Справа №173/2781/19
Провадження №2/173/186/2020
15 січня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В
За участю представника позивача - ОСОБА_5 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування, -
18.11.2019 року до суду звернулася позивач ОСОБА_2 , з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідача Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області .
19.11.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 15.01.2020 року.
15.01.2020 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 15.01.2020 року.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
В судовому засіданні 15.01.2020 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення
Згідно позовних вимог позивач просить визнати за нею право на земельну ділянку (пай) площею 7.96 га., розташовану на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_3 , склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла їй ОСОБА_2 . Даний заповіт підписаний особисто заповідачем ОСОБА_3 , та посвідчений секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Василиною С.В., 23 березня 2000 року і зареєстрований в реєстрі за № 32.
Позивачка у відповідності до положень ст. 1270 ЦК України звернулась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , та отримала свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, яке складається із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
На початку 2019 року позивачка дізналась що покійна ОСОБА_3 , як колишній член КСП «Україна» має право на земельну частку (пай) на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
26.09.2019 року вона звернулась до державного нотаріуса Першої Кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікової Л.В., із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,, на земельну частку (пай), але державний нотаріус постановою від 26.09.2019 року відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала за підставами, викладеними у позовній заяві.
Представник відповідача в судове зсідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
За життя ОСОБА_3 , склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла позивачці ОСОБА_2 . Даний заповіт підписаний особисто заповідачем ОСОБА_3 , та посвідчений секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Василиною С.В., 23 березня 2000 року і зареєстрований в реєстрі за № 32, що підтверджується копією заповіту.
Позивачка у відповідності до положень ст. 1270 ЦК України звернулась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, я ке складається із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що на початку 2019 року вона дізналась що покійна ОСОБА_3 , як колишній член КСП «Україна» має право на земельну частку (пай) на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
26.09.2019 року позивач звернулась до державного нотаріуса Першої кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікової Л.В,. із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,, на земельну частку (пай), але державний нотаріус постановою від 26.09.2019 року відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджується копією заповіту.
Відповідно до повідомлення відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.11.2019 року № 29-4-0.20-219/103-19 встановлено, що на ім'я ОСОБА_3 був виготовлений та виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 7.96 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натрі (на місцевості) на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, серії НОМЕР_1, який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» за № 387 від 10 квітня 1997 року
Таким чином судом встановлено, що за життя у ОСОБА_3 , у виникло право на земельну частку (пай), оскільки на її ім'я був виготовлений сертифікат.
Оскільки, відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.
Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.
За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.
Таким чином судом встановлено, що за життя у ОСОБА_3 ,. виникло право на земельну часту пай, яке входить до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами ( зі збереженням її цільового призначення) при підтверджені цього права спадкодавця державним актом про право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України - До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З наведеного вище судом встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , входить і право на земельну частку (пай) площею 7.96 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, оскільки на дану земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 , був виготовлений сертифікат серії НОМЕР_1 . Дане право не припинилось зі смертю ОСОБА_3 , та в зв'язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючого документу.
Оскільки згідно ст. 346 ЦК України, ст. 140 ЗК України передбачені підстави для припинення права власності, але вони не містять такої правової підстави, як втрата правовстановлюючого документу.
Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.
Позивач бажає прийняти спадщину вигляді земельної частки (паю), що залишилась після смерті ОСОБА_3 , та з цією метою звернулась до держаного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, але отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Тобто в позасудовому порядку не змогла реалізувати своє право на отримання спадщини на дану частину спадкової маси. Також судом встановлено, що позивач отримала свідоцтво на інше майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Також судом встановлено, що спадкування у позивача виникло на підставі положень ЦК України від 23.11.1966 року, так як спадкодавець померла до набрання чинності ЦК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 549 ЦК УРСР- якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР - Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину
Проте, як вбачається з матеріалів справи позивачка своєчасно реалізувала своє право на спадщину, подавши заяву до державної нотаріальної контори та отримала с свідоцтво на інше майно. тому у позивача продовжує існувати право на успадкування іншого майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Оцінюючи надані докази в їх сукупності , суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права на земельну ділянку (пай) ділянку (пай) площею 7.96 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане рішенні приймається у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768.80 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як не вбачає вини відповідача у порушенні права позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України , суд - .
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , право на земельну ділянку (пай) площею 7.96 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 768 грн. 40коп. покласти на позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 . Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 25.01.2020 року
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване 27.01.2020 року
Оприлюднене 27.01.2020 року
Дата набрання законної сили : 25.02.2020 року