13 січня 2020 року Справа № 915/1709/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Берко О.В.
представника позивача: Кащенко С.О. - ордер серії МК №131440 від 02.10.2019,
представника відповідача: Зотікова С.Є. - ордер серії МК№94426 від 01.09.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
(03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5; ідент.код 40075815),
в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
(01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.21А; ідент.код 41022900),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Білоножко Олени Миколаївни
( АДРЕСА_1 ; ідент.номер НОМЕР_1 ),
про: стягнення заборгованості в розмірі 90806,71 грн та виселення відповідача із займаної площі.
Згідно заяви про збільшення позовних вимог за вхід.№16295/19 від 22.10.2019: про стягнення заборгованості в розмірі 123329,41 грн, з яких: 7666,32 грн - заборгованість з орендної плати за Договором оренди №РОФ-937 від 28.12.2010, 274,72 грн - 3% річних, 115388,44 грн - неустойка; та виселення відповідача з частини приміщення площею 46,5 кв.м, розташованого у вестибюлі першого поверху двохповерхневої будівлі вокзалу станції Миколаїв, за адресою: 54018, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 5,-
11.07.2019 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоножко Олени Миколаївни 4966,59 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди №РОФ-937 від 28.12.2010, 2284,60 грн - 3% річних, 83555,82 грн неустойки, а також виселити Фізичну особу-підприємця Білоножко Олену Миколаївну з займаної площі, а саме частини приміщення вестибюлю першого поверху двоповерхової будівлі вокзалу станції Миколаїв, що знаходиться за адресою: 54018, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, буд.5; загальною площею 46,5 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо здійснення своєчасних платежів з орендної плати у липні 2018 року - травні 2019 року включно.
Позивач стверджує, що листом від 30.05.2018, який відповідач отримав особисто 31.05.2018, він повідомив останнього про закінчення терміну дії спірного договору оренди з 01.07.2018 та про свій намір не продовжувати строк дії договору оренди та вимагав повернути орендоване майно за актом приймання-передачі. Про намір не продовжувати строк дії договору оренди та необхідність повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, відповідач був повідомив також претензією від 06.08.2018.
Позивач вказує, що оскільки відповідач не повернув позивачу орендоване майно та продовжив користуватися ним після припинення договору оренди, позивачем нараховано на підставі ч.2 ст.785 ЦК України та заявлено до стягнення неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за період з липня 2018 року по травень 2019 року включно.
Ухвалою суду від 16.07.2019 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.08.2019.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву просить суд відмовити позивачу у задоволені позову в частині стягнення неустойки та виселення з займаної площі, посилаючись на те, що в місячний термін після закінчення строку дії договору від позивача на адресу відповідача не надходило заяв про припинення спірного договору оренди, а тому такий договір є продовженим на той самий термін на тих самих умовах.
Відповідач стверджує, що лист позивача від 30.05.2018, в якому останній повідомив про свій намір не продовжувати строк дії договору оренди та вимагав від відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі, він не отримував, а розписка про отримання вказаного листа виконана невідомою особою.
Відповідач також вказує, що претензія від 06.08.2018 відправлена відповідачу пізніше встановленого законом і договором місячного строку з дня закінчення строку дії спірного договору оренди, та ним не отримувалась.
Ухвалою від 28.08.2019 судом продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.10.2019 за відповідним клопотанням відповідача та в зв'язку з неявкою позивача.
02.10.2019 відкладено підготовче засідання на 22.10.2019 в зв'язку з неявкою сторін.
22.10.2019 за вхід.№16295/19 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 123329,41 грн, з яких: 7666,32 грн - заборгованість з орендної плати за Договором оренди №РОФ-937 від 28.12.2010 за період з липня 2018 року по вересень 2019 року включно; 274,72 грн - 3% річних нарахованих за період з 21.07.2018 по 01.10.2019; 115388,44 грн - неустойка за період з липня 2018 року по вересень 2019 року включно; та виселити відповідача з частини приміщення площею 46,5 кв.м, розташованого у вестибюлі першого поверху двохповерхневої будівлі вокзалу станції Миколаїв, за адресою: 54018, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 5.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені в заяві позивача про збільшення позовних вимог за вхід.№16295/19 від 22.10.2019.
