Справа № 192/2113/19
Провадження № 3/192/9/20
Іменем України
"27" січня 2020 р. суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Стрельников О.О., розглянувши в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, який протягом року до адміністративної відповідальності не притягався,
за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 449302, відносно ОСОБА_1 , згідно якого, 09 листопада 2019 року о 21 год. 00 хв. по вул. Кірова в с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2103, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння обличчя) і на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння уповноваженому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином згідно поштового повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 23), причину неявки суду не повідомив. В судовому засіданні 27 листопада 2019 року винуватим себе не визнав, зазначив, що проходити огляд на стан сп'яніння на місці йому не пропонували.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що справа підлягає закриттю з таких підстав.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Особа, яка склала протокол зазначила в протоколі, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння уповноваженому законом порядку в присутності двох свідків.
Відповідно до п.п. 6, 7 розділу 1 Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року N 1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, від проходження якого огляду на стан сп'яніння відмовився ОСОБА_1 , на місці чи в медичному закладі.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 26 грудня 2019 року пояснив, що в його присутності проходити огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 не пропонували.
Свідок ОСОБА_4 , яка викликалась в судове засідання, повторно не з'явилась.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому згідно п. 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказуючи в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а також відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння уповноваженому законом порядку, особа яка склала протокол про адміністративне правопорушення допустила суперечності при викладені фабули правопорушення, оскільки встановлення факту керування в стані алкогольного сп'яніння можливо лише після огляду на стан сп'яніння особи, яка керувала транспортним засобом, крім того в фабулі протоколу не конкретизовано від якого саме законом порядку відмовився пройти ОСОБА_1
Слід наголосити, що суддя розглядаючи справу про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
За таких підстав, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений в порушення вимог ст. 256 КУпАП, а суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення позбавлений можливості доповнювати чи змінювати фабулу адміністративного правопорушення викладену в протоколі, тому вважаю, що можливості для висновку, що в діях ОСОБА_1 викладених в протоколі про адміністративне правопорушення є склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП немає і тому справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в порядку ст. 247 КУпАП слід закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП,
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, за відсутності в його діях складу адміністративної правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Стрельников О.О.