Справа №127/581/20
Провадження №1-кс/127/307/20
14 січня 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт грошових коштів, -
Начальник другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області підполковник податкової міліції ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про арешт грошових коштів.
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 32018020000000073 від 16.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець у виконавчому комітеті Вінницької міської ради 25.08.2009, про що зроблено запис про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР за № 21740000000036645, основний вид діяльності: 31.01 - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, тобто являється фізичною особою - підприємцем, згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України несе обов'язок сплачувати податки в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України має податковий обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку в порядки та строки, визначені цим Кодексом і згідно п. 36.3 цієї статті зобов'язаний виконувати податковий обов'язок безумовно і першочергово стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом, у період з 01.01.2016 по 31.12.2018, у порушення п. 177.2 ст. 177, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183, п. 193.1 ст. 193, п.п. 4 п. 291.4 ст. 291, п. 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, умисно ухилився від сплати єдиного податку у сумі 155 972,24 грн., податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 760 652,50 грн., податку на додану вартість у сумі 1 928 394,78 грн., військового збору у сумі 146 721,04 грн., всього у загальній сумі 3 991 740,56 грн., в тому числі: за 2016 рік - 420 579,73 грн., що в 610,42 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на 2016 рік становив 689 грн.; за 2017 рік - 1 821 821,38 грн., що в 2 277,27 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на 2017 рік становив 800 грн.; за 2018 рік - 1 749 339,43 грн., що в 1 985,6 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на 2018 рік становив 881 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах, які в 4 873 рази перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сплачена такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу: п. 183.1 - будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву; п. 183.2 - у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначених у статті 181 цього Кодексу.
Загальна сума операцій з постачання товарів/послуг фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за 2016 рік перевищила 1 000 000,0 грн. і склала 9 781 402,81 грн., тому він не пізніше 10.10.2016 зобов'язаний був подати заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість.
Згідно з п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Таким чином, операції з надання послуг фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з 11.10.2016 оподатковуються податком на додану вартість.
Проте, у порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183,2 ст. 183, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 умисно реєстраційну заяву про реєстрацію платником ПДВ до 10.10.2016 не подав та у подальшому умисно не подавав податкові декларації з податку на додану вартість та умисно не декларував суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 1 928 394,78 грн., у т.ч за 2016 рік - 120 241,69 грн., за 2017 рік - 922 411,60 грн., за 2018 рік - 885 741,49 грн.
Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 відкрито в АБ “Райффайзен Банк Аваль” (МФО 380805) поточний рахунок № НОМЕР_1 , через які проводив розрахунки та отримував готівкою кошти.
11.01.2020 винесено постанову про визнання коштів, що знаходяться на поточному рахунку за № НОМЕР_1 , відкритому фізичній особі ОСОБА_4 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, речовими доказами у кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги те, що даний рахунок пристосований для вчинення кримінального правопорушення та до цього часу використовується ОСОБА_4 , виникла необхідність у зверненні до суду з клопотанням про накладення арешту на гроші у безготівковій формі (ч. 1 ст. 170 КПК України), розміщені на вказаному рахунку.
З урахуванням викладеного, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації слідчий просив клопотання задовольнити.
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність в зв'язку із службовою зайнятістю. Клопотання підтримувала та просила задовольнити.
В силу ч.2 ст. 172 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне розглянути клопотання про арешт майна у відсутність ОСОБА_4 , з метою забезпечення накладення арешту майна.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що постановою від 11.01.2020 грошові кошти, що знаходяться на рахунку за № НОМЕР_1 , відкритому фізичній особі ОСОБА_4 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні, так як вважає їх набутими у результаті вчинення злочину.
Згідно ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
З матеріалів долучених до клопотання, якими слідчий обґрунтовує необхідність арешту грошових коштів, випливає, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , в АТ “Райффайзен Банк Аваль” можуть бути одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому можуть підлягати спеціальній конфіскації.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання приходить до висновку про наявність у органу досудового розслідування достатньої інформації, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 причетний до вчинення правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено необхідність арешту грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, оскільки дані грошові кошти мають значення речового доказу та можуть підлягати спеціальній конфіскації, при цьому слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку фізичної особи ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у безготівковій формі за № НОМЕР_1 , відкритому в АБ “Райффайзен Банк Аваль” (МФО 300335, адреса: м. Київ, вул. Лєскова, 9), а також накласти арешт на всі видаткові операції по вказаному рахунку з можливістю зарахування коштів, які на нього надходять, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів та заробітної плати.
Виконання ухвали доручити начальнику другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області ОСОБА_3 .
Зобов'язати слідчого повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту на грошові кошти.
Ухвала слідчого судді може бути подана апеляція протягом п'яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Слідчий суддя