Справа № 175/2118/13-к
Провадження № 1-кп/175/198/19
27 січня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні у кримінальному провадженні №12012040440000020 обвинувальний акт відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іллірія Успенського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -
Згідно з обвинувальним актом від 21 листопада 2012 року, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 10 лютого 2011 року близько 17 год. 20 хв. він знаходився поблизу зупинки громадського транспорту, розташованої по вул. Центральній у с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де між ним та потерпілим ОСОБА_8 на ґрунті раніше неприязних відносин відбулася сварка, в ході якої ОСОБА_9 завдав ОСОБА_10 не менше 3-х ударів по різним частинам тіла, від яких ОСОБА_11 впав на землю. Перебуваючи на землі, ОСОБА_11 дістав із сумки, що знаходилася при ньому, складний ніж, не маючи при цьому наміру на заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, і тримаючи його в лівій руці, не роблячи при цьому ніяких активних дій, маючи можливість передбачити настання небезпечних наслідків своїх дій, проте легковажно розраховував на їх відведення. У цей час потерпілий ОСОБА_9 спробував нанести ОСОБА_10 тілесні ушкодження, але його стали утримувати за руки двоє невстановлених слідством чоловіків, що знаходилися за спиною ОСОБА_13 , намагаючись запобігти конфлікту, проте останній продовжив вириватися з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 і в цей момент, не втримавшись на ногах, впав з висоти власного росту (неповне падіння тіла) у напрямку зверху вниз і ззаду на перед на лежачого на землі ОСОБА_4 , у якого у лівій руці знаходився складний ніж. Таким чином, потерпілому ОСОБА_12 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з вхідною раною в області правого підребер'я з наскрізним пошкодженням правої частини печінки, крапковим пошкодженням жовчного міхура, великого сальника і брижі попереково-ободкової кишки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Ці необережні дії ОСОБА_4 , що виразилися у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 128 КК України.
27 січня 2020 року у судовому засіданні захисник ОСОБА_5 подав письмове клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання адвоката ОСОБА_5 та подав заяву про свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_8 заперечували проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки не згодні з кваліфікацією дій обвинуваченого .
Вивчивши обвинувальний акт і обсудивши клопотання , суд приходить до наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв?язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положенням п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337 КПК України). З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії ОСОБА_4 мали місце 10 лютого 2011 року.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Виходячи з того, що з дня вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України віднесене до категорії злочинів невеликої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, - минуло понад вісім років, крім того, по справі відсутні обставини, які б зупиняли або переривали перебіг строків давності, клопотання захисника підлягає задоволенню з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки за приписом вказаної статті кримінального закону і п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим видом звільнення.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин,передбачених ч.1 ст.49 КК України,за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності . Суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження в ході судового розгляду керуючись ст.49 КК України, невідкладно розглядаючи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ,як зазначено в постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року (справа №345/2618/16-к).
Суд не приймає до уваги заперечення потерпілого та його представника, оскільки, як зазначено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року (справа №462/2762/14, провадження №51-1241км18), за змістом ст. 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Окрім цього, судом не беруться до уваги посилання адвоката ОСОБА_7 на наявність у діях обвинуваченого більш тяжкого злочину як на підставу відмови у задоволенні клопотання, та вважаються судом необґрунтованим.
При закритті провадження по справі з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, судом не вирішується. Така правова позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема сформульованою у рішенні по справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
За ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, які виникли у зв'язку з цивільним позовом цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
Враховуючи наведене роз'яснення Пленуму, вимоги ст. 129 КПК України, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження. В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'явити позов у порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди (т.1 а.с.195-196), суд залишає без розгляду, так як з таким позовом потерпілий вправі звернутись до суду в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішення цивільного позову при закритті кримінального провадження на підставі ст. 284 КПК України не передбачено ст. 129 КПК України, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає пред'явленню позову в порядку цивільного судочинства.
Арешт на майно ОСОБА_4 не накладався.
Витрати на залучення експертів та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, ст. 284, 286, 314 КПК України, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_5 - задовольнити.
Закрити кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040440000020 від 21 листопада 2012 відносно ОСОБА_4 обвинуваченого за ст. 128 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 128 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд, - скасувати після набрання ухвалою законної сили.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду, з правом пред'явлення його потерпілим в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1