
На виконання вказаної ухвали суду, прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_7 16.10.2019 року було внесено до ЄРДР відомості за кримінальним провадженням №42019160000000580 з посиланням на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 09.10.2019 року по справі №522/16492/19 (провадження №1-кс/522/17054/19) та зазначенням, що у заяві ОСОБА_3 повідомляє про вчинення кримінальних правопорушень працівниками Київського ВП ГУНП України в Одеській області, які виразились у невиконання вимог КПК України та судового рішення. Визначено попередню правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 364 КК України.
Згідно наявної в матеріалах провадження резолюції від 13.11.2019 року та від 14.11.2019 року (аркуш 10), для організації досудового розслідування матеріали були передані слідчому Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України 06.04.2016 № 139 (далі за текстом - Положення), до Реєстру, в тому числі, вносяться відомості про: прізвище, ім'я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво, а, згідно пункту 1 підрозділу 3 розділу І вказаного Положення, унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про: призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження - невідкладно. Відповідно до пунктів 2 та 4 підрозділу 4 розділу І Положення витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування. Реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру у межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом.
Проте, в порушення вказаних вище вимог Положення, наявні в матеріалах кримінального провадження витяги з Реєстру, сформовані 14.11.2019 року та 13.12.2019 року з вказівкою на проведення досудового розслідування саме слідчим ОСОБА_4 - не підписані.
Крім того, за змістом ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, прокурора складається, у тому числі, з: мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Частиною 6 ст. 110 КПК України встановлено, що постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Постанова слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 13.12.2019 року про закриття кримінального провадження №42019160000000580, наявна в матеріалах цього кримінального провадження не підписана слідчим, а отже є оформлено з порушенням ч. 6 ст. 110 КПК України
Зі змісту оскаржуваної постанови від 13.12.2019 року вбачається, що слідчим було допитано в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , досліджено письмові матеріали щодо накладення ними відповідних резолюцій, проаналізовано ст. 364 КПК України, після чого зроблено висновок, що організація виконання по ухвалам Київського районного суду міста Одеса приймалась начальником Київського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_5 та начальником СВ Київського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_6 своєчасно та згідно розподілу службових обов'язків, без порушення норм діючого законодавства. Окрім того, було встановлено, що ОСОБА_3 27.09.2019 року ознайомилася з матеріалами кримінального провадження. Допитати ОСОБА_3 не виявилось можливим у зв'язку з її не з'явленням для допиту за отриманими викликами. З огляду на викладені обставини слідчим була встановлена відсутність в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, зв'язку з чим закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Проте, зазначені висновки слідчого є передчасними виходячи з наступного.
Згідно ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених КПК України, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Протокол, серед іншого, складається з: вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання). Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.
Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії (ч. 5 ст. 104 КПК України).
Проте, протоколи допитів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , покази яких покладені в основу постанови про закриття кримінального провадження, не оформлені належним чином: не містять дати та місця складання, часу, впродовж якого допити проводились, та підпису слідчого, а отже складені з порушенням ст. 104 КПК України. Ґрунтування висновків слідчого на показах лише вказаних осіб, допит яких проведено з порушенням норм КПК України, та відносно перевірки дій яких і здійснювалось досудове розслідування не відповідає критерію всебічного та повного дослідження обставин кримінального правопорушення. Крім того, окрім вказаних вище невідповідностей, слідчим не проведено допит осіб, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передали до виконання ухвали суду, в тому числі щодо дати фактичної передачі та отримання даних матеріалів виконавцями після накладення резолюцій.
За змістом частин 4 та 5 ст. 214 КПК України визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність віднесено до компетенції слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення.
Як зазначалось раніше, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 09.10.2019 року по справі №522/16492/19 (провадження №1-кс/522/17054/19) було зобов'язано повноважену службову особу прокуратури Одеської області внести до ЄРДР відповідні відомості, викладені у заяві ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення від 24.09.2019 року за №4504, в якій йшлося про наявність в діях працівників правоохоронних органів ознак злочинів, передбачених ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 382 КК України (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою), ст. 396 КК України (приховування злочину).
Проте, оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження від 13.12.2019 року не містить аналізу відповідності дій осіб, щодо яких проводилось досудове розслідування, ч. 2 ст. 382 КК України (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою), ст. 396 КК України (приховування злочину), про що зазначено в заяві потерпілої та ухвалі суду щодо задоволення її скарги. При цьому суд враховує, що повноваження органу досудового слідства щодо попередньої правової кваліфікації дій особи, не звільняють від обов'язку перевірки всіх відомостей, зареєстрованих в порядку ст. 214 КПК України, а не їх вибіркової частини.
Згідно ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами КПК України. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора.
Встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим не повно та не всебічно досліджено всі обставини кримінального провадження, винесено постанову, яка є передчасною, що є підставою для задоволення скарги.
Щодо допиту потерпілої.
Згідно ч. 1 п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений: доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.
Разом з цим, згідно ст. 57 КПК України, потерпілий зобов'язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.
Матеріали кримінального провадження містять відомості про належні та завчасні виклики слідчим ОСОБА_3 для допиту в якості потерпілої на 27.11.2019 року (отримано 18.11.2019 року) та на 13.12.2019 року (отримано 06.12.2019 року).
З пояснень, наданих ОСОБА_3 у судовому засіданні вбачається, що дані виклики вона отримувала, на допит до міста Миколаєва не змогла заявитись через віддаленість свого місця проживання (місто Одеса), але слідчого про це вона не повідомляла.
За такого, під час подальшого проведення досудового розслідування вбачається необхідність розгляду питання про можливість/не можливість проведення допиту потерпілої не за місцем проведення досудового розслідування (Миколаїв), а в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати, згідно норм ч 1 ст. 224 КПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 40, 57, 91-94, 104, 110, 224, 284, 303-307, 309, 370, 372, 376 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_4 від 13.12.2019 року про закриття кримінального провадження №420190160000000580 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 27.01.2020 року о 12:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1