Іменем України
Справа № 133/1353/19
22.01.20
В складі головуючого судді Сєчка В.Л.
з участю секретаря Паращенко Л.І.
адвокатів Голуб Н.Є. , Пилипчука В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання непрацездатного батька, -
Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання непрацездатного батька в сумі 15666,67 грн.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона являється донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім неї, у ОСОБА_4 є ще дві доньки : ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Їх батько ОСОБА_4 являється особою похилого віку, отримує пенсію за віком. За станом здоров'я ОСОБА_4 , потребує стороннього нагляду в зв'язку з неадекватністю поведінки. 20.06.2018 батько ОСОБА_4 був поміщений до стаціонарного відділення тимчасового та постійного проживання пансіонату с. Вівсяники, а про оплату такого перебування між нею ОСОБА_1 та КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради» було укладено відповідний договір №25, а також, нею вчасно були проведені всі платежі по його оплаті. Відповідно до даного договору вартість проживання становить 5800 грн. В період з червня 2018 року по березень 2019 року нею було оплачено проживання та перебування батька ОСОБА_4 в пансіонаті в сумі 47000 грн.
Вважає , що вона та відповідачі, як діти ОСОБА_4 , мають нести солідарний обов'язок по піклуванню за своїм непрацездатним батьком, відповідно і нести в рівних частках витрати пов'язані з його хворобою, неадекватною поведінкою, що є наслідком потреби у сторонньому нагляді, в даному випадку - витрати по оплаті його перебування в пансіонаті, які нею понесені за період з червня 2018 року по березень 2019 року включно та підлягає стягненню з кожної з відповідачів по 15 666 грн. 67 коп. та посилається на норми статей 202,203,206 СК України, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Брати участь в додаткових витратах на батьків .
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до суду відзив в якому вказав, що твердження позивачки про існування домовленостей щодо спільного несення витрат, які вона просить стягнути, спростовується доданим позивачкою до матеріалів позовної заяви Договором №25 про оплату за перебування в стаціонарному відділенні тимчасового та постійного проживання пансіонату с. Вівсяники від 20.06.2018 який був укладений між позивачкою та директором територіального центру Матвійчуком В.Г., в якому відсутні реквізити та підпис відповідачки ОСОБА_2 , а будь -яких інших договорів між позивачкою та ОСОБА_2 як з цього питання так і з будь - якого іншого не укладалось.
ОСОБА_4 з позовами до своїх дітей про стягнення аліментів на стягнення аліментів на його утримання та додаткових витрат до суду не звертався, таке утримання та додаткових витрат до суду не звертався, таке право надано законом лише йому або його опікуну в разі визнання недієздатним, тому положення ст.203 СК України застосуванню до вказаних правовідносин не підлягають.
Позивачка ОСОБА_1 , поміщення батька в будинок престарілих з відповідачкою ОСОБА_2 не погоджувала, відповідно, ніяких договорів між позивачкою та ОСОБА_2 щодо оплати витрат на утримання батька в будинку престарілих не укладалось, позивачка діяла виключно на свій розсуд, батько матеріальної допомоги та стороннього догляду не потребував, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник позивача надала суду відповідь на відзив в якому вказала , що відповідачі мають стабільний заробіток , що не заперечується відповідачами. Не заслуговують на увагу заперечення ОСОБА_2 щодо існування усної домовленості між ними-дітьми ОСОБА_4 на предмет поміщення їх батька до пансіонату, питання оплата його перебування там та спільної їх участі в оплаті таких витрат, оскільки свідків при такій домовленості не було.
Посилається на ст. 51 Конституції України, про обов'язок повнолітніх дітей піклуватись про своїх непрацездатних батьків .
Представник позивача, адвокат Голуб Н.Є., в судовому засіданні підтримала обставини та вимоги викладені в позові, також су дуду пояснила, що витрати, які позивачка просить стягнути з відповідачів, це витрати, які пов'язанні з необхідністю перебування їх батька в пансіонаті в період з червня 2018 по березень 2019. Між позивачкою та відповідачами було досягнуто усної домовленості про поміщення батька до пансіонату та оплату вартості перебування там.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлена про розгляд справи в суді, в судове засідання не з'явилась. Причини неявки суду не повідомила .
Відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що батько проживав разом з позивачкою, яка помістила його проживати до пансіонату і самовільно виписала з будинку. Згоду на поміщення проживати батька до пансіонату вона не давала і на оплату проживання також не погоджувалась. На даний час батько проживає з нею. Позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. ЇЇ сестра, інша відповідачка по справі проживає за кордоном.
Представник відповідачки, адвокат Пилипчук В.О., наголосив, що позов не обґрунтований, оскільки документально підтверджено лише 9600 грн. витрат які були витрачені позивачкою на утримання батька, а інші витрати - благодійний внесок. Також позивачка не визначалась з характером правовідносин, посилаючись на норми сімейного кодексу, які не регулюють зобов'язальне право. Просить відмовити в задоволенні позову .
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.05.2019 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову .
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 11.06.2019 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 12.11.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду .
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 12.11.2019 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів в порядку ст.84 ЦПК України .
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін і дослідивши докази суд приходить до висновку, що необхідно відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 являються дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12-17).
Відповідно до довідки - виписки з амбулаторної карти хворого ОСОБА_4 потребує постійного стороннього нагляду в зв'язку з неадекватністю поведінки (а.с.20).
