Справа № 570/87/20
провадження № 2/570/554/2020
24 січня 2020 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Кмін В.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей,
у поданій 13 січня 2020 року заяві ОСОБА_1 просить до відкриття провадження по цивільній справі за її позовом про визначення місця проживання дітей забезпечити позов шляхом заборони виїзду за кордон дітям ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує вірогідність, що відповідач може без її згоди виїхати до Російської Федерації на постійне місце проживання з їх дітьми, які мають паспорти громадян Російської Федерації, а відтак ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову буде неможливий.
Дослідивши надані матеріали, вважаючи їх достатніми для винесення судового рішення, суд прийшов до таких висновків.
Згідно ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За приписом ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії. Перелік зазначених у цій статті видів забезпечення позову не є вичерпним, а відтак у разі необхідності суд може забезпечити позов іншими заходами, необхідними для забезпечення.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з п.10 ці заходи мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку за кордон, передбачено законодавчими та нормативно-правовими актами України.
Так, ст.313 ЦК України передбачає, що особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межіУкраїни лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно Правил перетинання державного кордону громадянамиУкраїни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (з наступними змінами), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1)за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків і з зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2)без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини п.1 ст.135 СК України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
Законодавством фактично визначені певні обмеження щодо перетинання кордону, і тільки за відсутності згоди одного з батьків на виїзд дитини за кордон, дане питання вирішуються в судовому порядку в позовному провадженні.
За таких обставин, такий вид забезпечення позову застосований бути не може, оскільки дане обмеження має встановлюватися рішенням суду, а не процесуальними заходами забезпечення позов. Таким чином, доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом обмеження у виїзді за кордон без дозволу батька фактично зводиться до окремого виду самостійних вимог у позовному провадженні, що не є видом забезпечення позову у розумінні ст.150 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене, керуючись ст.151 ЦПК України, суд
відмовити у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 /п'ятнадцяти/ днів з дня її підписання. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Кушнір Н.В.