Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3757/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Харківський національний університет повітряних сил ім. І. Кожедуба, м.Харків
про стягнення коштів 64 963,19 грн.
за участю представників:
позивача: Бєлая І.М., за дов. №01-26/3067 від 19.03.19;
відповідача: Кирилюк С.О., за дов. №3254 від 06.05.19;
третьої особи: не з'явився.
Акціонерне товариство "Харківобленерго" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (надалі - відповідач) про стягнення 64 963,19грн., з яких: 50964,34 грн. пеня, 5095,15 грн. 3% річних та 8903,70 грн. інфляційні втрати.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, як платником, зобов'язань за Договором на користування електричної енергії №2-928-к від 01.06.1997 (з урахуванням положень додаткових угод до нього), щодо своєчасної оплати електричної енергії, яка була спожита Харківським університетом повітряних сил ім. І.Кожедуба (споживач) за грудень 2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2019 позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишено без руху, зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути виявлені недоліки та надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.
28.11.2019 позивачем усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 18.11.2019, разом заявою (вх.№28911) надано до суду оригінал платіжного доручення №214376 від 31.10.2019 про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи по суті призначено на 24.12.2019 о 10:30.Також, цією ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Харківський національний університет повітряних сил ім. І. Кожедуба (61023, м. Харків, вул.Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ 24980799).
18.12.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30806), в якому просив зменшити розмір пені на 50 % та витрати по сплаті судового збору покласти на позивача. В обґрунтування відповідач посилається на складне матеріальне становище Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова та зазначає, що останній є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, а тому несвоєчасна оплата відповідачем рахунків за спожиту електроенергію пов'язана з невчасним надходженням коштів з державного бюджету, в чому немає прямої вини відповідача.
21.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 31138), в якій позивач зазначає про необгунтованість доводів відповідача, викладених останнім у відзиві на позовну заяву та заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%.
Ухвалою, що була занесена до протоколу судового засідання від 24.12.2019 на підставі ч.2 ст.202 ГПК України розгляд справи було відкладено на 15.01.2020 о 09:15. Ухвалою-повідомленням від 24.12.2019 було повідомлено Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба про дату та час наступного судового засідання.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2020 внесено виправлення в протокольну ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 р. та ухвалу-повідомлення від 24.12.2019 по справі №922/3757/19, зазначено дату наступного судового засідання «22 січня 2020 року о 09 год. 45 хв.», замість «15 січня 2020 року о 09 год. 15 хв.».
Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2020 заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову. Водночас, проти задоволення клопотання відповідача про зменшення на 50 % розміру пені заперечив повністю.
Представник відповідача у судове засідання 22.01.2020 з'явився, проти позову заперечив повністю, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Третя особа у судове засідання свого повноважного представника не направила, будь-яких пояснень по суті справи не надала, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 22.01.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
01.06.1997 між Акціонерною компанією «Харківобленерго», правонаступником якої є АТ «Харківобленерго» (надалі - постачальник) та Факультетом наземного радіоелектронного забезпечення постів авіації ХІЛ (надалі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №2-928К, за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
23.05.2006 Додатковою угодою до Договору №2-928К у зв'язку з реорганізацією Споживача, згідно постанови КМУ №1430 від 10.09.2003 та наказу Міністра оборони №406 від 19.11.2003, у Преамбулі Договору та у всіх додатках замінено найменування Споживача на Харківський університет Повітряних Сил (ХУПС).
11.03.2014 у зв'язку із прийняттям нової редакції Правил користування електричної енергії згідно Постанови НКРЕ №105 від 04.02.2010 між сторонами укладено додаткову угоду (далі по тексту - додаткова угода від 11.03.2014) до договору про постачання електричної енергії № 2-928К від 01.07.1997.
Відповідно до п. 9.4. додаткової угоди від 11.03.2014 до Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Враховуючи, що жодною із сторін Договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, Договір був продовжений на 2018 рік.
Пунктом 2.2.2 додаткової угоди від 11.03.2014 до Договору передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електричну енергію, як різновид товару:
- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6 договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини електроспоживання на рік".
- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем елелектропостачання, визначених додатком № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";
- із дотримання граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, на межі балансової належності електромереж в точці продажу електричної енергії, а саме:
- відхилення напруги (тривалість часу відхилення напруги понад нормально припустиме визначається у відповідності до ГОСТ 13109-97): нормально припустиме значення для рівня напруги 0,22 кВ та вище +/-5%, гранично припустиме значення для рівня напруги 0,22 кВ та вище +/-10%;
- провал напруги (зниження рівня нижче гранично припустимого значення) - не більше 30 секунд.
Відповідно до п. 2.3.3. додаткової угоди від 11.03.2014 до Договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Згідно з пунктом 5 додатка 2 Порядку розрахунків, споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.".
