79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.01.2020 Справа № 914/1595/19
За позовною заявою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке Донецької області
до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів
про стягнення 4 109, 98 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Полюхович Х.М.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гачак І.О. - представник
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу на суму 4 109, 98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із залізничною накладною 50000058 від 28.05.2019 позивач на станції Родинська Донецької залізниці завантажив у напіввагон № 60519246 в кількості 60 800 кг вугілля кам'яне марки ДГ 0-100, а відповідач прийняв до перевезення даний вантаж та зобов'язався доставити його на станцію Добротвір Львівської залізниці одержувачу - ДТЕК Добротвірська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго». Однак, відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 450003/138/1 від 30.05.2019.
Отже позивач з урахуванням ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України та п. 27 Правил видачі вантажів, заявив до стягнення з відповідача 4 109, 98 грн вартості нестачі вугілля.
Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.
У надісланому на адресу суду відзиві на позов відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, зазначав, що норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів завантажених у вологому стані, а не 1 % як це вважає позивач; позивачем не надано жодних доказів того, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу, наявності слідів доступу до нього; стверджує, що відправник не підготував вагон для перевезення вантажу дрібних фракцій, не ущільнив підлогу вагона, що мало наслідком втрату вантажу; не доведено наявності шкоди, оскільки не надано доказів оплати спірного вантажу за ціною відправника та вартості фактичних збитків.
Позивач у судове засідання 16.01.2020 не з'явився. Однак надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.
28.12.2017 між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (виконавець) укладено договір №607-ПУ-ПТП, відповідно до якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором і/або Специфікаціями.
Відповідно до п. 1 Специфікації до договору від 30.04.2019 сторони домовились, що кількість вугілля належного до поставки (передачі) замовником для його збагачення виконавцем відповідно до умов договору, по даній специфікації складає 222 000, 00 тонн.
Згідно з п. 4 Специфікації виконавець зобов'язується прийняти вугілля, обумовлене в п. 1 даної Специфікації (таблиця №1), здійснити його збагачення на збагачувальній фабриці, вказаній в таблиці № 2 даної Специфікації, і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах, обумовлених в листах-заявках.
У травні 2019 року позивач по залізничній накладній №500000580 зі станції Родинська Донецької залізниці відправив на адресу Добротвірської ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» на станцію Добротвір Львівської залізниці у вагоні № 60519246 вугілля кам'яне вагою, як вказано в накладній - 60 800 кг. Масу визначено на вагонних 150 т вагах. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3 гл. 14 Додатка 3 до УМВС. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу ОСОБА_1 Насипом. Правильність внесених відомостей підтверджено прийомоздавальньком ОСОБА_2
При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України (далі - Статут) залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №60519246 масі, зазначеній у накладній.
За результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/138/1 від 30.05.2019.
З комерційного акта вбачається, що при контрольному переважуванні вагону №60519246 на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагонних вагах, що пройшли держповірку 28.12.2018 виявилось: вага брутто - 82600 кг, тара за - 23700 кг, нетто - 58900 кг, що менше ваги вказаної в документі на 1900 кг. Навантаження вантажу вище бортів над 10-15 см, маркування поперечними борознами. За рухом поїзду на 1-2 люками мається воронкоподібне поглиблення довжиною 3.0 м по ширині вагону, глибиною - до дна вагону. В місці поглиблення маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Маються зазори ліворуч та праворуч за рухом поїзду між кришками 2 люків та поперечними балками вагону довжиною по 500 мм, шириною по 20мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу зазори ущільнили за допомогою клоччя. Течі вантажу нема. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. При повторному зважуванні вага підтвердилась. Вантаж якого бракує уміститися міг.
У розділі Є зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено.
Вагон №60519246 був відчеплений та досланий на станцію призначення за накладною №46732863 від 30.05.2019.
Згідно з актом № 44 від 30.05.2019 про технічний стан вагона № 60519246 такий є технічно справним. У висновку про можливість втрати, псування вантажу внаслідок указаної несправності зазначено, що зазори зліва та справа за рухом між кришками люків та поперечними балками вагону по 500*20 мм. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник до завантаження зазори бачити міг, однак заходів щодо їх ущільнення не вжив.
