ЄУН 193/1676/19
Провадження №2/193/149/20
24 січня 2020 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді Кащук Д.А.,
при секретарі Ратушній В.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт.Софіївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що з липня 1982 року позивач проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відкрито, безперервно володіє зазначеним нерухомим майном по сьогоднішній день.
Згідно відомостей з паспорта позивача - сторінка 11 паспорта, місце проживання - АДРЕСА_1 з 9 березня 1983 року, тобто позивач мешкає в даному будинку 37 років. Проживає у вищевказаному будинку одна. Чоловік позивача, ОСОБА_2 , який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1 придбав даний будинок, що підтверджує договір купівлі-продажу будинку від 30.07.1982 року, проте не зареєстрував його у встановленому законодавством порядку. Про те, що він дійсно був чоловіком позивача підтверджує свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 26.06.1971 року. А потім її прізвище було змінено на ОСОБА_3 в зв'язку з одруженням вдруге на підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 17.10.1985 року.
Довідка ОКП «Софіївське БТІ» № 311 від 10.12.2019 року повідомляє, що згідно інвентаризаційного архіву право власності на нерухоме майно (житловий будинок) розташований за адресою: АДРЕСА_1 в ОКП «Софіївське БТІ » не зареєстровано.
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, де власником зазначена ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , складений станом на 20.12.1988 року, та даних про характеристику будівель та споруд, нерухоме майно складається з житлового будинку літера «А», літня кухня літера «Б», погріб літера «В», туалет літера «Г», огорожа, басейн.
Крім того, на підтвердження того, що позивач дійсно добросовісно володіє даним нерухомим майном засвідчує рішення 16 сесії 22 скликання Девладівської сільської ради народних депутатів від 22.12.1995 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», згідно якого ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку у розмірі 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Виконкому Девладівської сільської ради від 20.09.2016 року № 22 дійсно назву АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1. Позивач вказує, що обслуговує житловий будинок, добросовісно володіє нерухомим майном більше ніж 10 років, по мірі своїх сил та коштів здійснює поточний ремонт, так як будинок дуже старий, у занедбаному стані, і йому потрібен постійний догляд, підтримує подвір'я у належному стані. Користується житловим будинком відкрито, не приховуючи факту знаходження майна у її володінні, безперервно, так як володіння не переривалось протягом всього строку набувальної давності, а тому звертається до суду для визнання права власності за набувальною давністю.
В судове засідання сторони не з'явилися. В своїх заявах просять суд справу розглянути без їхньої участі. Позивач позов підтримує, відповідач проти задоволення позову не заперечує.
В зв'язку з цим, суд ухвалив справу розглянути без участі сторін у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно довідки ОКП «Софіївське БТІ» № 311 від 10.12.2019 року, право власності на нерухоме майно (житловий будинок) розташований за адресою: АДРЕСА_2 » не зареєстровано(а.с.11).
Згідно довідки Виконавчого комітету Девладівської сільської ради №1284 від 10 грудня 2019 року, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Згідно договору купівлі-продажу будинку від 30.07.1982 року чоловік позивача ОСОБА_2 купив вищезазначений будинок (а.с.12).
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, де власником зазначена ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , складений станом на 20.12.1988 року, та даних про характеристику будівель та споруд, нерухоме майно складається з житлового будинку літера «А», літня кухня літера «Б», погріб літера «В», туалет літера «Г», огорожа, басейн(а.с.13).
Згідно рішення 16 сесії 22 скликання Девладівської сільської ради народних депутатів від 22.12.1995 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.16).
Звітом про оцінку майна встановлено, що ринкова вартість будинку становить 70470,00 грн (а.с.35-48).
З 1982р. позивач проживає в цьому будинку, зареєструвався у ньому, до цього часу відкрито користується та володіє цим нерухомим майном. Сільська рада проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п.13 Постанови).
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови) .
Таким чином, приймаючи рішення про задоволення позову, суд враховує ту обставину , що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено .
Крім того, відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача, свідчить, що останній визнає позов і дана позиція не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, суд вважає можливим ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України та у відповідності до п.24 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визнання відповідачем позову може бути підставою для ухвалення рішення про задоволення позову в тому випадку, якщо таке визнання є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача).
Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.
Таким чином, позивач в частині визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - житловий будинок надав суду достатньо доказів , а тому позов підлягає задоволенню. Також суд дійшов висновку про можливість звільнення відповідача від сплати судових витрат.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача, так як відсутня вина відповідача у виникненні даного спору.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст ст. 4, 5, 13, 81, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України , ст.344 , 397 ЦК України , суд,-
Позов ОСОБА_1 до Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити .
Визнати за фізичною особою, ОСОБА_1 податковий номер НОМЕР_3 , право власності на нерухоме майно за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 62,7 кв.м., літня кухня літ. «Б», погріб літ. «В», туалет літ. «Г», огорожа, басейн.
Відповідача звільнити від сплати судових витрат, які поніс позивач при розгляді справи .
Копію рішення невідкладно направити сторонам .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Софіївський районний суд Дніпропетровської області. Особи , які були відсутні під час прийняття судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з часу отримання його копії .
Суддя Д.А.Кащук