Рішення від 23.01.2020 по справі 915/1808/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Справа № 915/1808/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Астахової С.І.,

позивача Нарчака І.С.

та представника відповідача Мішанова С.В., ордер від 09.10.2019 серії ВЕ № 1001651;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1808/19

за позовом фізичної особи-підприємця Нарчака Івана Серафимовича,

АДРЕСА_1 ;

до Ужва Олени Вікторівни ,

АДРЕСА_2 ;

про стягнення грошових коштів у сумі 89913 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Нарчаком Іваном Серафимовичем пред'явлено позов, з урахуванням уточнення від 16.08.2019, про стягнення з Ужва Олени Вікторівни грошових коштів у сумі 89913 грн. - майнової шкоди, з посиланням на неналежне виконання останньою зобов'язань за укладеними між ними, як суб'єктами підприємницької діяльності, договорами: оренди від 01.11.2014 та цивільно-правовим договором від 19.03.2016, а саме, зобов'язань щодо повернення позивачу коштів від реалізації товару, поставленого підприємцем Нарчаком І.С. до орендованого ним приміщення.

За такими вимогами ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 23.09.2019 після звернення позивача до суду з клопотанням від 11.11.2019 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Громадянка Ужва О.В. у відзиві від 09.10.2019 позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, так як надані позивачем письмові докази не свідчать про можливість покладення на відповідача відповідальності за неповернення коштів за реалізований товар та непроданий товар у порядку ст.ст. 22, 1166 ЦК України.

Вислухавши у судовому засіданні позивача, який просив суд задовольнити позов у редакції від 16.08.2019 з викладених у ньому підстав, та представника відповідача, який вважав позов не підлягаючим задоволенню з підстав, викладених у відзиві від 09.10.2019, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Згідно сформованого судом 03.08.2019 Витягу № 1005615254 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ? Реєстр), 03.04.2015 до Реєстру внесений запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Нарчака І.С. з видами діяльності: "47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами".

Громадянином Нарчаком І . С . (орендарем), який на момент укладення договору не мав статусу фізичної особи-підприємця, хоча про таке зазначено у договорі, укладено з фізичною особою-підприємцем Ужва О.В. (орендодавцем) договір оренди від 01.11.2014 (далі ? договір), згідно умов якого орендодавець зобов?язався передати орендарю, а орендар ? прийняти у тимчасове платне користування для здійснення торгівельної діяльності строком на 9 років приміщення: кіоск ? 12 кв.м., гараж ? 20 кв.м., кухня ? 45 кв.м., дім ? 29,8 кв.м., розташоване у с. Федорівка по вул. Колодязній, 9, зі сплатою орендної плати в сумі 150 грн. за місяць без ПДВ (п. 1.1 договору).

Сторонами погоджено, що приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем на підставі акту приймання-передачі приміщення; приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі (п.п. 2.1, 2.3 договору).

Після закінчення строку оренди приміщення передається орендарем орендодавцю на підставі акту приймання-передачі, що підтверджує повернення приміщення (п. 2.4 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками) та залишатиметься чинним до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за договором; строк оренди приміщення починається з дати підписання акту приймання-передачі та спливає в останній день строку оренди, зазначеного у п. 1.1 договору (п.п. 5.1-5.2 договору).

Договір припиняється в порядку, передбаченому чинним законодавством України, з наступних підстав: за згодою сторін, вчиненою у письмовій формі; закінчення строку оренди та повне виконання сторонами своїх зобов?язань за договором; знищення приміщення або таке його пошкодження, що унеможливлює його нормальне використання орендарем відповідно до умов договору; розірвання договору за рішенням суду; з інших підстав, передбачених законодавством (п. 5.3 договору).

Сторони домовилися, що орендар має переважне право перед іншими особами на продовження оренди приміщення або укладення нового договору оренди після закінчення строку оренди; орендар, якщо має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, зобов?язаний повідомити про це орендодавця за 10 днів до спливу строку цього договору (п.п. 5.5, 5.7 договору).

На виконання умов договору підприємцем Ужва О.В. передано громадянину Нарчаку І.С. об?єкт оренди ? нестаціонарний павільйон, що знаходиться за адресою: с. Федорівка, вул. Колодязна, 9 , про що складено відповідний акт від 01.11.2014, підписаний сторонами договору та свідками: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Позивач стверджує, що у квітні 2015 року він завіз товар в кіоск, орендований у підприємця Ужви О.В., і остання за взаємною згодою сторін почала здійснювати продаж товару з цього кіоску. Товари у кіоск завозилися 2-3 рази на місяць; кожного разу при прийманні товару відповідач його перераховувала, переписувала найменування, кількість та вартість товару згідно накладних, і всю інформацію зазначала у своєму зошиті. Копії накладних залишалися у відповідача для звіту перед контролюючими органами. Потім сторони робили націнку на товар, після чого відповідач записувала особисто у себе та у позивача в зошитах вартість товару без націнки та з націнкою. Кошти за проданий товар відповідач повинна була віддавати позивачу кожного разу коли останній привозив новий товар.

У подальшому фізичною особою-підприємцем Нарчаком І.С. (замовником) укладено з громадянкою Ужвою О.В. (виконавцем) цивільно-правовий договір від 19.03.2016 (далі ? цивільно-правовий договір), згідно умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов?язання виконати роботи (надати послуги) продавця продовольчих товарів у строк з 01.04.2016 по 01.04.2019.

Сторонами погоджено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов?язкове державне соціальне страхування у зв?язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням (п. 1.1 цивільно-правового договору).

Замовник забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором; замовник зобов?язаний своєчасно прийняти і оплатити виконану виконавцем роботу (п.п. 1.2-1.3 цивільно-правового договору).