Вантажоодержувачем - ПАТ "ДТЕК Західенерго" в особі генерального директора та головного бухгалтера на накладній № 50000058 зроблено переуступний напис на право пред'явлення позову - ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ".
З довідки № 1/3279 від 13.06.2019, підписаної в.о. директора та головним бухгалтером філії ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" вбачається, що вартість 1 тонни вугільної продукції у напіввагоні № 6051946 по накладній № 50000058 складає 3 181, 10 грн з ПДВ.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача відшкодувати вартість нестачі, виявленої у напіввагоні № 60519246, що за розрахунком позивача складає 4 109, 98 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, враховуючи таке.
Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що на підприємства залізничного транспорту загального користування покладено обов'язок зі збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Як унормовано статтею 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як вбачається з комерційного акта №45003/138/1 від 30.05.2019, такий за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту та Правил складення актів. Отже, комерційний акт є належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Статтею 111 Статуту врегульовано, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Таким чином, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Відповідач належних доказів, які доводять обставини, які звільняють від відповідальності, суду не надав.
При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, що наслідком втрати вантажу слугувало не підготування відправником вагону для перевезення вантажу дрібних фракцій, враховуючи таке.
За змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із шапкою). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Відповідно до п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20 грудня 1996 року, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Наведені норми свідчать про те, що в разі завантаження вантажу (вугілля) у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник (відповідач) був зобов'язаний відмовитись від прийняття вагонів у рухомий склад.
Встановлені у даному спорі обставини свідчать про безспірний факт прийняття залізницею вагонів у рухомий склад без жодних заперечень і здійснення перевезення. При цьому відповідач мав усі можливості запобігти втраті вантажу.
Так, за приписами п.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Таким чином, оскільки вантажі у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагона №60519246 та встановити, що такий є непридатними для перевезення вантажу того виду (вугілля), що було у нього завантажено відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Суд звертає увагу на те, що спірний вантаж прийнято залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справних вагонах, що встановлено комерційним актом.
Окрім того, суд враховує, що встановлені комерційним актом обставини, а саме наявні поглиблення у навантаженні, порушення маркування, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення, в той час, як вагон справний, люки закриті з обох сторін, а вантаж міг уміститися у вагоні.
За таких умов, враховуючи, що перевезення відбувалося у технічно-справних вагонах, придатних для даної господарської мети (перевезення вугілля), оцінюючи всі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" повинно нести відповідальність за втрату вантажу у вагоні №60519246 (аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.04.2019 у справі № 905/96/17).
Згідно з частиною 1 статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Матеріали справи містять довідку ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", з якої вбачається, що вартість 1 тонни вантажу у напіввагоні № 6051946 по накладній № 50000058 складає 3 191, 10 грн з ПДВ.
За приписами частини 2 статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 №862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Однак, як вбачається з Специфікації до договору від 30.04.2019 відсоток вологи саме вугілля кам'яного ДГ (0-100) не вказано, тому позивачем правомірно застосовано 1% норми природної втрати для мінерального палива.
Доводи скаржника, щодо недоведеності вартості вантажу та самих збитків є безпідставними, оскільки вартість вантажу підтверджена довідкою замовника перевезення та розрахунком відправника, а обов'язок відшкодувати збитки у разі втрати вантажу Статутом покладено на залізницю, оскільки саме вона несе відповідальність за його збереження під час перевезення.
Інші доводи скаржника є також безпідставними та жодним чином не спростовують факту часткової втрати вантажу під час перевезення та заподіяння збитків, які підлягають відшкодуванню у розмірі, встановленому Статутом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідент. код юридичної особи: 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження відокремленого підрозділу: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідент. код відокремленого підрозділу 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ" (місцезнаходження юридичної особи: 85043, Донецька область, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1 А, ідент. код юридичної особи: 00176549) 4 109, 98 грн вартості нестачі вантажу та 1 921 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.01.2020.
Суддя Галамай О.З.