79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.01.2020 справа № 914/157/18
За позовом: Акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства "Сміо", м. Стрий, Львівська область
про: стягнення заборгованості за кредитним договором №CM-SME 602/03/2008 від 05.02.2008 в розмірі 1 075 360,30 грн
Cуддя У.І.Ділай
Секретар О. Старостенко
За участі представників:
Від позивача: Жидачек Т.М. - адвокат
Від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", до відповідача Приватного підприємства "Сміо", про стягнення заборгованості за кредитним договором №CM-SME 602/03/2008 від 05.02.2008р. в розмірі 1 075 360,30 грн.
Ухвалою суду від 07.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01.03.2018.
Ухвалою суду від 01.03.2018 розгляд справи відкладено на 27.03.2018.
27.03.2018 суд відклав підготовче судове засідання на 10.04.2018.
Ухвалою від 10.04.2018 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів. Клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву задоволено. Строк підготовчого провадження продовжити на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 03.05.2018.
Ухвалою від 03.05.2018 зупинено провадження у справі для проведення судово-економічної експертизи.
18.09.2019 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Господарського суду Львівської області повернулись матеріали справи № 914/157/18 без виконання у зв'язку із неоплатою вартості експертизи.
Ухвалою суду від 19.09.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.10.2019.
Ухвалою від 08.10.2019 призначено справу до судового розгляду на 12.11.2019.
Ухвалами суду від 12.11.2019, від 28.11.2019, від 17.12.2019, від 09.01.2020 розгляд справи відкладено з підстав зазначених в ухвалах.
Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2020 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, а також повідомив, що часткових оплат по даній заборгованості не було, відтак просила розглядати позовні вимоги відповідно до досудової вимоги про погашення заборгованості.
Відповідач явки в судове засідання 16.01.2020 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Поштову кореспонденцію з ухвалами суду було скеровано на адресу відповідача: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. 22 січня, будинок 10. Така ж адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємства та громадських формувань.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
05.02.2008 від між позивачем та відповідачем укладено Кредитним договором №CM-SME 602/03/2008, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 1785000,00грн, а відповідач зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання.
Пунктом 3 частини 1 та пунктом 1.4 частини 2 Кредитного договору встановлено, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде застосовуватися плаваюча процентна ставка (фіксований відсоток (2,9%)+ FIDR).
05.04.2016 був укладений додатковий договір №1 до Кредитного договору, згідно з додатком до якого було встановлено нові відсоткові ставки, а саме: 11% річних з 05.04.2016 та 20,90% річних до 05.11.2016 та до повного виконання умов договору.
Відповідно до умов спірного договору сторони погодили дату остаточного повернення кредиту - 03 лютого 2023 року.
На підтвердження дійсного надання кредиту позивач долучив до позовної заяви копії меморіальних ордерів та копії виписок по особовому рахунку за період з 01.04.2016 до 21.05.2018.
Оскільки, відповідач не виконує взятих зобов'язань за спірним договором, в січні 2018 року АТ "ОТП Банк" подав позов до Господарського суду Львівської області із позовом до ПП «Сміо» про стягнення заборгованості.
Під час судового розгляду представник позивача просив розглядати позовні вимоги відповідно до досудової вимоги про погашення заборгованості, відповідно до якої банк пропонував достроково виконати боргові зобов'язання, зокрема, сплатити на користь позивача 932 166,38грн суми кредиту, 119 047,61грн суми процентів за період з 05.04.2016 по 29.08.2017 та 9240,31грн пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідач заперечував проти проведеного позивачем розрахунку заборгованості. На думку ПП «Сміо» розмір заборгованості за спірним договором на даний час є значно меншим.
В ході судового розгляду відповідач подавав клопотання про призначення судової економічної експертизи. При цьому представник позивача заперечував проти задоволення такого клопотання.
Ухвалою від 03.05.2018 зупинено провадження у справі для проведення судово-економічної експертизи. Оплату за проведення експертизи покладено на ПП «Сміо».
18.09.2019 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Господарського суду Львівської області повернулись матеріали справи № 914/157/18 без виконання у зв'язку із неоплатою вартості експертизи.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Кредитний договір №CM-SME 602/03/2008 від 05.02.2008, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Згідно із 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався надати кредит, а відповідач, здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі.
Як узгоджено сторонами, дату остаточного повернення кредиту визначено 03 лютого 2023 року.
Поданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями документів (оригінали оглянуто судом) підтверджено, що позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі, а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.
Як встановлено судом, 06.09.2017 позивач звертався із вимогою №12-45/60 до відповідача про сплату простроченої заборгованості за №CM-SME 602/03/2008 від 05.02.2008, оскільки останній не виконує взятих зобов'язань за спірним договором.
В ході судового розгляду відповідач заперечував щодо правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості. При цьому ПП «Сміо» вартості судової економічної експертизи, яка була призначена за його клопотанням, не оплатило. Крім того, відповідач не був позбавлений права подати суду власний контррозрахунок суми заборгованості. Однак, ПП «Сміо» наданим правом не скористався.
Під час судового розгляду відповідач доказів оплати заборгованості за спірним кредитним договором позивачу не надав, обставин справи не заперечив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Зважаючи на наявність направленого позивачем відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості (№12-45/60 від 06.09.2017), фактично змінено строк виконання зобов'язання за №CM-SME 602/03/2008 від 05.02.2008.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду України № 310/11534/13-ц від 04.07.2018.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
За вказаних обставин, вимога АТ «ОТП Банк» про стягнення 932 166,38грн суми кредиту відповідає правовим приписам та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача кредитному договору 119 047,61грн суми процентів за період з 05.04.2016 по 29.08.2017 суд зазначає, що такі підлягають до задоволення частково відповідно до досудової вимоги №12-4-5/60 від 06.09.2017.
Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 3 червня 2008 року включно.
Як встановлено судом датою остаточного повернення кредиту визначено 03 лютого 2023 року. При цьому відповідно до письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості (№12-45/60 від 06.09.2017), фактично змінено строк виконання зобов'язання за №CM-SME 602/03/2008 від 05.02.2008
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, у цій справі вимоги банку про стягнення процентів та пені після жовтня 2017 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такий правовий висновок вказаний у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №14-10цс18 та постанові від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд прийшов до висновку задоволити позовні вимоги в цій частині (відповідно до досудової вимоги №12-4-5/60 від 06.09.2017).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 9240,31грн пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.
За умовами п.4.1.1 договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів сплаті процентів за користування кредитними коштів, у визначені цим договором строки, Позичальник повинен сплатити Банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом розмір пені розрахований позивачем виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 9240,31грн пені за період з 30.08.2016 до 29.08.2017 (відповідно до досудової вимоги).
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір у справі покладається на нього пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства „СМІО" (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. 22 січня, 10, ідентифікаційний код 22423095) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код 21685166) 932 166,38грн суми кредиту, 119 047,61грн суми процентів, 9240,31грн пені та 16130,40грн судового збору.
3.В задоволенні решти вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 27.01.2020.
Суддя Ділай У.І.