16.01.2020 Справа № 920/1057/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,
Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/1057/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601),
до відповідача Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" (вул. Києво-Московська, буд. 14, м. Глухів, Сумська область, 41400),
про стягнення 385 549 грн. 80 коп.,
представники учасників справи:
від позивача - Поліщук В.О. (довіреність № 14-200 від 17.05.2019);
від відповідача - директор Колоша М.О.;
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 385 549 грн. 80 коп., з яких: 98 326 грн. 66 коп. пені, 69 176 грн. 32 коп. 3% річних, 218 046 грн. 82 коп. інфляційних збитків, відповідно до договору постачання природного газу № 5174/1617-ТЕ-29, укладеного між сторонами 11.10.2016, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.10.2019 відкрите провадження у справі № 920/1057/19, призначене підготовче засідання на 20.11.2019, 11:30; наданий відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; наданий позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України.
08.11.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 9151 від 08.11.2019), в якому просить суд скасувати та/або зменшити штрафні санкції нараховані АТ "НАК "Нафтогаз України" (пеня, інфляційні збитки, 3% річних). Відповідач зазначає, що за договором №5174/1617-ТЕ-29 закуповувався природний газ для вироблення теплової енергії виключно для категорії населення. Протягом опалювального періоду 2016-2017 років Держава невчасно відшкодовувала підприємству пільги та субсидії, що в свою чергу вплинуло на оплату за природний газ. Станом на 01.05.2017 борг по пільгам та субсидіям складав 9907518,34 грн. Відповідно до результатів фінансово господарської діяльності КП "Глухівський тепловий район" за 2018 рік підприємство має збитки в сумі 4414,0 тис.грн. Покладення на відповідача штрафних санкцій, які в більшості випадків виникли не з вини підприємства, але нараховані AT "НАК "Нафтогаз України", погіршать, без того, скрутне фінансове становище підприємства. Також відповідач звертає увагу на розрахунок позивача. Зокрема, відповідно до операційної відомості, яка була надана позивачем, вбачається майже щоденне перерахування коштів з боку відповідача, але нарахування пені здійснено на суму 364203,66 грн. на загальну кількість прострочених днів 115. За період з 17.09.2017 до остаточного розрахунку 01.11.2017 відповідно до Операційної відомості відображено 36 операцій по договору.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.11.2019 відкладене підготовче засідання на 16.12.2019, 11:30; відповідачу встановлений семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.
У судовому засіданні 16.12.2019 представник відповідача зазначив, що просить суд скасувати штрафні санкції, що нараховані АТ "НАК "Нафтогаз України" (пеня, інфляційні збитки, 3% річних).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.12.2019 закрите підготовче провадження та призначено справу № 920/1057/19 до судового розгляду по суті на 16.01.2020, 12:00.
Позивач підтримує позовні вимоги.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 5174/1617-ТЕ-29 від 11.10.2016, позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2016-2017 роках природний газ, а останній, в свою чергу, оплатити природний газ на умовах договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договору у редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 до договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 - квітень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 19252065 грн 08 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв'язку з чим останньому нараховані пеня відповідно до п. 8.2. договору, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідно до п. 6.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 6.3. договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2016 по квітень 2017 року, загальною вартістю 19 252 065 грн 08 коп., оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
У пункті 8.3. договору, сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Згідно з додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору, замінено в п. 8.2. договору слова « 21% річних» на « 16,4% річних». Додаткова угода діє з 01.04.2017.
У п. 10.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 98326 грн. 66 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат. Позивачем не нараховувалась пеня на вартість природного газу оплаченого відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 69176 грн. 32 коп. виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат, а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 218046 грн 82 коп. за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у січні-квітні 2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 року № 20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, відповідачем та позивачем підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України та проведені відповідні оплати на загальну суму 14 900 000 грн, а саме: спільне протокольне рішення №2877 від 18.11.2016 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на суму 1300000 грн; проведено оплату 15.12.2016 на суму 1300000 грн; спільне протокольне рішення №3056 від 12.12.2016 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на суму 2600000 грн; проведено оплату 15.12.2016 на суму 2600000 грн; спільне протокольне рішення №276 від 19.01.2017 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на суму 2000000 грн; проведено оплату 26.01.2017 на суму 2000000 грн.; спільне протокольне рішення №1174 від 17.02.2017 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на суму 3000000 грн; проведено оплату 28.02.2017 на суму 3000000 грн.; спільне протокольне рішення №1810 від 20.03.2017 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на суму 4000000 грн; проведено оплату 13.06.2017 на суму 4000000 грн.; спільне протокольне рішення №2094 від 12.04.2017 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на суму 2000000 грн; проведено оплату 22.08.2017 на суму 2000000 грн.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".
Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Цим Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.
Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в цьому випадку - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивачу).
Отже, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
У відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних.
Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Аналогічні висновки викладені в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.07.2019 у справі № 913/334/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18, від 11.11.2019 у справі № 903/911/18.
Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Положення норм постанов Кабінету Міністрів України є обов'язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту.
Судом встановлено, що розрахунок за договором частково був проведений між сторонами в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 року № 20 на загальну суму 14 900 000 грн.
Таким чином, правові підстави для нарахування відповідачу трьох відсотків та інфляційних втрат на суму коштів, що були сплачені відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, з дотримання встановлених строків, відсутні.
Крім цього, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, в тому числі, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст. 2 Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 статті 7 Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.
Вказаною нормою передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Частина 3 статті 7 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 16.05.2019 у справі № 922/2685/18.
Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема з розрахунку штрафних санкцій, виписок по рахунку, довідки з операцій по договору, судом встановлено, що відповідачем до 30.11.2016 (за період з 26.11.2016 по 30.11.2016) частково погашено заборгованість за поставлений природний газ у жовтні 2016 року в сумі 26463, 41 грн.
Таким чином, нарахування пені та 3 % річних, виходячи з вказаної суми заборгованості за природний газ, що була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
За приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, постанові об'єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком.
У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.
Таким чином, нарахуванням інфляційних втрат за наступний період на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат (матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів) за попередній період, а не шляхом складання сум інфляційних збитків кожного періоду, є неправомірним.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У справі № 905/600/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 дійшла висновку, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем, з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. При цьому, у даній справі мали місце обставини нарахування інфляційних втрат на заборгованість з урахуванням індексу інфляції, що вже стягнута за рішенням суду, яке набрало законної сили. У постанові зроблено посилання на аналогічну правову позицію щодо застосування ч.2 ст. 625 ЦК України викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
У постанові Великої палати Верховного суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) було зроблено висновок про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
З урахуванням викладеного, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт часткової несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні 2016 року - квітні 2017 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 98283 грн. 20 коп. пені, 17 036 грн. 75 коп. 3% річних, 44403 грн. 33 коп. інфляційних втрат.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату природного газу, поставленого у квітні 2017 року, оскільки в рахунок оплати суми боргу в розмірі 364203,66 грн. позивачем зарахований платіж, здійснений відповідачем 18.09.2017 на суму 366000 грн. 00 коп. (виписка по рахунку за 18.09.2017, а.с. 170-171, том 2).
Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2020.
Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд скасувати або зменшити штрафні санкції нараховані позивачем, в тому числі пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідач зазначає, що протягом опалювального періоду 2016-2017 років Держава невчасно відшкодовувала підприємству пільги та субсидії, що в свою чергу вплинуло на оплату за природний газ. Станом на 01.05.2017 борг по пільгам та субсидіям складав 9907518,34 грн. Відповідно до результатів фінансово господарської діяльності КП "Глухівський тепловий район" за 2018 рік підприємство має збитки в сумі 4414,0 тис.грн. Покладення на відповідача штрафних санкцій, які в більшості випадків виникли не з вини підприємства, але нараховані AT "НАК "Нафтогаз України", погіршать, без того, скрутне фінансове становище підприємства.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % від заявленої до стягнення суми - до 49141 грн. 60 коп. Суд бере до уваги те, що газ, який проданий за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору; стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат, в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.
Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Стосовно зменшення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що за своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не передбачене право суду на зменшення нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 49141 грн. 60 коп. пені, 17036 грн. 75 коп. 3% річних, 44403 грн. 33 коп. інфляційних втрат.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 43 грн. 46 коп. пені, 52 139 грн. 57 коп. 3% річних, 173643 грн. 49 коп. інфляційних втрат, суд відмовляє за необґрунтованістю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення пені.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" (вул. Києво-Московська, буд. 14, м. Глухів, Сумська область, 41400, код 31264398) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 49141 грн. 60 коп. пені, 17036 грн. 75 коп. 3% річних, 44403 грн. 33 коп. інфляційних збитків, 2395 грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 27.01.2020.
Суддя Є.А. Жерьобкіна