ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2020Справа № 910/13728/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассарі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полаір Україна"
про повернення безпідставно набутих коштів 109579,62 грн.
суддя Мельник В.І.
за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассарі" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полаір Україна" про повернення коштів.
Позивач звернувся до суду з метою повернення безпідставно набутих відповідачем коштів в розмірі 106 609,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13728/19 та призначено на 04.11.2019.
04.11.2019 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.
04.11.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.
Ухвалою суду від 07.11.2019 розгляд справи призначено на 22.11.2019.
В судове засіданні 22.11.2019 представник позивача з?явився, надав свої усні пояснення.
В судове засіданні 22.11.2019 представник відповідача не з?явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 відкладено розгляд справи на 20.01.2020.
В судове засідання 20.01.2020 представник позивача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.
В судове засідання 20.01.2020 представник відповідача з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог та надав суду заяву про надання доказів судових витрат відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.01.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
20.03.2019 між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, щодо поставки товару ( шафа морозильна POLAIR CB 114-S, шафа ходильна POLAIR CM110-S, ларь морозильний POLAIR SF140LF-S), що підтверджується виставленим відповідачем рахунком на оплату №520 від 20.03.2019.
Позивач на виконання взяти на себе зобов'язань що оплати грошових коштів за товар перерахував 10609,62 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №364 від 20.03.2019.
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач за виставленим рахунком фактури №520 від 20.03.2019 , відповідачем було перераховано грошові кошти в розмірі
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем поставлено товар ( ларь морозильний POLAIR SF140LF-S вартість якого 31513,10 грн.) позивачеві 10.06.2019, що підтверджується видатковою накладною №819 від 10.06.2019.
14.06.2019 позивачем повідомлено відповідача засобами електронного листування про повернення грошових коштів сплачених за платіжним дорученням №364 від 20.03.2019.
Лист отриманий ТОВ «Полаір Україна» 01.07.2019 р. (скріншот з сайту Електронний документообіг Сервіс «Вчасно» в додатках). Проте ТОВ «Полаір Україна» не повернув сплачені нами кошти, жодної відповіді не було надано.
04.07.2019 року ТОВ «Ассарі» було направлено до ТОВ «Полаір Україна» лист- вимогу вих. № 040719-1, в якому вимагало у триденний термін відвантажити оплачений товар (шафу морозильну POLAIR CB 114-S- 1 штука та шафу морозильну POLAIR CM 110-S - 2 штуки) або повернути кошти.
В зв'язку із не поверненням грошових коштів позивач звернувся до суду про стягнення 106609,62 грн., як такі що безпідставно набуті відповідачем.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав їх необґрунтованості , оскільки позивачем було отримано товар ларь морозильний POLAIR SF140LF-S вартість якого 31513,10 грн., що підтверджується видатковою накладною. Відповідач також зазначив, що не відмовляв позивачеві в отриманні товару, крім того листом від 15.07.2019 №15/07/19/2 повідомив позивача про готовність відвантажити товар на погоджених раніше умовах. В зв'язку із тим що позивач не вивіз товар із складу, відповідач повернув грошові кошти в розмірі 75096,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №120 від 09.10.2019 та №316 від 22.10.2019.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню , враховуючи наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки посилання позивача на положення ст. 1212 ЦК України є безпідставним, оскільки суперечить матеріалам справи. Крім того наявними в матеріалах справи спростовується факт не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.01.2020
Суддя В.І. Мельник