22.10.2019 у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 04.11.2019.
Ухвалою суду від 04.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019.
Ухвалою суду від 28.11.2019 відкладено розгляд справи на 12.12.2019 та зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків за договором оренди державного нерухомого майна №РОФ-937 від 23.12.2010 та надати суду підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств акт звірки.
12.12.2019 до суду від відповідача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення 7666,32 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди №РОФ-937 від 28.12.2010 та 274,72 грн - 3% річних у зв'язку з відсутністю предмету спору, яка обґрунтована тим, що сума заборгованості з орендної плати та 3% річних визнана відповідачем та сплачена у повному обсязі, що підтверджується актом звірення станом на 06.11.2019 та відповідними платіжними дорученнями.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було оплачено заявлені до стягнення 7666,32 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди №РОФ-937 від 28.12.2010 за період з липня 2018 року по вересень 2019 року включно та 274,72 грн - 3% річних нарахованих за період з 21.07.2018 по 01.10.2019, в підтвердження чого останнім надано копії квитанцій №ПН214038С1 від 21.10.2019 на суму 6357,70 грн, №140410022 від 11.12.2019 на суму 1308,70 грн - щодо сплати заборгованості з орендної плати, та №ПН214044С від 21.10.2019 на суму 145,80 грн, №140410023 від 11.12.2019 на суму 129,00 грн - щодо сплати 3% річних, а також підписаний з обох сторін без жодних зауважень акт звірення розрахунків станом на 06.11.2019 та бухгалтерські довідки позивача за період з 01.07.2018 по 30.11.2019.
Позивачем у судовому засіданні не заперечений факт сплати відповідачем 7666,32 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди №РОФ-937 від 28.12.2010 та 274,72 грн - 3% річних.
Пунктом 2) ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Матеріали справи свідчать, що фактичне погашення відповідачем суми заборгованості з орендної плати та 3% річних відбулося після подання позивачем позову та відкриття провадження у справі.
За вказаних обставин, провадження у справі в частині стягнення з ФОП Білоножко О.М. на користь АТ "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця" 7666,32 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди №РОФ-937 від 28.12.2010 та 274,72 грн - 3% річних, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні 12.12.2019 відкладено розгляд справи на 13.01.2020.
Під час розгляду справи по суті представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування, щодо позовних вимог в частині стягнення з ФОП Білоножко О.М. 115388,44 грн неустойки та виселення ФОП Білоножко О.М. з частини приміщення площею 46,5 кв.м, розташованого у вестибюлі першого поверху двохповерхневої будівлі вокзалу станції Миколаїв, за адресою: 54018, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 5.
У судовому засіданні 13.01.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
28.12.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Білоножко Оленою Миколаївною, як орендарем, був укладений договір №РОФ-937 про оренду державного нерухомого майна (а.с.135-137), який договором від 01.07.2011 (а.с.138-140) викладено в новій редакції (далі - Договір).
Згідно п.п.1.1 Договору в редакції договору №4 від 30.12.2013 (а.с.146) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що обліковується на балансі Пасажирського вокзалу Миколаїв ДП «Одеська залізниця» (далі - Балансоутримувач), а саме:
- частину приміщення вестибюлю першого поверху двоповерхової будівлі пасажирського вокзалу Миколаїв площею 34,5 кв.м (далі - Майно), згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток №1 до договору), розташовану за адресою: вул.Новозаводська, 5, м.Миколаїв, для здійснення торгівлі не продовольчими товарами;
- частину приміщення вестибюлю першого поверху двоповерхової будівлі пасажирського вокзалу Миколаїв площею 12,0 кв.м (далі - Майно), згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток №1 до договору), розташовану за адресою: вул.Новозаводська, 5, м.Миколаїв, для здійснення торгівлі продовольчими товарами;
Майно було передано у користування орендаря за актом приймання-передавання від 23.12.2010 (а.с.142).
