Миколаївської області
Справа №477/3139/19
Провадження №2/477/100/20
27 січня 2020 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Л.М.Семенової,
при секретарі Сірюк С.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: біржа нерухомості «Едвайс-Консульт», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
24 грудня 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій вона просить визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між нею та ОСОБА_2 29 грудня 1999 року щодо 1/ 2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 29 грудня 1999 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/ 2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Нотаріально даний договір не посвідчувався та нині відповідач ухиляється від нотаріального укладення даного договору, що змусило позивача звернутися за захистом свого права до суду.
Окрім того, позивач зазначає, що між нею та іншим співвласником ОСОБА_3 встановлено порядок користування даним житловим будинком та фактично проведено його поділ, присвоєно різні юридичні адреси, зокрема: житловий будинок та споруди, що перебувають в її користуванні мають номер АДРЕСА_1 у власності відповідача - АДРЕСА_3 . За вказаного, просить визнати за нею право власності на житловий будинок саме за адресою: будинок АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, підтвердив про проведений фактичний розподіл між ними вище вказаного домоволодіння, та у зв'язку з чим житловий будинок, що перебуває у його власності має номер 9/2, а позивача - 9/1.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав. Підтвердив про виконання ним та ОСОБА_1 всіх умов договору купівлі-продажу та відсутність до неї будь-яких майнових претензій.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 200, 206, 207 ЦПК, у зв'язку із визнанням позову відповідачами, суд вважає можливим прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні.
Зі змісту досліджених письмових доказів судом встановлено, що за даними копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , що виготовлений 20.12.1999 року, останній належав в рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 14
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29 грудня 1999 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала 1/ 2 (одну другу) частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2 Договору, грошові кошти за продаж даного майна продавець отримав в повному обсязі від покупця до підписання даного договору. Вказаний договір зареєстровано філією №1 Біржею нерухомості «Єдвайс-консульт» та в подальшому нотаріально не посвідчувався (а.с. 7).
Згідно копії договору від 23.05.2006 року, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбав 1 / 2 частину спірного житлового будинку. Договір посвідчено нотаріально, право власності ОСОБА_3 зареєстровано в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 28-31).
Відповідно до копії витягу з рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого (нині Вітовського) району Миколаївської області №3 від 10 січня 2000 року, змінено нумерацію за вище вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) на дві нові, зокрема з на номер 9/ 1, що рахується за ОСОБА_1 , та на № 9/2 - за ОСОБА_4 (а.с. 33), який, як вже зазначено вище, свою частку будинку продав ОСОБА_3 .
В той же час, позивач позбавлена можливості розпорядження своєю часткою майна, з огляду на положення ст.227 ЦК УРСР 1963 року.
Згідно з застереженнями, що містяться в ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, правовий статус майна, а також права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.
Положеннями ст. 42 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який має застосовуватися до спірних правовідносин, дозволялося укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми (простої або нотаріальної).
Згідно з вимогами ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку, повинен бути укладений у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням.
Невиконання цих вимог, тягне недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
В той же час, відповідно до правил ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» угоди, які укладені учасниками біржі щодо купівлі-продажу товарів або об'єктів нерухомості, допущених до обігу на товарній біржі та зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Така угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Згідно з частиною 2 статті 47 ЦК України в редакції 1963 року суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
В цьому випадку не вимагається подальшого нотаріального посвідчення угоди.
Позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_2 1/ 2 частини спірного житлового будинку, її виконання та обставин, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди.
Таким чином, суд вважає можливим захист прав позивача шляхом визнання вказаного договору дійсним.
Стосовно вимоги про визнання права власності, то хоч, відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України, право власності з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі презюмується, однак з проведеним фактичним розподілом вище вказаного житлового будинку з присвоєнням нових адрес, що також слідує з копій технічних паспортів на житлові будинки АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , які у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інветаризації» обліковуються як окремі житлові будинки, право позивача щодо спірного майна, яке нині має іншу юридичну адресу, не матиме автоматичного походження.
За вказаного, ефективний спосіб захисту прав позивача можливий лише з визнанням за нею права власності щодо житлового будинку АДРЕСА_2 з господарськими будовами та спорудами.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований 29 грудня 1999 року за № 784 філією №1 біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» щодо 1/ 2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 між продавцем ОСОБА_2 та покупцем - ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за житловий будинок АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку Літ. А, загальною площею 96,90 кв.м. та житловою площею 51,60 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, зокрема: погріб з шиєю Літ.Бпд, гаражу Літ.Г, сараю Літ.Е, вбиральні Літ.Н, бані Літ.О, душу Літ.П, сараю Літ. Р, гаражу Літ.С, господарськими спорудами 5,7,8,9,10,11,12, 13,14,15.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М. Семенова