На підставі наказу КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради» №63 від 20.06.2018 ОСОБА_1 направила на постійне проживання в стаціонарному відділенні для постійного та тимчасового проживання в пансіонаті с .Вівсяники Козятинського району її батька ОСОБА_4 на підставі карти медичного огляду, акту обстеження матеріально- побутових умов проживання, особистої заяви (рідних) та протоколу комісій (а.с.18)
Між ОСОБА_1 та КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради» укладено договір №25 від 20.06.2018 про оплату за перебування в стаціонарному відділенні тимчасового та постійного проживання пансіонату с. Вівсяники (а.с.18-19).
Відповідно до пункту 1.1 договору №25 від 20.06.2019 КУ Територіальний центр зобов'язується прийняти громадянина ОСОБА_4 в стаціонарне відділення, доглядати за ним та забезпечувати необхідними для проживання умовами та харчуванням, а ОСОБА_1 зобов'язується оплатити повну вартість за проживання в стаціонарному відділенні.
Пунктом п.2.1. договору визначена вартість проживання в сумі 5800 грн.
Позивач на підтвердження виконання договору №25 від 20.06.2019, оплати проживання ОСОБА_4 , надала копії квитанцій.
По квитанціям б/н від 04.07.2018, 27.06.2018, 20.06.2018, 16.07.2018, 30.07.2018, 09.08.2018 ( а.с.21-22), позивачка сплатила на користь КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради» 11600 грн. згідно договору №25 від 20.06.2018.
Відповідно до квитанцій б/н від 20.08.2018, 10.09.2018 ,03.09.2018, 20.09.2018 10.10.2018, 30.10.2018, 01.10.2018, 23.10.2018, 19.11.2018, 29.11.2018, 10.12.2018, 17.12.2018, 27.12.2018, 09.01.2019, 21.01.2019, 29.01.2019, 18.02.2019, 28.02.2019, 22.03.2019 (а.с. 22-30) позивачка сплатила на користь КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради» 36 200 грн. благодійних внесків згідно договору №25 від 20.06.2018.
Відповідно до довідки Козятинського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області пенсія ОСОБА_4 складає 2435,93 грн.
Відповідно до довідки лікаря-психіатра КП «Козятинська ЦРЛ» ОСОБА_4. амбулаторно-психіатричну допомогу не отримував (а.с.96).
ОСОБА_4 на ім'я директора КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради» подав заяву про відрахування його з даної установи на підставі п.3.3 договору № 25 від 19.06.2018 у зв'язку невчасною сплатою коштів (а.с.93).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання непрацездатного батька позивачка вказує, що вона та відповідачі, як діти ОСОБА_7 , мають нести солідарний обов'язок по піклуванню за своїм непрацездатним батьком .
При цьому, як на правове обґрунтування наведених підстав позивачка посилається на статтю 51 Конституції України, яка проголошує рівність дітей у своїх правах, а також статті 202-206 СК України.
Відповідно до ч.1 ст.202, ст.203 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обов'язок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей. Суд вправі зобов'язати дітей прийняти участь у фактично понесених витратах батьків, що були викликані тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, так і у витратах, що необхідно буде здійснити в майбутньому. Сторона, яка звертається в суд з вимогою до дітей, про понесення нею додаткових витрат на утримання, зобов'язана надати докази, що підтверджують суми фактично понесених витрат, або надати обґрунтований висновок щодо майбутніх витрат.
Статтею 206 СК України передбачено, що у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.
Із аналізу зазначених норм права витікає, що обов'язок повнолітніх дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків є додатковим до загального обов'язку повнолітніх дітей по утриманню батьків, та обумовлений виключними обставинами, перелік яких є вичерпним, а саме тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю батьків.
Правом на аліменти наділені виключно батьки, які є тяжко хворими або є особами з інвалідністю. Правила статей 202, 203, 205 СК України до відносин, що врегульовуються статтею 206 СК України, не застосовуються.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка не надала суду доказів того, що її батько ОСОБА_4 , на час поміщення до КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради» був тяжко хворим, інвалідом або був немічним.
Із оглянутих в судовому засіданні медичних карт стаціонарного хворого №2637 від 26.03.2019, №6489 від 18.08.2019, №7429 від 20.09.2019 заведених на ОСОБА_4 не вбачається наявності у ОСОБА_4 , тяжкої хвороби, інвалідності або, що він був немічним.
Із договору №25 від 20.06.2018 ( а.с. 18,19), вбачається, що він підписаний одноособово позивачкою, відповідачі по справі даний договір не підписували, із чого витікає, що саме позивачка взяла на себе обов'язок по оплаті вартості проживання та харчування в КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради», свого батька ОСОБА_4 .
В той же час позивачка фактично сплатила на користь КУ «Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг Козятинського району Вінницької області Козятинської районної ради» 36 200 грн. благодійних внесків, а тільки 11600 грн. за проживання свого батька.
Відповідно до цивільного права регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою, а тому у позивачки не виникло права на стягнення коштів в порядку регресу.
Враховуючи вищевказане, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають, а тому необхідно відмовити в задоволенні позову .
Керуючись ст.ст.203-206 СК України , ст.ст.81, 259,263-265 ЦПК України, суд , -
Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання непрацездатного батька.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач : ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач : ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання невідоме, РНОКПП невідомий.
повний текст рішення виготовлений 27.01.2020.
Суддя - підпис -В .Л. Сєчко
Згідно з оригіналом .
Суддя В.Л. Сєчко Секретар Л.І. Паращенко
Дата документу 22.01.20