Справа № 474/26/20
Провадження № 1-кс/474/19/20
Іменем України
27.01.20 року смт. Врадіївка
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
розглянув скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність начальника Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, згідно заяви від 16.01.2020р., -
встановив:
20.01.2020р. до Врадіївського районного суду Миколаївської області, в порядку ст. 303 КПК України, надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на бездіяльність начальника Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 (далі - начальник поліції) щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про кримінальне правопорушення, згідно заяви від 16.01.2020р.
Скаржник просить зобов'язати начальника поліції, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, внести до ЄРДР його заяву від 16.01.2020р. та відкрити кримінальне провадження за вказаним фактом.
Скарга мотивована тим, що 16.01.2020р. скаржник звернувся до начальника Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_5 із заявою про обставини, які вказують на вчинення кримінального правопорушення. Заява була зареєстрована в канцелярії Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області в журналі обліку за № 110.
17.01.2020р. в канцелярії Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області скаржник отримав відповідь, яка підписана начальником Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , з долученням до останньої довідки про результати розгляду повідомлення ДОП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції
ОСОБА_7 вищевказаної довідки скаржник дізнався, що його заява до ЄРДР не була внесена з огляду на неодноразові звернення останнього до поліції з ідентичними заявами, вході розгляду яких не було встановлено факту будь якого правопорушення.
Так, скаржник зазначає, що всупереч положенням ст. 214 КПК України, даних проте, що його заява внесена до ЄРДР він не отримав, а натомість останню розглянули згідно Закону України “Про звернення громадян”.
Крім того, як стверджує скаржник, слідчим не проведено ніяких дій спрямованих на встановлення та перевірку фактів вказаних у заяві, а довідка працівника поліції за результатами розгляду заяви обґрунтована виключно посиланнями на ухвали судів, в яких не встановлено факту наявності чи відсутності злочину.
В судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити, при цьому додатково пояснив, що оскаржує дії начальника поліції, оскільки заява про вчинення кримінального правопорушення від 16.01.2020р. була скерована прокурором саме на розгляд начальника поліції.
Начальник Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином, в порядку визначеному ст. 135 КПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив. Згідно приписів ч. 3 ст. 306 КПК України неявка вказаної особи не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухав пояснення скаржника, дослідив матеріали скарги та матеріали ЄО № 110, вважаю встановленим таке.
16.01.2020р. скаржник звернувся до начальника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської оласті ОСОБА_5 із заявою, в якій, посилаючись на приписи ст. 214 КПК України, просив внести відомості про вчинення злочину до ЄРДР. Заява зареєстрована Врадіївським відділом Первомайської місцевої прокуратури за вхідним № 617-20 від 16.01.2020р.
Так, у вказаній заяві скаржник повідомив начальника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 про вчинення т.в.о. голови Врадіївської районної ради ОСОБА_8 в липні 2015 року кримінального правопорушення, а саме надання неправдивої характеристики на скаржника на запит адвоката ОСОБА_9 , який діяв в інтересах ОСОБА_10 по кримінальній справі. Вказаними діями ОСОБА_8 перевищив свої посадові повноваження та діяв в інтересах третіх осіб (свого друга ОСОБА_10 ). Вищевказана характеристика вплинула на рішення суду апеляційної інстанції щодо визначення скаржника як суспільно-небезпечного.
Листом № 35/3-617р-20 від 16.01.2020р., за підписом начальника Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_11 , заява скаржника скерована за належністю для розгляду відповідно до вимог чинного законодавства начальнику поліції та була зареєстрована у Врадіївському ВП ГУНП в Миколаївській області 16.01.2020р. за № 110.
В подальшому заява скаржника скерована на розгляд заступнику начальника ВП начальнику СВ Врадіївського ВП ГУНП капітану поліції ОСОБА_12 , що підтверджується листом № 357/62-2020 від 16.01.2020р., який підписаний начальником поліції.
16.01.2020р. ДОП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 складено довідку від 16.01.2020р., згідно якої, керуючись вимогами Закону України “Про звернення громадян” та Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України № 930 від 15.11.2017р., перевірку за повідомленням скаржника припинено.
Своє рішення ДОП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області старший лейтенант поліції ОСОБА_13 обґрунтував тим, що:
- в ході проведення перевірки було встановлено, що по відповідному факту до ЄО Врадіївському ВП ГУНП зареєстровано три ідентичних звернення за № 1352 від 15.07.2019р., № 1321 від 12.07.2019р. та № 2580 від 27.12.2019р., за результатами розгляду яких було встановлено, що факту будь якого правопорушення встановлено не було, відповідно до чого було складено довідки;
- скаржником було надано копію ухвали Кривоозерського районного суду від 05.06.2019р. за № 474/1199/18, в якій слідчим суддею ОСОБА_14 було відхилено у задоволенні скарги щодо невнесення відомостей до ЄРДР по вищевказаному факту.
16.01.2020р. листом за № 358/62-2020 заступник начальника ВП начальник СВ Врадіївського ВП ГУНП капітан поліції ОСОБА_15 повідом начальника поліції про результати розгляду заяви скаржника.
