ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.01.2020Справа № 910/13822/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" (вул. Залізнична, 1А, м. Львів, 79018)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" (вул. Якіра, 10-А, офіс 13, м. Київ, 04119)
про спростування недостовірної інформації
Представники сторін:
від позивача: Семків В.В.,
від відповідача: Михайлик С.І.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" про спростування недостовірної інформації та стягнення 100 000,00 грн моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 № 910/13822/19 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
24.10.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла позовна заява у новій редакції, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" спростувати недостовірну інформацію, а саме:
1) "Про закулісні ігри з боку керівників ПрАТ "ЛЛРЗ" при проведенні торгів на реалізацію металобрухту";
2) "Про корупційну складову та зацікавленість з боку відповідальних осіб за реалізацію брухту";
3) "Про зірвані навмисне 12 торгів через виставленні лоти з завищеною стартовою ціною системі Прозорро";
4) "Про дискредитацію самої системи Прозорро внаслідок дій ПрАТ "ЛЛРЗ" шляхом написання листів про спростування зазначеної інформації та направлення їх на адресу АТ "Укрзалізниця" та ДП "Прозорро.Продажі".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" звернулося до голови правління АТ "Укрзалізниця", члена правління АТ "Укрзалізниця" та до директора ДП "Прозорро.Продажі" з листом №0809-2-3 щодо непрозорої реалізації брухту кольорових металів ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", в якому звинуватило ПрАТ "ЛЛРЗ" у "ненаданні відповіді про готовність заключити договора з невідомих їм причин, в закулісних іграх з боку керівників ПрАТ "ЛЛРЗ", а також в тому, що додатково проводиться збір комерційних пропозицій, що є зовсім не прозоро і не відкрито перед всіма учасниками, в чому спостерігається корупційна складова і, зацікавленість з боку відповідальних осіб за реалізацію брухту, також що багаторазово проведені аукціони на протязі з червня 2018 до квітня 2019 року в системі "Прозорро.Продажі" були зірвані навмисне через виставленні лоти з завищеною стартовою ціною, яка не відповідала справжній ринковій ціні. В результаті 12 аукціонів не відбулися через відсутність учасників, оскільки ціна була на порядок вища аніж на ринку, ніхто не мав можливості прийняти в них участь. Можливо, це було зроблено навмисно, щоб відмовитися проводити відкриті аукціони в системі "Прозорро.Продажі", тим самим дискредитуючи саму систему Прозорро.". На думку позивача, у такому листі відповідач поширює неправдиву негативну інформацію про Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13822/19, призначено підготовче засідання у справі на 25.11.2019.
18.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В підготовче засідання 25.11.2019 з'явився уповноважений представник відповідача. Представник позивача в підготовчому засіданні також був присутній, однак без можливості реалізації прав та обов'язків учасника справи, оскільки не подав передбачених ГПК України документів на підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача.
25.11.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 11.12.2019.
У підготовче засідання 11.12.2019 з'явився уповноважений представник відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13822/19 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 20.01.2020.
У підготовче засідання 20.01.2020 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
За результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 20.01.2020 судом розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 20.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.07.2019 на електронному майданчику «Tab.ua», який входить в систему «Prozorro Продажі», Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" оголосило електронний аукціон на продаж «Брухту кольорових металів» (ID: UA-PS-2019-07-08-000017-3).
Також, 08.07.2019 позивач оголосив аналогічні торги на електронному майданчику «Smarttender» № 4220470, у яких приймало участь Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс".
17.07.2019 позивач направив відповідачу лист № 1691, у якому, у зв'язку з тим, що Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" реалізує металобрухт по протокольних цінах АТ «Укрзалізниці», просив повідомити про можливість закупівлі брухту кольорових металів по вказаних ним цінах.
У листі № 0805-2 від 05.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" просило позивача повідомити про дату підписання договору за результатами проведеного тендеру № 4220470.
У листі позивачу № 0805-2-3 від 05.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" вказало, що під час торгів № 4220470 здійснило технічну помилку, а саме, системою Смарттендер не було прийнято ставку з крапкою. Про цю помилку відповідач одразу повідомив Смарттендер, який прийняв цю інформацію та повідомив, що зазначену помилку може виправити лише відповідальна особа зі сторони ініціатора тендеру. Однак, відповідальна особа такі дії не здійснила. У зв'язку з цим, відповідач просив позивача зарахувати його цінову пропозицію на рівні скорегованої ціни, зазначеною у примітках витягу зі Смарттендеру до цього тендеру.
У відповідь на вказаний лист позивач листом від 12.08.2019 № 1953 повідомив відповідачу, зокрема, таке:
« 1. Цінова пропозиція ТзОВ "Стілсервіс" на рівні скоригованої ціни врахована, однак, як вбачається із поданої Вашим товариством пропозиції, загальна її вартість після коригування становить 4 118 447,90 грн., що є другим показником внаслідок проведеного майданчиком автоматичного ранжування.
