іменем України
Справа № 210/327/20
Провадження № 1-кп/210/522/20
"27" січня 2020 р. м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040710001348 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
У провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 січня 2020 року.
Вимогами п.2 ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор у підготовчому судовому заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 (кожен окремо) заперечували щодо задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд змінити його на домашній арешт.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника (кожного окремо), дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність залишення під вартою особи, яка обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо, у відповідності з її особливими характеристиками.
Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Судом встановлено, що станом на 27 січня 2020 року, наявність заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України не зменшилась, що дає достатні підстави для продовження строку тримання під вартою.
Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за вчинення якого Законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що останній в силу ст.89 КК України несудимий, офіційно не працевлаштований, таким чином, не має засобів для існування, неодружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, не має міцних соціальних зв'язків, тобто, в сукупності його поведінка дає підстави вважати, що обвинувачений може впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду.
Окрім того, відносно останнього до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області направлено для розгляду кримінальне провадження, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч. 2 КК України, 11 грудня 2018 року в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, однак в вказаний період обвинуваченим був вчинений новий злочин, а тому суд вважає, що на даному етапі судового розгляду, оскільки його не розпочато, а саме: не оголошено обвинувальний акт, не встановлено позиції обвинуваченого щодо визнання вини, не допитано свідків та самого обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України, останній перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, яких на теперішній час ще не було допитано, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та такими що підлягає задоволенню.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 26 березня 2020 року.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 370, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Криворізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місці, тобто до 26 березня 2020 року включно.
Копію ухвали направити до ДПтСУ Криворізька установа виконання покарань УДПтСУ у Дніпропетровській області №3, для виконання.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по справі.
Суддя: ОСОБА_1