Справа № 467/1132/19
3/467/33/20
24.01.2020 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., у порядку підготовки до розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164-14 КУпАП, -
До Арбузинського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 31/48/2018 пр від 16 вересня 2019 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-14 КУпАП.
Тож, на виконання приписів п.2 ст. 278 КУпАП, у ході перевірки правильності складання вказаного протоколу було встановлено наступне.
Так, згідно норми ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються місце його складення.
Однак, протокол не містить відомостей про місце його складання, що у даному, конкретному випадку має суттєве значення.
Зокрема, протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не містить пояснень чи то зауважень такої особи або ж відмову від їх подання, а також відмітки про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що не відповідає вимогам ч.1,2 ст. 256 КУпАП.
Такі недоліки за своєю суттю становлять загрозу порушення фундаментальних прав особи, гарантованих як національним законом, так і Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод ( Рим, 04.ХІ. 1950 р.), зокрема, права не свідчити проти себе і права на захист.
Відповідно, незабезпечення дотримання цих прав, апріорі, призведе до порушення права на справедливий суд, яке гарантоване кожній особі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Зокрема, право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій- воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Водночас, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Проте, у цьому випадку розгляд судом протоколу про адміністративне правопорушення, який містить вказані вище недоліки, створює небезпеку порушення права на справедливий суд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У той час, як право на суд уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за вказаних умов не є абсолютним і може бути піддане обмеженням до тих пір, поки недоліки протоколу не будуть усунуті.
Знову ж таки, з метою уникнення високої потенційної можливості порушити право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом із тим, протокол про адміністративне правопорушення був надісланий особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно положень п.п. 8-10 розділу ІІ Порядку оформлення Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України 01 грудня 2016 року за № 186 ( далі - Порядок).
Зокрема, додані до протоколу документи свідчать про дотримання порядку запрошення особи для підписання протоколу і складання акту про неявку особи та надіслання другого примірника протоколу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, такий порядок застосовується лише у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення, що прямо ви випливає із норми п. п. 8 розділу ІІ Порядку.
Інакше кажучи, слід вказати і довести причини, які позбавили уповноважену особу скласти протокол саме за місцем вчинення порушення.
Та будь - яких даних про саме місце складання протоколу, а також про неможливість його складання за місцем вчинення адміністративного правопорушення ( с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області), ані сам протокол, ані додані до нього документи не містять.
Таким чином, недотримання вимог ч.1 ст. 256 КУпАП щодо зазначення місця складання протоколу про адміністративне правопорушення, суттєво впливає на можливість його розгляду по суті за умови застосування уповноваженою особою норм п.п. 8-10 Порядку.
Адже, розгляд справи судом за відсутність вагомих обставин, які перешкодили скласти протокол за місцем учинення правопорушення із дотриманням ст. 256 КУпАП, і створювали б передумови для застосування норм Порядку оформлення Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, не буде здійснено на основі суворого додержання законності і не відповідатиме завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, які визначені ст. 245 КУпАП, що є недопустимим.
Тому, цей протокол необхідно повернути для належного оформлення у відповідності до положень ст. 256 КУпАП.
Інакше кажучи, відсутність у протоколі відомостей про місце його складання та доведення за допомогою належних і допустимих доказів причин неможливості його складання не за місцем вчинення правопорушення, позбавляє можливості розпочати провадження у цій справі у такий спосіб, аби не допустити порушення основоположних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
До того ж слід додати, що цей протокол не вперше повертається для належного оформлення.
На виконання вказаних вимог закону, Державною аудиторською службою України на адресу суду направлено пояснення щодо місця складання протоколу про адміністративне правопорушення, однак, все ж таки доказів неможливості скласти його за місцем вчинення правопорушення не надано.
До того, посилання уповноваженої особи на притягнення судом іншої особи за аналогічних обставин не може у цьому випадку сприйматись як переконливий аргумент, позаяк, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення не має преюдиційного значення у цій ситуації.
З цих мотивів, керуючись 221, 245, 256, 278, 283 КУпАП, суддя, -
Протокол про адміністративне правопорушення № 31/48/2018пр від 16 вересня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 -14 КУпАП - повернути до Управління моніторингу закупівель
Департаменту фінансового контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України для усунення вказаних недоліків та виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає згідно рішення Конституційного Суду України № 2- рп/2015 від 31 березня 2015 року.
Суддя І.В. Явіца