Додатковим договором №8 від 12.02.2016 встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 28.12.2010 №РОФ-937 є ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.151), яке в подальшому перейменовано в АТ «Укрзалізниця».
Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 28.12.2010 по 27.12.2011 включно.
Додатковими договорами №1 від 08.12.2011, №2 від 26.12.2012, №3 від 30.04.2013, №4 від 30.12.2013, №5 від 16.12.2014, №6 від 09.04.2015, №7 від 30.07.2015, №8 від 12.02.2016, №9 від 31.03.2016, №10 від 07.07.2016, №11 від 31.08.2016, №13 від 16.11.2016, №14 від 06.04.2017, №15 від 11.08.2017, №16 від 17.11.2017 (а.с.143-163) до Договору сторонами погоджувалось продовження його строку дії відповідно щоразу до 26.12.2012 включно, до 01.05.2013 включно, до 31.12.2013 включно, по 30.12.2014 включно, до 31.03.2015 включно, до 31.07.2015 включно, до 31.12.2015 включно, по 31.03.2016 включно, до 30.06.2016 включно, по 31.07.2016 включно, до 31.10.2016 включно, до 31.03.2017 включно, до 30.06.2017 включно, до 31.10.2017 включно, до 31.12.2017 включно, та додатковим договором №ПК-ВОК-Микол/РОФ-937/Д2/18 від 23.05.2018 (а.с.164) кінцевим строком дії Договору сторони визначили 30.06.2018 включно.
Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абз.2 п.10.6 Договору).
У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом двадцяти робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю за участю Балансоутримувача. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акту приймання-передавання за участю Балансоутримувача. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (п.п.10.8, 10.9 Договору).
Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення (п.10.11 Договору).
У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору, зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу Балансоутримувача (п.10.5 Договору).
В матеріалах справи знаходиться адресований відповідачу лист-повідомлення №ПКВОК-13/282 від 30.05.2018 про закінчення дії Договору (а.с.184), яким позивач повідомляє, що строк дії договору №РОФ-937 спливає 30.06.2018 та в подальшому продовжуватися не буде. Додатками до вказаного листа зазначено акт приймання-передачі (повернення) майна на 2 арк.
Позивач стверджує, що вказаний лист-повідомлення від 30.05.2018 був переданий 31.05.2018 особисто відповідачу, що підтверджується його підписом на примірнику листа.
Позивач вказує, що оскільки відповідач не повернув позивачу орендоване майно та продовжив користуватися ним після припинення договору оренди - 30.06.2018, позивачем нараховано на підставі ч.2 ст.785 ЦК України та заявлено до стягнення неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за період з липня 2018 року по вересень 2019 року включно, що становить 115388,44 грн.
Відповідач стверджує, що лист позивача від 30.05.2018, в якому останній повідомив про свій намір не продовжувати строк дії договору оренди та вимагав від відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі, він не отримував, а розписка про отримання вказаного листа виконана невідомою особою.
В матеріалах справи також знаходиться претензія №ПКВОК-13/401 від 06.08.2018 (а.с.180) адресована відповідачу, якою позивач просив відповідача терміново звільнити займане безпідставно, без діючого договору оренди майно, та сплатити орендну плату за весь період фактичного користування майном. Додатками до претензії зазначено акт приймання-передачі (повернення) майна на 2 арк.
Вказана претензія 10.08.2018 разом з актами була наплавлена листом №540300849265 на юридичну адресу відповідача, що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення до листа (а.с.181,182).
Відповідач вказує, що претензія від 06.08.2018 відправлена відповідачу пізніше встановленого законом і договором місячного строку з дня закінчення строку дії спірного договору оренди та ним не отримувалась.
В подальшому позивач претензіями №ПКВОК-13/152 від 06.06.2019 та №П/Пр-37 від 06.11.2018 (а.с.176-179) вимагав від відповідача звільнити спірні орендовані приміщення, сплатити заборгованість з орендної плати та нарахованої суми неустойки.