Відповідно до п. 6 додатка 2 Порядку розрахунків, передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Крім того, пунктом 2.2.1 додаткової угоди від 11.03.2014 до Договору передбачено обов'язок споживача виконувати умови договору.
Також, 05.01.2015 між позивачем, Харківським національним університетом повітряних сил ім. І. Кожедуба та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харкова (Відповідач, платник) укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №2-928К, за якою сторони змінили в п.4.5 додатка 2 до Договору «Порядок розрахунків» слово «Споживач» на «Платник». Умовами цієї додаткової угоди встановлений обов'язок відповідача здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Відповідно до п.9 додаткової угоди від 05.01.2015 вона набирає чинності із моменту її підписання та її дія розповсюджується на відносини між сторонами з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
09.03.2017 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 2-928К від 01.06.1997 (далі по тексту - додаткова угода №2).
Згідно п.1 додаткової угоди №2 до договору сторони погодили, що укладають цю угоду про наступне: у зв'язку зі зміною назви Споживача (при умові повного правонаступництва) згідно Указу Президента №270/2016 від 24.06.2016 сторони домовились:
1.1. У Преамбулі Договору та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною Договору, слова "найменування Споживача "Харківський університет Повітряних "Сил імені Івана Кожедуба замінено на слова "Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба".
Звертаючись з даним позовом до суду позивачем зазначено про те, що ним, як постачальником, виконано зобов'язання за договором у повному обсязі та здійснено відпуск електричної енергії споживачу. Проте відповідачем, як платником, свої зобов'язання із повної та своєчасної оплати поставлених обсягів електричної енергії виконані несвоєчасно, з простроченням оплати платежів, про що посилається на рахунок №928 за використану електроенергію за грудень 2018 року, внаслідок чого позивачем виставлено рахунки на оплату пені, 3% річних та інфляційних та в підсумку заявлено до стягнення суму заборгованості у розмірі 64 963,19 грн., з яких: пеня у розмірі 50 964,34 грн., 3% річних у розмірі 5 095,15 грн. та 8 903,70 грн. інфляційних втрат.
Вищевказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, Суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).
За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами за договором про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Враховуючи вищевикладене, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 50 964,34 грн. за період з 01.03.2019 по 01.08.2019 за прострочення сплати основної суми боргу, про що Суд зазначає наступне.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, таким, що був здійснений з урахуванням умов договору та положень чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені у розмірі 50 964,34 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з проведеним позивачем нарахуванням пені, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені на 50 % у зв'язку з складним матеріальним становищем Квартирно-експлуатаційного відділу та зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, тому несвоєчасна оплата відповідачем рахунків за спожиту електроенергію пов'язана з невчасним надходженням коштів з державного бюджету, в чому немає прямої вини відповідач. В обґрунтування своїх заперечень останнім надано довідку Державної казначейської служби України від 16.01.2019 №02-29/98 та Рішення №932 від 23.01.2017 Київської Об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харків Головного управління ДФС у Харківській області про включення відповідача до реєстру не прибуткових організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16, суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Виходячи з аналізу вказаної норми, Суд вважає таке клопотання недоведеним та необґрунтованим, оскільки відповідачем, на переконання суду, не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та відсутності на його рахунку коштів необхідних для проведення розрахунку з позивачем в строки визначені умовами договору, а тому, приймаючи до уваги, що відповідач прострочив виконання зобов'язання перед позивачем, Суд дійшов висновку про безпідставність клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50 %, а тому приймаючи до уваги порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії, Суд відмовляє відповідачу в зменшенні штрафних санкцій.
Одночасно, Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на відсутність коштів та належності до бюджетної організації, що фінансується з загального державного бюджету, не звільняє від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, передбачених ст. 230 ГК України, ст.ст. 549, 625 ЦК України, організації які є бюджетними та фінансуються з загального державного бюджету. Відповідно до ч.2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, відповідно до Постанови Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Крім того, позивачем за час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 5 095,15 грн., та 8 903,70 грн. інфляційні втрати про що Суд зазначає таке.
За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи умови спірного договору та приписи ст. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України, Суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу Українидоказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з приписами ст. 86Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, Суд дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, під час розгляду даної справи відповідачем, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, не подано належних та допустимих доказів належної та своєчасної оплати заборгованості, як і не подано доказів, які б ставили під сумнів чи спростовували її наявність.
Отже, оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушені права позивача та вищезазначені вимоги законодавствата та умови договору, позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права, а тому вимога про стягнення заборгованості у розмірі 64 963,19 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та враховуючи висновки господарського суду про повне задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р НОМЕР_1 в АТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) заборгованість у розмірі 64 963 грн. 19 коп., з яких: пеня 50 964 грн. 34 коп., 3% річних 5095 грн. 15 коп., інфляційні втрати 8903 грн. 70 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "27" січня 2020 р.
Суддя С.Ч. Жельне