2. ПрАТ "ЛЛРЗ" зацікавлене реалізувати металобрухт по всій номенклатурі одним лотом, продаж по окремих позиціях, для нас як для Замовника торгів, є неприйнятним.
3. Враховуючи наведене, переможцем вищевказаних торгів визнано учасника, який запропонував найвищу ціну і з ним укладено договір на реалізацію металобрухту.».
09.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" звернулося до голови правління ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 , члена правління ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1, директора ДП «Прозорро.Продажі » ОСОБА_3 з листом № 0809-2-3 від 09.08.2019 «Касательно непрозрачной реализации лома цветных металлов ЧАО "Львовский Локомотиворемонтный завод" код ЄДРПОУ 00740599» за підписом директора ОСОБА_4 такого змісту:
«Уважаемые партнеры! Наша компания ООО «СТИЛСЕРВИС» имеет многолетний опыт и специализируется на переработке лома цветных и черных металлов. Являемся постоянным участником государственных и коммерческих аукционов по продаже лома цветных металлов, которые проводятся з системе Прозорро.Продажи и имеем положительной опыт сотрудничества со многими государственными и коммерческими учреждениями, в том числе ООО «СТИЛСЕРВИС» сотрудничала на протяжении долгого времени с ПАО «УКРЗАЛИЗНИЦЯ».
ЧАО «Львовский Локомотиворемонтный завод» проводило реализацию лома цветных металлов на электронной торговой площадке СмартТендер, аукцион № 4220470, дата проведения 12.07.2019. Наша компания принимала участие в этих электронных торгах и по их результатам была определена победителем по большей части объёма выстеленного на продажу цветного лома, а именно 19,9 тонн. Закупку данного объёма мы подтвердили и отправили соответствующее письмо на имя руководителя ЧАО «Львовский Локомотиворемонтный завод» - В.о. Головы Правления ЧАО «ЛЛРЗ» - ОСОБА_5 и директору коммерческому ОСОБА_6
По состоянию на сегодняшний день не понятно что происходит, нам не дают четкого ответа о готовности заключения договора по неизвестным нам причинам, по закулисным играм со стороны руководителей ЧАО «ЛЛРЗ». Более того, нам известно, что дополнительно проводят сбор коммерческих предложений, что является совсем не прозрачно и не открыто перед всеми участниками, в этом наблюдается коррупционная составляющая, и, вероятно, заинтересованность со стороны ответственных лиц за реализацию лома.
Просим Вас разобраться в сложившейся ситуации и провести аукцион открыто в системе Прозорро.Продажи, чтобы было все понятно и чтобы все участники были в равных условиях. В этом будет прозрачность и действительно отсутствие коррупции. Либо заключить договор с ООО «СТИЛСЕРВИС» по результатам проведенного аукциона №4220470, которые проводились на площадке Смарттендер от 27.07.2019г.
Предполагаем, что многократно проведенные аукционы на протяжении с июня 2018 года до апреля 2019 года в системе Прозорро.Продажи были сорваны умышленно!!!, из-за выставленных лотов с завышенной стартовой ценой!!!, которая не соответствовала действительной рыночной цены. В результате двенадцать аукционов не состоялись из-за отсутствия участников, так как цена была на порядок выше чем на рынке никто не смог принять в них участия. Возможно, это было сделано умышленно, чтобы отказаться проводить открытые аукционы в системе Прозорро.Продажи, тем самым дискредитируя саму систему ПРОЗОРРО!!!
Мы будем вынуждены обращаться в систему ПРОЗОРРО и во все контролирующие органы для выяснения данной ситуации с целью исключить коррупционную составляющую на структурных предприятиях ПАО «УКРЗАЛИЗНИЦЯ.
Надеемся на Ваше понимание и скорейшее разрешение данного вопроса.».
В обґрунтування своїх позовних вимог (в редакції позовної заяви, поданої 24.10.2019) позивач зазначає, що серед вказаної у листі інформації є негативна та неправдива про ПрАТ "ЛЛРЗ", а саме:
1) "Про закулісні ігри з боку керівників ПрАТ "ЛЛРЗ" при проведенні торгів на реалізацію металобрухту";
2) "Про корупційну складову та зацікавленість з боку відповідальних осіб за реалізацію брухту";
3) "Про зірвані навмисне 12 торгів через виставленні лоти з завищеною стартовою ціною системі Прозорро";
4) "Про дискредитацію самої системи Прозорро внаслідок дій ПрАТ "ЛЛРЗ".
У зв'язку з поширенням відповідачем вказаної інформації, позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" спростувати вказану інформацію шляхом написання листів про спростування зазначеної інформації та направлення їх на адресу АТ "Укрзалізниця" та ДП "Прозорро.Продажі".
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність ознак юридичного складу правопорушення в діях відповідача та про відсутність предмета судового захисту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 200 ЦК України, яка кореспондується з приписами ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
У ч. 2 ст. 34 ГК України закріплено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Суд констатує, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта.
Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно з ч. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»:
- при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право;
- під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі;
- поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи;
- негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України і ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови ВСУ № 1).
Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Отже, підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Встановивши обставини юридичного складу правопорушення на предмет наявності усіх елементів, необхідних для задоволення згаданого позову, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що інформація, викладена у листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" № 0809-2-3 від 09.08.2019 стосовно Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод", була доведена до відома ПАТ «Укрзалізниця» та ДП «Прозорро.Продажі» шляхом направлення їм такого листа (на ім'я їх посадових осіб).
За твердженнями позивача, у вказаному листі відповідачем зазначено:
1) "Про закулісні ігри з боку керівників ПрАТ "ЛЛРЗ" при проведенні торгів на реалізацію металобрухту";
2) "Про корупційну складову та зацікавленість з боку відповідальних осіб за реалізацію брухту";
3) "Про зірвані навмисне 12 торгів через виставленні лоти з завищеною стартовою ціною системі Прозорро";
4) "Про дискредитацію самої системи Прозорро внаслідок дій ПрАТ "ЛЛРЗ" шляхом написання листів про спростування зазначеної інформації та направлення їх на адресу АТ "Укрзалізниця" та ДП "Прозорро.Продажі".
Однак, дослідивши зміст вказаного листа, у якому міститься оспорювана позивачем інформація, суд встановив, що така інформація викладена там по-іншому, аніж наведено позивачем, а саме:
- інформація "Про закулісні ігри з боку керівників ПрАТ "ЛЛРЗ" при проведенні торгів на реалізацію металобрухту" викладена у листі так: «По состоянию на сегодняшний день не понятно что происходит, нам не дают четкого ответа о готовности заключения договора по неизвестным нам причинам, по закулисным играм со стороны руководителей ЧАО «ЛЛРЗ»;
- інформація "Про корупційну складову та зацікавленість з боку відповідальних осіб за реалізацію брухту" викладена у листі так: «Более того, нам известно, что дополнительно проводят сбор коммерческих предложений, что является совсем не прозрачно и не открыто перед всеми участниками, в этом наблюдается коррупционная составляющая, и, вероятно, заинтересованность со стороны ответственных лиц за реализацию лома.»;
- інформація "Про зірвані навмисне 12 торгів через виставленні лоти з завищеною стартовою ціною системі Прозорро" та "Про дискредитацію самої системи Прозорро внаслідок дій ПрАТ "ЛЛРЗ" викладена у листі так: «Предполагаем, что многократно проведенные аукционы на протяжении с июня 2018 года до апреля 2019 года в системе Прозорро.Продажи были сорваны умышленно!!!, из-за выставленных лотов с завышенной стартовой ценой!!!, которая не соответствовала действительной рыночной цены. В результате двенадцать аукционов не состоялись из-за отсутствия участников, так как цена была на порядок выше чем на рынке никто не смог принять в них участия. Возможно, это было сделано умышленно, чтобы отказаться проводить открытые аукционы в системе Прозорро.Продажи, тем самым дискредитируя саму систему ПРОЗОРРО!!!».
З наведеного вбачається, що позивач «вирвав» з цілих речень їх частини та, переклавши на українську мову, виклав іншим способом, аніж вони наведені у листі.
Однак, вказана позивачем спірна інформація оцінюється судом виключно у вигляді, поданому у листі № 0809-2-3 від 09.08.2019 відповідачем.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 918/233/18.
Отже, оцінивши оспорювану інформацію, зважаючи на спосіб її формулювання відповідачем, використані слова та словосполучення, а також розділові знаки, суд дійшов висновку, що зазначені висловлювання відповідача мають характер оціночних суджень, є вираженням його власної думки та поглядів щодо дій позивача, та не містять фактичних даних, які можна було б перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Так, суд зазначає, що викладена у листі інформація, яку має на увазі позивач у позові, не відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки не ґрунтується на фактичних даних, наявних у відповідача на момент оприлюднення спірної інформації.
Поряд з викладеним, позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено перед судом, що поширена відповідачем у листі № 0809-2-3 від 09.08.2019 інформація порушує особисті немайнові права позивача, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
На підставі наведеного вище суд доходить висновку, що позивачем у порядку приписів Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності усіх елементів юридичного складу правопорушення щодо поширення недостовірної інформації, наявність яких може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Поряд з викладеним, під час розгляду справи відповідачем заявлено до стягнення з позивача 15 000,00 грн судових витрат, понесених на правову допомогу.
За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру відповідачем подано до суду договір про надання правової допомоги від 17.10.2018, укладений між Адвокатським об'єднанням «Курчин і Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс", додаткову угоду до договору від 18.10.2018, акт прийняття-передачі виконаних послуг від 14.11.2019, рахунок-фактуру № СФ-0000031 від 14.11.2019 на суму 15 000,00 грн, платіжне доручення № 259 від 14.11.2019 на суму 15 000,00 грн.
Оскільки позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а витрати відповідача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими і підтвердженими, а тому покладаються судом на позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 126, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" (вул. Залізнична, 1А, м. Львів, 79018, ідентифікаційний код 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" (вул. Якіра, 10-А, офіс 13, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 39445402) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.01.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко