Справа №702/1029/19
Провадження №2/702/74/20
про часткове задоволення заяви про забезпечення позову
24 січня 2020 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області
під головуванням судді: Мазай Н. В.
за участю секретаря судового засідання: Шевчук О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
В провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою суду від 11.01.2020 прийнято позову заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.
На адресу суду 23.01.2020 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої вона 24.12.2019 звернулася до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовом до відповідача, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 409 360,87 грн. 11 січня 2020 року Монастирищенським районним судом Черкаської області винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
За відповідачем, ОСОБА_2 зареєстровано на праві спільної часткової власності 1/3 частина квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 50,3 кв.м. Також, на праві спільної сумісної власності за відповідачем була зареєстрована Ѕ частина квартири, в АДРЕСА_2 , загальною площею 75,2 кв.м, житлова площа 38 кв.м.
13.01.2020 відповідач подарував Ѕ частину квартири, в АДРЕСА_2 , загальною площею 75, 2 кв. м, житлова площа 38 кв. м своїй дочці ОСОБА_3 , що підтверджують відповідні Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Між нею та відповідачем існує цивільно-правовий спір з приводу повернення боргу. Протягом тривалого проміжку часу відповідач не виконує свого обов'язку щодо повернення боргу, став уникати її, на телефонні дзвінки перестав відповідати. Вважає, що відповідач почав відчужувати своє майно з метою ускладнення виконання або ухилення від виконання рішення суду про стягнення з нього на її користь боргу.
Заходи забезпечення позову повинні бути застосовані у разі необхідності і мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Згідно наданої відповіді на запит з Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано транспортний засіб ГАЗ 3309, 2008 року виготовлення, об'єм двигуна 4750.
Борг позивача становить 409 360, 87 грн. Середня орієнтовна вартість двокімнатної квартири в м. Монастирище Черкаської області становить 386 160 грн (згідно даних сайту OLX.ua). Середня орієнтовна вартість автомобіля ГАЗ 3309 становить 4 790 доларів США, що становить 115 020 грн (згідно даних сайту AUTO.RIA.com). За таких обставин накладення арешту на 1/3 частину квартири яка знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 50, 3 кв.м та автомобіль марки ГАЗ 3309 не буде перевищувати розмір позовних вимог.
Накладення арешту на майно в розмірі позовних вимог, яке належить на праві власності відповідачу не порушуватиме його права володіння та користування, як власника майна і одночасно забезпечить можливість виконання рішення суду у разі задоволення її позову про стягнення боргу.
Вважає, що умови для зустрічного забезпечення, визначені ст.154 ЦПК України - відсутні.
Просить винести ухвалу про накладення арешту на майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Княжа Криниця Монастирищенського району Черкасьої області, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 , виданий Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області 12.05.1999, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , а саме на: 1/3 частину квартири, яка належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності та знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 50, 3 кв.м та автомобіль марки ГАЗ 3309, 2008 року виготовлення, об'єм двигуна 4750.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши заяву про забезпечення позову із додатками, матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №194628909 від 24.12.2019 ОСОБА_2 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 .
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Згідно з п.п.1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб,чи учасників процесу.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з'ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона.
Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом п.10 цієї ж постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Cуд, установив, що між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення боргу, відповідач вчинив дії спрямовані на відчуження майна, яке належить йому на праві власності.
В ст. 151 ЦПК України викладено вимоги до заяви про забезпечення позову, зокрема в заяві про забезпечення позову повинно бути вказано захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Про правильність застосування даних норм права свідчить постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №211/129/18-ц, постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 331/1013/18, провадження №61-551св19.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що, ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, тому такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково та накласти арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 .
Суд вважає за необхідне в задоволенні заяви про накладення арешту на транспортний засіб, а самеавтомобіль марки ГАЗ 3309, 2008 року виготовлення, об'єм двигуна 4750 відмовити та виходить з наступного.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 95 ЦПК України, які б з відповідною достаменністю підтверджували належність даного автомобіля саме відповідачу (довідка відповідного Регіонального сервісного центру МВС).
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149-154, 247 ЦПК України, суд
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задовлити частково.
Накласти арешт на майно, а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , житловою площею 50,3 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 90055371234 та яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Княжа Криниця Монастирищенського району Черкасьої області, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 , виданий Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області 12.05.1999, зареєстрованого в АДРЕСА_1 .
В задоволенні заяви в іншій частині відмовити повністю.
Визначити стягувачем за ухвалою фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: с. Івахни Монастирищенського району Черкаської області, жителька: АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області 10.02.2006, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Визначити боржником за ухвалою фізичну особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_5 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Монасатирищенським РВ УМВС України в Черкаській області 12.05.1999, ідетинфікаційний номер НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Копію ухвали направити учасникам справи для відома, а також у Монастирищенський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для негайного виконання.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред'явлення до виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» три роки.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду або через Монастирищенський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.В. Мазай