Справа № 296/11686/19
1-в/296/23/20
Іменем України
27 січня 2020 року.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
заявника - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
встановив :
ОСОБА_4 була засуджена вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 03.04.2000р. за ст. 86-1,44,19 ч.6, 172 ч.2, 42 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна, з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю на три роки. Постановою Іллічівського районного суду м. Одеси від 18.12.2001р. її дії було перекваліфіковано з ст. 86-1 КК України на ст. 191 ч.5 КК України, в решті залишено без змін.
Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби Корольовського управління юстиції 22.05.2001р. та постановою державного виконавця ВДВС Корольовського РУЮ від 12.01.2004 р. накладено арешт та заборону відчуження на майно ОСОБА_4 , а саме на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
Указом Президента України від 20.03.2003р. ОСОБА_4 було помилувано та звільнено від подальшого відбування основного покарання з встановленням випробувального терміну 1 рік 4 місяці.
На даний час ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна та зняття заборони його відчуження, а саме з 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , в зв'язку з тим, що на даний час вона повністю відбула покарання за вищевказаним вироком суду, однак в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна досі зазначається, що до майна й надалі застосовується арешт та заборона відчуження. Наявність арешту порушує її загальні права на свободу розпорядження своєю власністю.
З матеріалів даної справи вбачається, що постановою державного виконавця Державної виконавчої служби Корольовського управління юстиції 22.05.2001р. та постановою державного виконавця ВДВС Корольовського РУЮ від 12.01.2004 р. накладено арешт та заборону відчуження на майно ОСОБА_4 , а саме на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.11.2019р.
В судовому засідання ОСОБА_4 повністю підтримала своє клопотання.
Захисник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , підтримав дане клопотання та просив його задовольнити, а також додатково просив звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбуття додаткового покарання у виді конфіскації майна, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, посилаючись на ст. 49 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту належного їй майна.
Згідно ст.174 КПК України, суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмова в цивільному позові.
Вислухавши думку ОСОБА_4 та її захисника, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки дане клопотання подано з підстави необґрунтованого обмеження її права власності постановами Державних виконавців.
Клопотання захисника ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , про звільнення ОСОБА_4 від відбуття покарання у виді конфіскації майна в зв'язку з закінченням строків давності також не підлягає задоволенню, так як ст. 49 КК України, передбачає звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності на момент розгляду справи по суті або якщо справа не була розглянута протягом встановлених строків.
В своїй постанові по справі №643/34614/17 від 08.11.2019р. Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин і можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Керуючись ст. 174 КПК України,-
постановив :
Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна та зняття заборони його відчуження та клопотання захисника ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , про звільнення засудженої ОСОБА_4 від відбуття додаткового покарання у виді конфіскації майна у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, залишити без задоволення за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1