ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2020Справа № 910/16780/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бронта», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй», м. Київ
про стягнення 251 317,66 грн,
Представники:
від позивача: Цогоєва О.А.;
від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бронта» (далі - ТзОВ «Бронта»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» (далі - ТзОВ «Капітал Інвест Строй»/відповідач) про стягнення 251 317,66 грн заборгованості, у тому числі: 213 840,00 грн - основного боргу та 37 477,66 грн - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг згідно договору про надання послуг автокрану №02/06 від 11.06.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 23.12.2019.
У судове засідання 23.12.2019 з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 23.12.2019 суд оголосив перерву до 20.01.2020.
20.01.2020 через відділ діловодства суду ТзОВ «Капітал Інвест Строй» подано пояснення по справі, в яких останній повідомляє суд, що не оплачував надані послуги у зв'язку з тим, що позивачем не виставлено рахунків на оплату.
У судовому засіданні 20.01.2020 представником ТзОВ «Бронта» подано письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що при складанні позовної заяви позивач допустив помилку у розмірі пені. Так, позивач просить суд, при ухваленні рішення врахувати допущену помилку в позовній заяві та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 213 840,00 грн і пеню в сумі 30 757,49 грн.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе прийняти письмові пояснення позивача до розгляду та долучити їх до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бронта» (далі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» (далі - замовник/відповідач) укладено договір про надання послуг автокрану №02/06, відповідно до якого відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавати послуги автокрану КАМАЗ, МАЗ вантажопідйомністю 25 т. з висотою підйому вантажу до 28 м, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати вартість фактично наданих послуг на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору вартість 1 години роботи автокрану визначається на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що замовник здійснює 100% оплату наданих послуг на підставі наданого виконавцем рахунку за тарифами згідно п. 2.1. протягом 1 банківського дня з дня підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.
Згідно з п. 5.2. договору в разі порушення терміну розрахунку за надані послуги замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019 і може бути продовжений сторонами за взаємною згодою. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності, яка мала місце під час дії даного договору (п. 6.1., 6.3. договору).
На виконання умов цього договору позивачем було надано послуги автокрану на загальну суму 844 995,00 грн, що підтверджується талонами замовника та актами здачі-приймання робіт, які підписані сторонами без зауважень (копії містяться в матеріалах справи).
Відповідач, в свою чергу, за надані послуги розрахувався частково в розмірі 631 155,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (копії в матеріалах справи).
Отже, на день розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані послуги в розмірі 213 840,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем в наданих письмових поясненнях по справі.
Окрім основної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 30 757,49 грн, нарахованої по кожному акту здачі-приймання робіт окремо.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором №02/06 від 11.06.2018 належним чином, надав послуги згідно договору на загальну суму 844 995,00 грн, проте відповідач за надані послуги розрахувався частково в розмірі 631 155,00 грн, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 213 840,00 грн, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, у наданих письмових поясненнях відповідач не заперечує проти факту наявності заборгованості.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги автокрану у розмірі 213 840,00 грн є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню.
Разом з тим, враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 30 757,49 грн, нарахованої по кожному акту здачі-приймання робіт окремо, зокрема: за актом № 249 за період з 27.11.2018 по 19.05.2019, за актом № 254 за період з 27.11.2018 по 26.05.2019, за актом № 269 за період з 04.12.2018 по 03.06.2019, за актом №276 за період з 12.12.2018 по 11.06.2019, за актом №283 за період з 20.12.2018 по 19.06.2019, за актом № 4 за період з 17.01.2019 по 16.07.2019.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Так, судом встановлено, що згідно з п. 5.2. договору, в разі порушення терміну розрахунку за надані послуги замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що розмір пені обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлена сума також підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги, суд відзначає таке.
Як вбачається із позовних матеріалів та клопотань, поданих під час розгляду справи, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 900,00 грн. та 3 066,57 грн компенсації витрат адвоката.
У відповідності до положень ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги, позивачем надано договір про надання правової допомоги №35 від 18.11.2019, укладений між Адвокатом - Цогоєвою Оксаною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бронта», розрахунок розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги за договором № 35 від 18.11.2019 станом на 10.01.2020 копії квитанцій про оплату поштового зв'язку, добові на відрядження, витрати на проїзд (50% вартості проїзду з урахуванням двох судових засідань) та відповідні платіжні доручення: №134 від 22.11.2019 на суму 5 400,00 грн, № 543 від 16.12.2019 на суму 4 846,70 грн, № 170 від 10.01.2020 на суму 3 719,87 грн, а разом на загальну суму 13 966,57 грн.
Так, відповідно до п. 4.3.4. договору про надання правової допомоги, фактичний розмір гонорару адвоката визначається Адвокатом в акті про надання правової допомоги, складеному не пізніше 10 днів до дати ухвалення рішення судом І інстанції. Строк підписання акту про надання правової допомоги становить 3 дні з моменту його отримання.
Отже, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявний акт розрахунку розміру винагороди, а також платіжні доручення №134 від 22.11.2019, №543 від 16.12.2019 та № 170 від 10.01.2020 на загальну суму 13 966,57 грн, суд дійшов висновку, що позивачем надано суду належні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також фактично понесених витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, тому заявлена вимога підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бронта» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 4, офіс 4; ідентифікаційний код 35215323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бронта» (61105, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 18; ідентифікаційний код 33898092) 213 840 (двісті тринадцять тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. - заборгованості, 30 757 (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн 49 коп. - пені, 13 966 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн 57 коп. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3 396 (три тисячі триста дев'яносто шість) грн 50 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 24.01.2020.
Суддя В.В. Бондарчук