Позивач вказує, що оскільки відповідач не повернув позивачу спірне орендоване майно та продовжив користуватися ним після припинення договору оренди, він звернувся з із відповідним позовом до відповідача за захистом свого порушеного права.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно якого в силу положень ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідач отримав майно в оренду, про що свідчить підписаний з обох сторін акт приймання передачі спірного приміщення.
Відповідно до положень ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 28.12.2010 по 27.12.2011 включно.
Додатковими договорами №1 від 08.12.2011, №2 від 26.12.2012, №3 від 30.04.2013, №4 від 30.12.2013, №5 від 16.12.2014, №6 від 09.04.2015, №7 від 30.07.2015, №8 від 12.02.2016, №9 від 31.03.2016, №10 від 07.07.2016, №11 від 31.08.2016, №13 від 16.11.2016, №14 від 06.04.2017, №15 від 11.08.2017, №16 від 17.11.2017 (а.с.143-163) до Договору сторонами погоджувалось продовження його строку дії відповідно щоразу до 26.12.2012 включно, до 01.05.2013 включно, до 31.12.2013 включно, по 30.12.2014 включно, до 31.03.2015 включно, до 31.07.2015 включно, до 31.12.2015 включно, по 31.03.2016 включно, до 30.06.2016 включно, по 31.07.2016 включно, до 31.10.2016 включно, до 31.03.2017 включно, до 30.06.2017 включно, до 31.10.2017 включно, до 31.12.2017 включно, та додатковим договором №ПК-ВОК-Микол/РОФ-937/Д2/18 від 23.05.2018 (а.с.164) кінцевим строком дії Договору сторони визначили 30.06.2018 включно.
Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч.1 ст.291 ГК України).
Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абз.2 п.10.6 Договору).
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч.1 ст.291 ГК України).
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.4 ст.284 ГК України).
Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору, зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу Балансоутримувача (п.10.5 Договору).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач повинен був направити повідомлення відповідачу з запереченнями щодо продовження строку спірного договору в період з 01.07.2018 по 01.08.2018 включно.
В матеріалах справи знаходиться адресований відповідачу лист-повідомлення №ПКВОК-13/282 від 30.05.2018 про закінчення дії Договору (а.с.184), яким позивач повідомляє, що строк дії договору №РОФ-937 спливає 30.06.2018 та в подальшому продовжуватися не буде. Додатками до вказаного листа зазначено акт приймання-передачі (повернення) майна на 2 арк.
Позивач стверджує, що вказаний лист-повідомлення від 30.05.2018 був переданий 31.05.2018 особисто відповідачу, що підтверджується його підписом на примірнику листа.
Відповідач стверджує, що лист позивача від 30.05.2018, в якому останній повідомив про свій намір не продовжувати строк дії договору оренди та вимагав від відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі, він не отримував, а розписка про отримання вказаного листа виконана невідомою особою.
В матеріалах справи також знаходиться претензія №ПКВОК-13/401 від 06.08.2018 (а.с.180) адресована відповідачу, якою позивач просив відповідача терміново звільнити займане безпідставно, без діючого договору оренди майно, та сплатити орендну плату за весь період фактичного користування майном. Додатками до претензії зазначено акт приймання-передачі (повернення) майна на 2 арк.
Вказана претензія 10.08.2018 разом з актами була наплавлена листом №540300849265 на юридичну адресу відповідача, що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення до листа (а.с.181,182).
Відповідач вказує, що претензія від 06.08.2018 відправлена відповідачу пізніше встановленого законом і договором місячного строку з дня закінчення строку дії спірного договору оренди та ним не отримувалась.
Згідно вимог ч.4 ст.74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч.3,4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 73,74,76,77,86 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши лист-повідомлення №ПКВОК-13/282 від 30.05.2018 про закінчення дії Договору, яким позивач повідомляє, що строк дії договору №РОФ-937 спливає 30.06.2018 та в подальшому продовжуватися не буде, суд не приймає його як належний та допустимий доказ отримання відповідачем заперечень позивача щодо продовження строку дії спірного договору, оскільки із здійсненого на ньому напису про отримання неможливо ідентифікувати особу, яка отримала вказаний лист-повідомлення та беззаперечно встановити, що вказаний лист отримала ФОП Білоножко О.М. або уповноважена нею особа.
Тобто, позивач не надав належних та допустимих доказів отримання відповідачем чи уповноваженою ним на те особою вказаного листа-повідомлення №ПКВОК-13/282 від 30.05.2018.
До того ж, суд зазначає, що вказаний лист-повідомлення №ПКВОК-13/282 від 30.05.2018 складено позивачем за місяць до закінчення строку дії спірного договору - 30.06.2018, а не протягом місяця після закінчення його строку дії (з 01.07.2018 по 01.08.2018 включно), що не відповідає положенням п.10.5 Договору, ст.284 ГК України та ст.764 ЦК України.
В матеріалах справи також знаходиться претензія №ПКВОК-13/401 від 06.08.2018 (а.с.180) адресована відповідачу, якою позивач просив відповідача терміново звільнити займане безпідставно, без діючого договору оренди майно, та сплатити орендну плату за весь період фактичного користування майном. Додатками до претензії зазначено акт приймання-передачі (повернення) майна на 2 арк.
Вказана претензія 10.08.2018 разом з актами була направлена листом №540300849265 на юридичну адресу відповідача, що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення до листа (а.с.181,182).
Дослідивши претензію №ПКВОК-13/401 від 06.08.2018 (а.с.180), якою позивач просив відповідача терміново звільнити займане безпідставно, без діючого договору оренди майно, суд зазначає, що вказана претензія в порушення умов п.10.5 Договору та положень ст.284 ГК України та ст.764 ЦК України складена позивачем 06.08.2018 та направлена відповідачу 10.08.2018, тобто поза межами місячного строку (з 01.07.2018 по 01.08.2018 включно) після закінчення строку дії Договору - 30.06.2018.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів направлення відповідачу та отримання ним чи уповноваженою на те особою заяви позивача про припинення спірного договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії цього договору, то спірний договір оренди №РОФ-937 від 28.12.2010 є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, а тому відповідач правомірно займає спірне приміщення площею 46,5 кв.м, розташованого у вестибюлі першого поверху двохповерхневої будівлі вокзалу станції Миколаїв, за адресою: 54018, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 5.
Згідно ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктами 10.8, 10.9 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом двадцяти робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю за участю Балансоутримувача. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акту приймання-передавання за участю Балансоутримувача. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
Згідно ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення (п.10.11 Договору).
Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, право на стягнення такої неустойки пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна.
Оскільки умовами спірного Договору встановлено обов'язок відповідача, як орендаря, повернути позивачу, як орендодавцю, орендоване майно лише у разі припинення чи розірвання Договору, то у позивача відсутні правові підстави для нарахування неустойки за ч.2 ст.785 ЦК України.
Враховуючи вищенаведені умови Договору та положення чинного законодавства, а також те, що судом встановлено правомірність зайняття відповідачем спірних приміщень в зв'язку з подовженням терміну дії Договору оренди №РОФ-937 від 28.12.2010, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для виселення ФОП Білоножко О.М. з частини приміщення площею 46,5 кв.м, розташованого у вестибюлі першого поверху двохповерхневої будівлі вокзалу станції Миколаїв, за адресою: 54018, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 5; а також для стягнення з ФОП Білоножко О.М. на користь АТ "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця" 115388,44 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном.
Таким чином, на підставі поданих сторонами доказів судом встановлено, що доводи позивача не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та висновками суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.5) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, п.2) ч.1 ст.231, ст.232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з ФОП Білоножко О.М. на користь АТ "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця" 7666,32 грн заборгованості з орендної плати за Договором оренди №РОФ-937 від 28.12.2010 та 274,72 грн - 3% річних у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. В задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з ФОП Білоножко О.М. 115388,44 грн неустойки та виселення ФОП Білоножко О.М. з частини приміщення площею 46,5 кв.м, розташованого у вестибюлі першого поверху двохповерхневої будівлі вокзалу станції Миколаїв, за адресою: 54018, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 5, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року.
Суддя М.В.Мавродієва