Справа № 199/732/18
(1-кп/199/14/20)
27.01.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження №12017040630003273 відносно ОСОБА_5 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.185 КК України,
Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, сторона захисту просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту..
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Застосування тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, який закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Враховуючи обставини, які в сукупності необхідно оцінювати при продовженні запобіжного заходу, а саме: вагомість доказів про вчинення обвинуваченим декількох умисних кримінальних правопорушень проти власності, незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого повторно, за які законом у разі визнання винуватості, та за наявністю підстав застосування ст.70 КК України, йому може бути призначено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, відсутність постійного місця роботи, репутацію обвинуваченого, який у минулому неодноразово засуджувався за скоєння умисних злочинів проти власності, у тому числі тяжких злочинів, є достатні підстави вважати реальною наявність мети продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання ухилення обвинуваченим від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.
Про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд також враховує, що відсутні відомості про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою у слідчому ізоляторі за станом здоров'я.
Крім того, при продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наявність відносно обвинуваченого іншого обвинувального акту, який знаходиться на розгляді в одному з місцевих судів міста, також необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення від суду або переховування, скоювати інші злочини, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, суд, перевіряючи підстави утримання обвинуваченого під вартою, не вбачає підстав для заміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, ґрунтуючись, окрім вищенаведених обставин, і на характері пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які становлять підвищену суспільну небезпеку та виправдовує перевагу суспільного інтересу над принципом поваги до особистої свободи обвинуваченого, а також, що обвинуваченому за іншим кримінальним провадженням вже обирався домашній арешт як запобіжний захід, який з'явився недоцільним з огляду на обсяг обвинувачення та його характер.
Керуючись ст.ст.199,331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дніпропетровськ (м.Дніпро), обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.185 КК України у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 березня 2020 року включно.
Відмовити в задоволенні клопотання стороні захисту про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення для виконання, потерпілим до відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1