Листом № 359/62-2020 від 16.01.2020р. начальник поліції повідомив скаржника, що за результатами розгляду матеріалів ЖЄО № 110 від 16.01.2020р. ДОП Врадіївського ВП ст. лейтенантом поліції ОСОБА_16 16.01.2020р. прийнято рішення про припинення подальшої перевірки. Скаржнику також роз'яснено, що вказане рішення, згідно ст.ст. 16, 17 Закону України “Про звернення громадян” може бути оскаржене в судовому порядку.
З огляду на встановленні під час судового розгляду обставини слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Частиною 1 ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України заявнику надано право на досудовому провадженні оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.
Частинами 1, 2 та 4 ст. 38 КПК України визначено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є:
1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань;
2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.
Орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно ч. 1, п.п. 1, 4, 6 ч. 2 та ч. 3 ст. 39 КПК України, керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
Керівник органу досудового розслідування уповноважений: визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
Керівник органу досудового розслідування зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 8, ч. 2, ч.ч. 4 та 5 ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Частиною 2 ст. 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно п.п. 1 та 8 розділу 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016р. (далі - Положення), це Положення визначає порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - Реєстр), а також надання відомостей з нього.
Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є:
- прокурори, у тому числі керівники прокуратур;
- керівники органів досудового розслідування;
- слідчі органів прокуратури, поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства та органів Державного бюро розслідувань; детективи підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.п. 1 та 3 розділу 2 Положення, до Реєстру вносяться відомості про прізвище, ім'я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.
Внесення відомостей здійснюється шляхом фіксації Реєстратором інформації в Реєстрі та вибору даних у довідниках для заповнення електронних карток, зокрема про кримінальне правопорушення, що містить реквізити, передбачені у додатку 1 до цього Положення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про Національну поліцію”, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 13, ч.ч. 1, 3 та 5 ст. 15 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
Керівники територіальних органів поліції призначаються на посади та звільняються з посад керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
Закон України “Про Національну поліцію” не містить окремої норми (статті) яка б визначала повноваження керівника територіального органу поліції, водночас з комплексного аналізу вказаного Закону та КПК України слідує, що керівником територіального органу Національної поліції є призначена начальником територіального органу Національної поліції посадова особа, яка в межах своїх повноважень має забезпечувати належне функціонування ввіреного їй територіального органу. Керівник територіального органу поліції - це особа, яка очолює територіальний орган поліції та наділена повноваженнями приймати рішення щодо розпорядження виділеними йому матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами. В рамках кримінального провадження керівник територіального органу поліції не має процесуальних повноважень, якими, в силу приписів КПК України, наділені виключно керівник органу досудового розслідування та слідчий.
Наказом МВС України № 570 від 06.07.2017р. “Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України” затверджено Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України.
Так, зокрема, п.п. 1-3 та 5 розділу 1 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України визначено, що органи досудового розслідування Національної поліції України (далі - органи досудового розслідування) є структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, її територіальних органів - головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - територіальні (відокремлені) підрозділи поліції), які згідно з кримінальним процесуальним законодавством забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції.
Органами досудового розслідування є:
1) Головне слідче управління Національної поліції (далі - ГСУ);
2) слідчі управління головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - слідчі управління);
3) слідчі відділи (відділення) територіальних (відокремлених) підрозділів поліції.
Правову основу діяльності органів досудового розслідування становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України та інші нормативно-правові акти з питань досудового розслідування.
Органи досудового розслідування очолюють:
в центральному органі управління Національною поліцією - заступник Голови Національної поліції - начальник ГСУ;
у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - ГУНП) - заступники начальників ГУНП - начальники слідчих управлінь;
у територіальних (відокремлених) підрозділах поліції - заступники начальників територіальних (відокремлених) підрозділів поліції - начальники слідчих відділів (відділень).
З сукупності вищевикладеного слідує, що керівник територіального органу поліції є особою, яка займає адміністративну посаду і забезпечує належне функціонування ввіреного їй територіального органу, та в своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Законом України “Про Національну поліцію” та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Керівник територіального органу поліції за своїми посадовими обов'язками не є керівником органу досудового розслідування, а відтак не має жодних процесуальних прав, визначених КПК України, зокрема, щодо вирішення питання про внесення чи не внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення та питань пов'язаних зі здійсненням досудового розслідування.
Відповідно до приписів Закону України “Про Національну поліцію” і Закону України “Про звернення громадян” рішення, дій та бездіяльність керівника територіального органу поліції можуть бути оскарженні до органу або посадовій особі вищого рівня.
Водночас, згідно приписів КПК України, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, вирішення питання щодо внесення чи не внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення віднесені до виключної компетенції:
- прокурора, який має право починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України, та здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням;
- керівника органу досудового розслідування, який має право здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, а також зобов'язаний виконувати письмові вказівки прокурора;
- слідчого, який має право починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України, а також зобов'язаний виконувати письмові вказівки прокурора.
Вказане розподілення повноважень в цілому відображено в приписах ст. 303 КПК України, якою визначено, що на досудовому провадженні оскаржуються бездіяльність саме слідчого та прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а не бездіяльність будь якого працівника прокуратури чи Національної поліції.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 11) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладене слідує, що скарга подана з порушенням процесуального законодавства, оскільки скаржником невірно визначено суб'єкт оскарження, а відтак скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 303-307, 372, 376 КПК України, -
ухвалив:
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність начальника Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, згідно заяви від 16.01.2020р., - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена на протязі п'яти днів з дня її оголошення сторонами кримінального провадження безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1