ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2020Справа № 910/7116/19
За позовом Акціонерне товариство "Укртрансгаз"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК"
про стягнення 356 400,00 грн.
суддя Мельник В.І.
за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання
Суть спору:
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" про стягнення 356 400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1801001260 про закупівлю товарів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/7116/19 та призначити підготовче засідання на 01.07.2019.
Ухвалою суду від 01.07.2019 відкладено підготовче засідання на 09.09.2019.
09.09.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.
Ухвалою суду від 23.09.2019 розгляд справи призначено на 04.11.2019.
04.11.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.
Ухвалою суду від 07.11.2019 розгляд справи призначено на 22.11.2019.
В підготовче судове засіданні 22.11.2019 представник позивача з?явився, надав свої усні пояснення.
В підготовче судове засіданні 22.11.2019 представник відповідача не з?явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 відкладено розгляд справи на 20.01.2020.
В судове засідання 20.01.2020 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 20.01.2020 представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не надав.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.01.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
26.01.2018 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником укладено договір на закупівлю товарів №1801001260, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товари, а покупець зобов'язується прийняти й оплати товари , на умовах викладених у договорі.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується протягом одного року з моменту підписання цього договору, передати у власність покупцеві товари - нафта і дистиляти (Бензин та дизельне паливо), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.
Загальна сума цього договору становить, 3 564 000 ( три мільйони п'ятсот шістдесят чотири тисячі грн 00 коп.), в т.н. ПДВ 594 000,00 грн (п'ятсот дев'яносто чотири тисячі гри. 00 кой.) Ціна за одиницю товару, з урахуванням умов поставки,зазначена в Додатку №1 до цього договору (розділ 3 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору покупець оплачує постачальнику товари протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами, акту приймання-передачі товарів. Моментом поставки товарів вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товарів.
Розділом 5 договору визначено умов поставки товару: строк поставки товарів: протягом 10 днів з дня підписання сторонами договору; поставка товарів може здійснюватися окремими партіями; обсяг і асортимент кожної партії визначається покупцем самостійно у письмовій формі заяви-анкети на поставку товару; відпуск товарів покупцю здійснюється на підставі карток на пальне (штрих-карка); місце поставки (передачі) Товарів: за місцезнаходженням АЗС Постачальника на території таких областей: Вінницької, Волинської, Дніпровської,. Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівсьшї, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської; Чернівецької; перелік АЗС, на яких здійснюється поставка Товарів, зазначений в додатку 4 до цього Договору; підтвердженням фактичного одержання покупцем товару на .АЗС є чек з POS-терміналу та фіскальний чек ЕККА; інші умови поставки товарів зазначені в: до датку-5. до цього договору.
Пунктом 1 Додатку 5 до договору сторони погодили, що передача товарфі покупцю здійснюється з використанням карток на пальне.
Відповідно до п. 4 Додатку №5 до договору, постачальник безкоштовно надає у користування покупцеві електронні картки на пальне в кількості, необхідній для покупця. Передача постачальником покупцю карток на пальне оформлюється сторонами актом приймання-передачі карток на пальне. Картка на пальне не є платіжним засобом. Строк дії карток на пальне два роки. Наявність картки на пальне дозволяє її пред'явнику фактично отримати товар на АЗС. Кількість, вид, марка товару, кількість необхідних покупцю карток на пальне, добові ліміти товару з 00:00 до 24:00 годин однієї доби за певною карткою на пальне, в разі необхідності зазначаються сторонами в заяві, зразок якої наведений в додатку 6 до цього Договору. В разі наявності у покупця власного електронного кабінету, покупець може проводити заміни лімітів, поповнення, блокування та перепрограмування карток на пальне самостійно, згідно власних потреб в межах умов цього договору.
На виконання умов договору відповідач відповідно до вимог Розділу 5 Договору та Додатку № 5 передав позивачу електронні картки, про що складено Акти приймання - передачі талонів (електронні картки) №030000440518 від 26.01.2018 року, №030001230518 та № 030001220518 від 05.02.2018 року .
В п. 6 Додатку 5 договору зазначається, що товари вважаються переданими на відповідальне зберігання позивачем відповідачу з дати підписання відповідного акту приймання-передачі товарів та зберігаються відповідачем до моменту фактичної заправки автотранспортних засобів покупця (довірених осіб Покупця) на АЗС, але не пізніше ніж до закінчення строку дії договору в частині постачання товарів. Вартість послуг по зберіганню товарів постачальником в резервуарах АЗС включено до вартості товарів.
Позивач зазначає, що розрахувався за поставлене пальне, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.02.2018 року за № 2787 на суму 866 000,00 грн., від 12.03.2018 року за № 4948 на суму 1 179 000,00 грн., від 12.03.2018 за №4947 на суму 1519000,00 грн.
У зв'язку із посиленням систем безпеки та введенням з 01.07.2018 року карток на пальне (талони) нового зразка, Постачальник в порядку п. 6.4.7 Договору здійснив обмін карток на пальне неотовареного товару старого взірця на заміну карток на пальне нового зразка про що складено Акт приймання - передачі карток на пальне (талонів) від 14.06.2018 року .
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем взяти на себе зобов'язань за договором, оскільки всупереч умовам договору позивач за паливними картками (талонами) неодноразово та безпідставно на АЗС «АМІК» отримав відмову у отриманні товару, зокрема в отриманні 1 160 літрів бензину марки А- 95, що є залишком неотовареного (неотримаманого зі зберігання) товару за договором. Про факти неналежного надання послуг по передачі товару на АЗС, а також в зв'язку із закінченням 31.12.2018 року терміну дії талонів, позивач направив на адресу відповідача листа № 2601ВИХ-18-2617 від 27.12.2018 року, в якому просив постачальника провести заміну залишку невикористаних талонів на отримання 1160 літрів бензину марки А-95. ТОВ «ТЕХОЙЛ НК» залишило його без розгляду, відповіді не направило.
02.04.2019 року позивачем пред'явлено відповідача претензію №16 з вимогою щодо заміни та передачі талонів на отримання на АЗС бензину марки А-95 у кількості 1 160 літрів в автотранспортні засоби покупця та здійснення оплати штрафу в сумі 356 400, 00 грн.. Дана претензія залишилась відповідачем без задоволення.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня урозмірі 0.1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Суд відзначає, що відповідач не надав ніяких доказів, які б спростовували зазначене позивачем, вимоги позивача щодо зобов'язання позивача передати відповідачеві електронні картки (талони) на отримання бензину марки А-95 у кількості 1160 літрів на АЗС на умовах договору та відпускати його в автотранспортні засоби позивача матеріалами справи та умовами договору підтверджені в зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача а штрафу, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 356400,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Задовольнити позовні вимоги.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХОЙЛ НК» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5В, ідентифікаційний код 41486736) виконати в натурі зобов'язання за договором, передбачені пунктами 6.3.4 та 6.3.5, а саме зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХОЙЛ НК» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5В, ідентифікаційний код 41486736) передати Акціонерному товариству «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) електронні картки (талони) на отримання бензину марки А-95 у кількості 1160 літрів на АЗС на умовах договору та відпускати його в автотранспортні засоби Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХОЙЛ НК» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5В, ідентифікаційний код 41486736) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) штраф в розмірі 356 400 (триста п'ятдесят шість тисяч чотириста) грн., 00 коп., судовий збір в розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн.
4. Видати наказ.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.01.2020
Суддя В.І. Мельник