За виконану роботу замовник щомісячно сплачує виконавцю винагороду у розмірі 1500 грн.; оплата виконується не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з дня прийняття замовником роботи за актом (п.п. 2.1-2.2 цивільно-правового договору).

Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов?язань згідно з чинним законодавством (п. 3.1 цивільно-правового договору).

Договір може бути розірвано за погодженням сторін; у разі порушення однією із сторін зобов?язань за договором, інша сторона має право розірвати договір в односторонньому порядку (п.п. 4.1-4.2 цивільно-правового договору).

Сторонами визначено термін дії договору з 01.04.2016 по 01.04.2019 (п. 6.1 цивільно-правового договору).

Позивачем, за твердженнями останнього, придбано у ОСОБА_8 товари загальною вартістю 54811 грн. згідно накладних: від 27.03.2016 на суму 200 грн.; від 29.03.2016 на суму 116 грн.; від 30.03.2016 на суму 1700 грн.; від 31.03.2016 на суму 1315 грн.; від 09.04.2016 на суму 3000 грн.; від 14.04.2016 на суму 370 грн.; від 14.04.2016 на суму 3700 грн.; від 26.04.2016 на суму 8000 грн.; від 24.05.2016 на суму 7600 грн.; від 28.06.2016 на суму 8500 грн.; від 05.08.2016 на суму 5000 грн.; від 07.07.2016 на суму 1910 грн.; від 15.07.2016 на суму 6000 грн.; від 16.08.2016 на суму 7400 грн.; указані накладні містять відбитки печатки "Сеть торговых складов Иванченко Иван Сергеевич"; зазначення реквізитів та підписи особи, яка відпустила товари та особи, яка їх прийняла, на накладних відсутні.

Підприємець Нарчак І.С. зазначає, що указаний вище товар ним передано відповідачу для реалізації, що підтверджується її підписами у зошиті по прийому товару, проте за продаж цього товару Ужва О.В. кошти позивачу не віддала; націнку на товар відповідач робила приблизно 64-64,2% від його вартості, що, за розрахунком позивача, складає 35102 грн.

Позивач стверджує, що з грудня 2015 року Ужва О.В. припинила віддавати йому кошти за проданий товар, пояснюючи це тим, що продає товар громадянам у борг, а вони кошти ще не віддали; таке становище продовжувалося до вересня 2016 року.

За твердженнями позивача, він 20.09.2016 викликав співробітників поліції, які прийняли заяву та 20.09.2016 зробили висновок за матеріалами ЄО № 2378 від 20.09.2016, в якому вказали, що відповідач при опитуванні пояснила, що відсутність у неї коштів викликана тим, що товар вона продала у борг, який їй ще не повернули.

Після цього позивач припинив співпрацю з відповідачем та неодноразово приїзжав з метою вилучення свого товару з кіоску, проте він кожного разу був закритим і відповідача не було у будинку; кошти за товар Ужва О.В. позивачу не повернула і досі.

Викладені обставини позивач вважає такими, що свідчать про порушення Ужва О.В. п. 1.1 договору від 19.03.2016 (припинення належного виконання зобов'язань продавця продовольчих товарів) та спричинення відповідачем позивачу матеріальної шкоди на суму 89913 грн., яка складається з вартості товару, реалізованого відповідачем, та товару, який відповідач залишила у себе та розпорядилася ним на власний розсуд, і указану суму належить стягнути з Ужва О.В. в порядку ст.ст. 22, 1166 ЦК України.

Положеннями цивільного законодавства, на які посилається позивач, визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо) (ст. 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (ст. 1166 ЦК України).

Із змісту викладених приписів законодавства випливає, що підставою для відшкодування збитків, завданих порушенням цивільного права, є, зокрема, вина особи, якою завдано такі збитки.

Підприємець Нарчак І.С. на підтвердження завдання йому збитків саме відповідачем Ужва О.В. подано копії описаних вище договорів та накладних на придбання товарів, а також копії аркушів із зошита з датами та цифрами (сумами боргів), зазначенням сум боргів за неуказаний період та записами про зарплату.

Указані записи не містять зазначення посади, прізвища, або інших відомостей, які дозволили б ідентифікувати особу, якою вони виконані; крім того, хаотичний характер записів не дозволяє встановити до якого періоду та товарів відносяться відповідні суми заборгованостей; хто є власником товарів, щодо яких виникла заборгованість.

Крім того, позивачем подано копію листа Веселинівського відділення Вознесенського відділу поліції в Миколаївській області ГУНП Національної поліції України від 01.12.2017 № 6-зі/60-2017, в якому управлінням поліції повідомлено позивача про те, що останній не має права на ознайомлення з показами гр. Ужва О.В. , так як це порушує її право на захист інформації.

Інших доказів наявності вини відповідача у завданні підприємцю Нарчак І.С. шкоди суду не подано.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Ураховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що з наданих позивачем доказів не вбачається даних, які б свідчили про можливість покладення на відповідача відповідальності у зв'язку з неповерненням коштів за реалізований товар та непроданий товар на підставі ст.ст. 22, 1166 ЦК України або на підставі умов укладених між сторонами договорів.

За таких обставин, у задоволені позову підприємця Нарчака І.С. належить відмовити повністю.

У судовому засіданні 23.01.2020, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця Нарчака Івана Серафимовича відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020.

Суддя Т.М. Давченко

Попередній документ
87150264
Наступний документ
87150266
Інформація про рішення:
№ рішення: 87150265
№ справи: 915/1808/19
Дата рішення: 23.01.2020
Дата публікації: 28.01.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди